ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.01.2004 Справа N 9/427пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянув Державної податкової інспекції у
касаційну скаргу Петровському районі м. Донецька
на постанову від 06.10.2003
Донецького апеляційного господарського
суду
у справі № 9/427пд
господарського суду Донецької області
за позовом Державної податкової інспекції у
Петровському районі м. Донецька
до приватного підприємства "ІК", м. Донецьк
приватного підприємця К-ва О.Є.
про визнання угоди недійсною
за участю представників сторін:
від позивача не з'явилися
від відповідача не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2002 року Державна податкова інспекція у Петровському
районі м. Донецька пред'явила в суді позов до приватного
підприємства "ІК" та приватного підприємця К-ва О.Є. про визнання
недійсним на підставі ст. 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу та
застосування правових наслідків визнання угод недійсними,
передбачених ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що між відповідачами в усній
формі була досягнута домовленість про купівлю-продаж бензину
стабільного на загальну суму 25 796,08 грн., передача якого
здійснена за накладною від 17.09.2001 року № 1709. Вартість
отриманого товару оплачена ПП К-вим О.Є. квитанціями до
прибуткових касових ордерів. Позивач послався на те, що установчі
документи приватного підприємства "ІК" рішенням місцевого суду
були визнані недійсними у зв'язку з реєстрацією даного
підприємства на підставну особу. Наведені обставини свідчать про
те, що при створенні приватного підприємства "ІК" існував умисел з
метою приховування доходів від оподаткування, що суперечить
інтересам держави і суспільства.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Рішенням господарського суду Донецької області від 10.06.2003 в
позові відмовлено за необгрунтованістю.
Відмовляючи в позові господарський суд виходив з того, що
Державною податковою інспекцією не надано достатніх доказів
наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання недійсною
угоди відповідно до ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та умислу на
укладення зазначеної угоди з метою, суперечною інтересам держави і
суспільства. Позивачем не визначено і документально не
підтверджено у чому саме полягає протиправність умислу сторін.
Разом з тим вказав, що в матеріалах справи відсутні докази, які б
свідчили про умисел на укладання угоди з метою суперечною
інтересам держави і суспільства з боку ПП К-ва О.Є., оскільки
приватний підприємець представив суду книгу обліку придбання
товарів до якої була включена сума за угодою. Також судом
встановлено, що сума за угодою була задекларована у декларації з
ПДВ, що також підтверджується даними акту № 17-111-1/217 від
18.08.2002 документальної перевірки приватного підприємця К-ва
О.Є.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
06.10.2003 рішення господарського суду залишено без змін з тих же
підстав.
Крім того, апеляційний господарський суд вказав на
необґрунтованість твердження позивача про невиконання приватним
підприємством "ІК" конституційного обов'язку щодо сплати податків,
оскільки позивачем не було подано доказів порушення даним
підприємством податкового законодавства щодо визначення об'єкту
оподаткування та визначення розміру не сплаченого податку
контролюючим органом, причинного зв'язку між не сплатою податку та
оспорюваною угодою.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Петровському
районі м. Донецька просить скасувати рішення господарського суду
та постанову апеляційного господарського суду, посилаючись на
порушення норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх
юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з
наступного.
Вказівки, містяться у постанові касаційної інстанції, відповідно
до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, є обов'язковими для суду першої інстанції під час
нового розгляду справи.
Відповідно до ст. 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
кожен
зобов'язаний сплачувати податки збори в порядку і в розмірах,
встановлених законодавством.
Рішенням господарського суду Донецької області від 04.11.2002 року
у справі 26/464в позов Державної податкової інспекції у
Ворошиловському районі м. Донецька до приватного підприємства "ІК"
про скасування державної реєстрації задоволено у зв'язку з тим, що
приватне підприємство "ІК" з 15.08.2001 року не подає до
податкової інспекції податкову звітність.
Цей висновок суду не спростовано ні відповідачем ні судовими
інстанціями.
Рішення суду набуло законної сили, не скасовано.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної
сили є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які
встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.09.2001 року відповідачами
було укладено усну угоду купівлі-продажу, відповідно до якої
приватне підприємство "ІК" поставило, а приватний підприємець К-в
О.Є. прийняв та оплатив товар (паливно-мастильні матеріали) на
загальну суму 25796,08 грн. (відповідно до товарної та податкової
накладної, квитанцій до прибуткового касового ордеру).
Проте судовими інстанціями в порушення ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
цим обставинам справи, а саме рішенню господарського
суду про скасування державної реєстрації, під час нового розгляду
справи ніякої оцінки не надано.
Відповідно до п. п. 3.1.1 ст. 3, п. 7.1, п. 7.2 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
об'єктом
оподаткування цим податком є операції платників податку з продажу
товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж
товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними)
цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; особа
продавець, яка зареєстрована як платник податку на додану
вартість, зобов'язана за кожну повну або часткову поставку товарів
(робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та
скласти і видати йому податкову накладну, яка є підставою для
віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до
податкового кредиту.
Тому, вирішуючи даний спір, суди зобов'язані були, насамперед,
з'ясувати, чи мало право приватне підприємство "ІК" складати і
видавати приватному підприємцю К-ву О.Є. податкові накладні, і
якщо мало, то чи були вони складені у встановленому порядку.
З рішення господарського суду Донецької області від 04.11.2002
року (а.с.101) вбачається, що за даними ДПІ у Ворошиловському
районі м. Донецька ПП "ІК" звітувало до 15.08.2001 року. З моменту
реєстрації тобто з 25.07.2001 податки до державного бюджету не
сплачувало.
Господарські суді, відмовляючи в позові про визнання укладеної між
відповідачами угоди недійсною на підставі ст. 49 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, наведене до уваги не взято, не з'ясовано, чи ПП "ІК"
відносило видані приватному підприємцю податкові накладні до
податкового зобов'язання.
Крім того, господарські суди не звернули уваги на той факт, що
рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька було
встановлено, що власник ПП "ІК" Г-ая Н.П. ні яку господарську
діяльність не здійснювала, договори не складала, крім того, одразу
після реєстрації підприємства усі документи передала іншій особі.
Тобто у власника приватного підприємства спочатку не було наміру
взагалі здійснювати підприємницьку діяльність і як наслідок цього
звітувати перед органами податкової служби про свою діяльність та
сплачувати податки і збори.
Враховуючи викладене, постановлені судові рішення не можна вважати
законними і обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню, а
справа направленню на новий розгляд.
При новому розгляду справи господарському суду необхідно
врахувати, що рішення є законним тоді, коди суд, виконавши всі
вимоги закону процесуального і всебічно перевіривши обставини,
вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а
обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Петровському
районі м. Донецька задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
06.10.2003 та рішення від 10.06.2003 господарського суду Донецької
області у справі № 9/427пд скасувати, справу направити на новий
розгляд до суду першої інстанції.