ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.01.2004 Справа N 15\170-2\170
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф. - головуючий, Дерепи В.І., Семчука В.В. розглянув касаційні
скарги ВАТ “Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” та
корпорації Марубені на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 14.10.2003 р. у справі № 15\170-2\170 за
позовом Державного науково-дослідного інституту великогабаритних
шин до ВАТ “Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” про
незаконне використання запатентованого промислового зразка та по
зустрічному позову ВАТ “Полтавський гірничо-збагачувальний
комбінат” до Державного науково-дослідного інституту
великогабаритних шин, Державного департаменту Міністерства
освіти і науки України за участю представників позивача –
Ємцев В.О., відповідачів – Рогачов Ю.М., Сиклітенко В.В.,
корпорації Марубені – Фіногін
С.І.
про визнання нед_йсним патенту № 7186.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 31.07.2003
р. у позові Державному науково-дослідному інституту
великогабаритних шин відмовлено. Зустрічний позов ВАТ
“Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” задоволено та
визнано недійсним патент № 7186 на промисловий зразок –
протектор шин.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
14.10.2003 р. рішення від 31.07.2003 р. змінено: рішення
господарського суду Полтавської області в частині задоволення
зустрічного позову скасовано і в зустрічному позові відмовлено.
У касаційних скаргах ВАТ “Полтавський гірничо-збагачувальний
комбінат” та корпорація Марубені просять скасувати постанову
апеляційного суду від 14.10.2003 р. посилаючись на те, що вона
прийнята з порушенням норм чинного законодавства та залишити в
силі рішення.
Відзиви на касаційні скарги від сторін до суду не надходили.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників сторін,
корпорації Марубені, суд встановив наступне.
В травні 2003 р. позивач звернувся до господарського суду з
позовом про заборону відповідачу введення в господарський обіг
36 великогабаритних шин, в зв’язку з тим, що власником патенту
на промисловий зразок вказаної продукції є позивач і
використання патенту можливе лише за його згоди. У зустрічній
позовній заяві від 19.05.2003 р. ВАТ “Полтавський
гірничо-збагачувальний комбінат” просив визнати недійсним
належний Державному науково-дослідному інституту
великогабаритних шин патент України № 7186 з посиланням на те,
що захищений патентом промисловий зв’язок не відповідає умовам
патентоспроможності, перешкоджає нормальній господарській
дўяльностў комбінату і спричиняє збитки.
Місцевий суд повно, об’єктивно дослідив надані сторонами докази,
належним чином їх проаналізував та дійшов обґрунтованих
юридичних висновків про доведеність зустрічних позовних вимог.
При цьому суд виходив з того, що сукупність суттєвих ознак
промислового зразка за патентом № 7186 була загальнодоступною у
світі до дати подання Державним науково-дослідним інститутом
великогабаритних шин заяви про видачу патенту на промисловий
зв’язок “Протектор шини”, тому цей зразок не є новим і не
відповідає умові патентоспроможності – новизна. У справі
присутні висновки спеціалістів та судової експертизи про те, що
захищений патентом України № 7186 виріб “Протектор шини” став
загальнодоступний у 1996 році з проспекту фірми “Бріджстоун”, а
заявка подана позивачем 03.02.2003 р.
Заперечення власника патенту № 7186 обґрунтовано відхилені судом
як такі, що спростовані доказами у справі, тому в задоволенні
основного позову також відмовлено.
Апеляційний суд мав у своєму розпорядженні ті ж докази, що і
місцевий суд, однак здійснив протилежні висновки, які не
відповідають матеріалам справи.
Зміст постанови свідчить про те, що апеляційний суд перебрав на
себе невластиві йому функції експертного дослідження доказів,
ігноруючи при цьому приписи ч. 1 ст. 41 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Саме для роз’яснення питань, які потребують спеціальних знань,
має призначатись експертиза. Однак суд самостійно, не володіючи
спеціальними знаннями, визначив, що промисловий зразок
“Протектор шин” (патент України № 7186) на огляд відрізняється
від придбаних комбінатом шин по ширині, висоті, глибині
складових малюнку протектора. Більш того, суд послався на те, що
існують ще й “інші дані”, які розрізняють захищений патентом
зразок від оглянутих шин. Ці “інші дані” суд в постанові не
розкрив і не підтвердив конкретними доказами.
Отже, постанова апеляційного суду не відповідає також вимогам
ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та роз’ясненню, яке міститься в
ч. 3 п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76
р. № 11 з наступними змінами “Про судове рішення”
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
щодо обґрунтованості судового рішення.
Вирішуючи спір, місцевим судом з урахуванням специфіки предмету
спору призначалась відповідна експертиза, висновки якої
покладені в основу судового рішення. Апеляційний суд з
висновками цієї експертизи не погодився, визнав їх неповними і
необґрунтованими, однак питання про проведення додаткової чи
повторної експертизи відповідно до вимог Закону України “Про
судову експертизу” ( 4038-12 ) (4038-12)
та ст. 42 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не обговорював і такого роду експертиз не призначав.
Враховуючи викладене, постанова апеляційного суду про часткове
скасування рішення місцевого суду підлягає скасуванню, а рішення
– залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 111-9-111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційні скарги ВАТ “Полтавський гірничо-збагачувальний
комбінат” та корпорації Марубені задовольнити.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
14.10.2003 р. про скасування рішення господарського суду
Полтавської області в частині задоволення зустрічного позову і
прийнятого апеляційним судом рішення про відмову в задоволенні
зустрічного позову скасувати.
3. Рішення господарського суду Полтавської області від
31.07.2003 р. залишити в силі в повному обсязі.