ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.01.2004 Справа N 28/223-03-5349
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого
суддів:
розглянув Державної податкової інспекції у
касаційну Малиновському районі м. Одеси
скаргу
на постанову від 23.09.2003
Одеського апеляційного господарського суду
у справі № 28/223-03-5349
господарського суду Одеської області
за позовом дочірнього підприємства "А" ЗАТ "С"
до Державної податкової інспекції у
Малиновському районі м. Одеси
про визнання недійсним податкового повідомлення- рішення
за участю представників сторін:
від позивача
від відповідача
В С Т А Н О В И В:
В липні 2003 року дочірнє підприємство "А" ЗАТ "С" пред'явило в
суді позов до Державної податкової інспекції у Малиновському
районі м. Одеси про визнання недійсним податкового
повідомленнярішення № 0000702600/0 від 24.06.2003, яким визначено
суму податкового зобов'язання за податком на додану вартість в
сумі 98393,70 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 49196,90
грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що перевірка проведена
відповідачем з порушенням Указу Президента України № 817/98 від
23.06.1998 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької
діяльності" ( 817/98 ) (817/98)
.
Позивач правомірно відніс суму ПДВ до податкового кредиту на
підставі податкових накладних, виданих ПП ВКФ "П", що відповідає
вимогам п. 7.4 та 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Визнання недійсними установчих документів
ПП ВКФ "П" та свідоцтва платника податку рішенням Малиновського
районного суду від 29.04.2003 не може бути підставою для прийняття
спірного податкового повідомленнярішення бо господарські операції
було проведено у 2001 році.
Рішенням господарського суду Одеської області від 22.08.2003 позов
задоволено.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної
податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси
№ 0000702600/0 від 24.06.2003.
Задовольняючи позов, господарський суд виходив з того, що
позивачем сума податку на додану вартість по наданих ПП ВКФ "П"
податкових накладних правомірно віднесена до податкового кредиту
по ПДВ на підставі п. 7.4 та 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Податкові накладні оформлені у
відповідності з вимогами ст. 7 наведеного закону. Господарські
операції належним чином відображені в книзі придбаних товарів та
підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку.
Законом України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не
передбачається коректировка податкового кредиту покупця у разі
визнання установчих документів та свідоцтва платника ПДВ продавця
недійсними.
В акті перевірки відсутні підстави порушення податкового
законодавства самим позивачем, відсутність таких порушень є
підставою для визнання недійсним податкового повідомленнярішення.
Постанова Одеського апеляційного господарського суду від
23.09.2003 рішення залишено без змін з тих же підстав.
Крім того вказано, що у податкової інспекції були відсутні
підстави для проведення позапланової перевірки позивача,
передбаченої Указом Президента України № 817/98 від 23.07.1998
"Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності"
( 817/98 ) (817/98)
.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Малиновському
районі м. Одеси просить рішення господарського суду та постанову
апеляційного господарського суду скасувати і прийняти нове
рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення п. 1.2
ст. 1, ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, Указу Президента України "Про деякі заходи з
дерегулювання підприємницької діяльності" ( 817/98 ) (817/98)
№ 817/98 від
23.07.1998, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до п. п. 3.1.1 ст. 3, п. 7.1., п. 7.2, ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
об'єктом
оподаткування цим податком є операції платників податків з продажу
товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж
товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними)
цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; особа
- продавець, яка зареєстрована як платник податку на додану
вартість, зобов'язана за кожну повну або часткову поставку товарів
(робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та
скласти і видати йому податкову накладну, яка є підставою для
віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до
податкового кредиту.
Тому, вирішуючи даний спір, суди зобов'язані були, насамперед,
з'ясувати, чи мало право ПП ВКФ "П" складати і видавати дочірньому
підприємству "А" ЗАТ "С" податкові накладні і якщо мало, то чи
були вони складені у встановленому порядку.
Згідно з п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податкова накладна складається в
момент виникнення податкового зобов'язання продавця у двох
примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцеві,
копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
У відповідності з п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення
податкових зобов'язань продавця вважається дата, що сталися
раніше:
-або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на
банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт,
послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт,
послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі
платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації
готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника
податку;
-або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата
оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг)
платником податку.
Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено, що датою виникнення
права платника податку на податковий кредит вважається дата
здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського
рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата
виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків
із використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 4 Порядку заповнення податкової накладної
( z0233-97 ) (z0233-97)
, затвердженого наказом ДПА України № 165 від
30.05.1997 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
23.06.1997 за № 233/2037 (з наступними змінами) сплачена
(нарахована) сума податку на додану вартість у податковій
накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з
продажу товарів (робіт, послуг) продавця у книзі обліку, продажу
товарів (робіт, послуг).
З рішення Малиновського міського районного суду м. Одеси від
29.04.2003 (а.с.50) вбачається, що за даними ДПІ у Малиновському
районі м. Одеси ПП ВКФ "П" звітувало до жовтня 2001 року. З
моменту реєстрації (12.01.2001) по теперішній час (29.04.2003)
податки до державного бюджету та обов'язкові платежі до цільових
фондів не сплачувало.
Судами при задоволенні позову про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення наведене до уваги не взято, не з'ясовано, чи
ПП ВКФ "П" відносило видані позивачу податкові накладні до
податкового зобов'язання.
Враховуючи викладене, постановлені судові рішення не можна вважати
законними і обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню, а
справа направленню на новий розгляд.
При новому розгляду справи господарському суду необхідно
врахувати, що рішення є законним тоді, коди суд, виконавши всі
вимоги закону процесуального і всебічно перевіривши обставини,
вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а
обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
При цьому суду необхідно встановити дійсні права та обов'язки
сторін і в залежності від встановленого у відповідності з законом
вирішити спір.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському
районі м. Одеси задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
23.09.2003 та рішення від 22.08.2003 господарського суду Одеської
області у справі № 28/223-03-5349 скасувати, справу направити на
новий розгляд до суду першої інстанції.