ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.01.2004 Справа N 6/103
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді
суддів
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача: не з'явився
розглянувши касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної
податкової інспекції у м. Луганську
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
31.10.2003р.
у справі № 6/103 Господарського суду Луганської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю"
до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.
Луганську
до Відділення державного казначейства у Ленінському районі м.
Луганська
про стягнення 599 787 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Луганської області від 19.05.2003р.,
яке постановою Донецького апеляційного господарського суду від
16.10.2003р. залишене без змін, позов задоволено: стягнуто з
Державного бюджету України з рахунку доходів податку на додану
вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)
№ 3111-2032800006 банк - Управління Державного казначейства в
Луганській області, МФО 804013, КБК 14010400 на користь Товариства
з обмеженою відповідальністю "Ю" бюджетну заборгованість по
експортному відшкодуванню податку на додану вартість за жовтень
2002р. у сумі 599787грн.
Не погодившись з постановою Донецького апеляційного господарського
суду від 16.10.2003р., Ленінська міжрайонна державна податкова
інспекція у м. Луганську подала касаційну скаргу, в якій просить
дану постанову скасувати як таку, що не відповідає п. п. 7.7.3 п.
7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану
вартість і припинити провадження у справі. На погляд Ленінської
міжрайонної державної податкової інспекціє у м. Луганську вона не
є належним відповідачем, оскільки відповідно до вищеназваних
правових норм зобов'язаною особою у даних правовідносинах є другий
відповідач - Відділення Державного казначейства у Ленінському
районі Луганської області.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою
відповідальністю "Ю" доводить безпідставність вимог Ленінської
міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську та
правомірність прийнятої апеляційним господарським судом постанови.
Розглянувши доводи касаційної скарги та заслухавши заперечення
представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю", який
з'явився в господарське засідання суду касаційної інстанції,
перевіривши правильність застосування апеляційним господарським
судом норм матеріального та процесуального права, Вищий
господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга
Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.
Луганську задоволенню не підлягає.
Господарським судом встановлено, що
-позивач 20.11.2002р. надав відповідачу - Ленінській міжрайонній
державній податковій інспекції у м. Луганську декларацію з податку
на додану вартість за жовтень 2002р., в якій відображено від'ємне
значення податку у розмірі 599856грн., розрахунок експортного
відшкодування на суму 599787грн. та документи, що підтверджують
факт вивезення товарів за межі митної території України, у зв'язку
з чим експортне відшкодування податку у сумі 599787грн. мало бути
здійснено протягом 30 календарних днів.
-еспортне відшкодування відповідачем - Відділенням Державного
казначейства у Ленінському районі м. Луганська здійснене не було,
оскільки висновок щодо цього йому не надавався.
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та
правові основи діяльності визначені Законом України "Про державну
податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
. Згідно ст. 2 Закону
України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
на
органи державної податкової служби, крім іншого, покладено
завдання щодо здійснення контролю за додержанням податкового
законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю
сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів
(обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів,
установлених законодавством. Таким чином, органи державної
податкової служби, до складу яких входить позивач, зобов'язані
здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства,
правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до
бюджетів податків.
Згідно п. п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли за результатами
звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї
статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню
платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця,
наступного після подачі декларації.
Відповідно до ст. 48 Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
при
обслуговуванні Державного бюджету України застосовується
казначейська форма обслуговування.
Згідно ч. 2 ст. 50 Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
Державне
казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що
належать Державному бюджету України, та за поданням органів
стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або
надмірно зараховані до бюджету. Як випливає із приписів
вищезгаданої норми, на Державне казначейство України покладено
обов'язок ведення бухгалтерського обліку надходжень, що належить
Державному бюджету України, але правом щодо самостійного
повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до
Державного бюджету України не наділений. Таке право йому надано
тільки на підставі подання органів стягнення, якими, зокрема,
відповідно до п. 30 ст. 2 Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
є
податкові органи.
Як вже було зазначено, відповідач - Ленінська міжрайонна державна
податкова інспекція у м. Луганську не надав відповідачу -
Відділенню Державного казначейства у Ленінському районі м.
Луганська висновку щодо відшкодування позивачу податку на додану
вартість у розмірі 599787грн., от же у Відділення Державного
казначейства у Ленінському районі м. Луганська були відсутні
правові підстави щодо відшкодування позивачу вищезгаданих коштів.
Наказом Державної податкової адміністрації та Державного
казначейства України 02.07.1997р. № 209/72, на порушення якого
апеляційним господарським судом посилається відповідач - Ленінська
міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську,
затверджено Порядок відшкодування податку на додану вартість,
згідно п. 4.1 якого відшкодування податку на додану вартість з
бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за
висновками податкових органів або за рішенням суду. Оскільки, як
вже зазначалось, відповідачем - Ленінською міжрайонною державною
податковою інспекцією у м. Луганську висновок щодо відшкодування
позивачу податку на додану вартість у розмірі 599787грн. здійснено
не було, то Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією
у м. Луганську порушено право позивача на одержання зазначеного
відшкодування. Отже посилання Ленінської міжрайонної державної
податкової інспекції у м. Луганську на те, що вона не є належним
відповідачем у даній справі є безпідставним.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського суду
є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи
процесуального права. Оскільки апеляційним господарським судом
норми матеріального та процесуального права порушено не було, то
підстави для скасування постановленого ним у даній справі судового
рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової
інспекції у м. Луганську залишити без задоволення, постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 31.10.2003р. у
справі № 6/103 - без змін.