ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.01.2004 Справа N А28/40
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого
суддів
розглянув Новомосковської об'єднаної державної
касаційну податкової інспекції Дніпропетровської
скаргу області
на постанову від 18.09.2003
Дніпропетровського апеляційного господарського
суду
у справі № А28/40
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом приватного підприємства "К",
м. Новомосковськ Дніпропетровської області
до Новомосковської об'єднаної державної
податкової інспекції Дніпропетровської області
про визнання недійсним рішення ДПІ
за участю представників сторін:
від позивача
від відповідача
В С Т А Н О В И В:
В березні 2003 року приватне підприємство "К" пред'явило в суді
позов до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції
Дніпропетровської області про визнання недійсним рішення про
застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій,
донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені
за порушення податкового та іншого законодавства від 17.07.2002
№ 875/237/25014115/7593, яким донарахована пеня за порушення
термінів розрахунків в іноземній валюті в сумі 310356,61 грн.,
застосовані фінансові санкції в сумі 11713,0 грн. за невиконання
умов декларування валютних цінностей, які знаходяться за межами
України.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що перевірка дотримання
позивачем вимог податкового та валютного законодавства здійснена з
порушенням порядку її проведення.
Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній
валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
та Декрет Кабінету Міністрів України "Про
систему валютного регулювання та валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
підприємство не порушувало, тому у податкової інспекції були
відсутні підстави нараховувати пеню та застосовувати фінансові
санкції.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
05.05.2003 позов задоволено.
Задовольняючи позов, господарський суд виходив з того, що
припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом
зарахування зустрічних однорідних вимог не суперечить вимогам
Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній
валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
На підставі правомірності припинення зобов'язань фірми "СТ" (Кіпр)
перед ПП "К" за договорами № 08/99 та № 10/99, ПП "К" не мало
будь-яких валютних цінностей за межами України, не порушувало
обов'язків щодо їх декларування, а тому не було підстав
притягувати його до відповідальності на підставі ст. 9 Декрету
Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та
валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
18.09.2003 рішення залишено без змін.
Залишаючи рішення без змін, апеляційний господарський суд виходив
з того, що припинення дебіторської та кредиторської заборгованості
між резидентом та нерезидентом шляхом зарахування зустрічної
однорідної вимоги не суперечить чинному законодавству України.
В касаційній скарзі Новомосковська об'єднана державна податкова
інспекція Дніпропетровської області просить скасувати постанову
апеляційного господарського суду та прийняти нове рішення, яким в
позові відмовити, посилаючись на порушення ст. 2 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів
України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю",
ст. ст. 2, 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну
діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності
мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів,
крім тим, які прямо та у виключній формі заборонені законами
України.
Згідно абзацу 2 ч. 1 ст. 14 вищезазначеного закону всі суб'єкти
зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати
форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих,
що не суперечать законам України та відповідають міжнародним
правилам.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи 07.07.99 між
приватним підприємством "К" та фірмою "К" (США) було укладено
контракт, відповідно до умов якого позивачем було перераховано
нерезиденту 30000 доларів США, а останнім поставлено товару на
29779,16 дол.США. За нерезидентом рахувалась заборгованість в сумі
113,21 дол.США. За контрактом № 10/99 від 19.08.99 між цими ж
сторонами приватним підприємством "К" здійснено проплату
нерезиденту в сумі 40000 доларів США і отримано від останнього
товару на 14642,2 долара США, закрито заборгованість нерезидента
за попередніми поставками в сумі 2105,34 долара США. За
нерезидентом рахувалась заборгованість в сумі 23252,46 доларів
США. Додатковою угодою від 01.03.2000 між позивачем, фірмою "К"
(США) та фірмою "СТ" (Кіпр) зобов'язання фірми "K" (США) передані
фірмі "СТ" (Кіпр).
Угодою від 14.03.2000 між ПП "К" та фірмою "СТ" (Кіпр)
заборгованість останньої за контрактами № 08/99 від 07.07.1999 та
№ 10/99 від 19.08.99 погашено шляхом заліку зустрічних однорідних
вимог, а саме шляхом погашення заборгованості ПП "К" за продукцію,
отриману від фірми "СТ" (Кіпр) в такому ж розмірі.
У цивільно-правових відносинах допускається припинення зобов'язань
шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги відповідно до ст.
217 Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
.
Ст. 218 Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
містить положення про
неприпустимість зарахування у випадках, передбачених даною нормою
та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про
зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
, Законом України "Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
,
Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного
регулювання і валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
та Цивільним кодексом
не забороняється припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної
однорідної вимоги за зовнішньоекономічними договорами.
Інструкцією НБУ "Про порядок здійснення контролю і отримання
ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями" (п.
2.5) передбачено, що у разі зміни умов договору, що перебуває у
банку на контролі і внаслідок чого виконання нерезидентом
зобов'язань за експортною операцією резидента повністю
здійснюється шляхом поставки товару, після отримання банком від
резидента копії документа, згідно з яким внесені зміни до цього
договору, банк знімає цю експортну операцію з контролю.
Тобто дана норма дозволяє виконання зобов'язання за
зовнішньоекономічними договорами не тільки у грошовій формі, а й
іншим способом, зокрема, шляхом поставки товару.
Із змісту Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
вбачається, що предметом його
регулювання є лише випадки застосування грошової форми розрахунків
у відносинах, що виникають між резидентами та нерезидентами у
зовнішньоекономічній діяльності.
Так, режим, строки здійснення товарообмінних (бартерних) операцій
у галузі зовнішньоекономічної діяльності, відповідальність за
порушення режиму та строків, повноваження і функції державних
органів під час здійснення контролю за проведенням таких операцій
встановлює інший закон - Закон України "Про регулювання
товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної
діяльності" ( 351-14 ) (351-14)
.
Наведене свідчить про те, що припинення дебіторської та
кредиторської заборгованості між резидентом та нерезидентом шляхом
зарахування зустрічної однорідної вимоги не суперечить чинному
законодавству України.
Враховуючи викладене, постановлені судові рішення відповідають
обставинам справи і вимогам закону і підстав для їх скасування не
вбачається.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової
інспекції Дніпропетровської області залишити без задоволення, а
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
18.09.2003 у справі № А 28/40 без змін.