ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.01.2004 Справа N 7/484
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О.
суддів: Рибака В.В.,
Уліцького А.М.,
за участю представників сторін:
від позивача - не з’явився
від відповідача - Приходько Ю.Н., дов. від 08.01.2004, б/н
розглянувши у відкритому ПП Приходько м. М.
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 15.09.2003 Донецького
апеляційного господарського суду
у справі № 7/484
господарського суду Донецької області
за позовом Державної податкової інспекції у
м. Дзержинську
до ПП Приходько М.М.
про стягнення 5531,99 грн.
У судовому засіданні 19.12.2003 розгляд справи відкладений та
призначений на 09.01.2003 о 14 год. 30 хв.
В С Т А Н О В И В:
ДПІ у м. Дзержинську заявлено позов про стягнення з Приватного
підприємця Приходько м. М. податкової заборгованості перед
бюджетом в сумі 5531,9 грн. на підставі рішення
№ 79-26-1986302799/3268 від 20.04.2000, яким Приватному
підприємцю Приходько м. М. донараховано прибутковий податок з
громадян та застосовані відповідні фінансові санкції.
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.02.2003 у
справі № 7/484 позов задоволено з тих підстав, що зазначене
рішення відповідачем не оскаржене, а відповідно до п. п. 3.1.1
ст. 3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 можуть бути примусово
стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за
рішенням суду.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
15.09.2003 зазначене рішення залишено без зміни з тих же
підстав.
У поданій касаційній скарзі Приватний підприємець Приходько М.М.
просить скасувати вказані рішення та постанову як такі, що
ухвалені без фактичного визначення результатів його
господарської діяльності; що суд апеляційної інстанції допустив
порушення вимог процесуального законодавства (п. 2 ст. 111-10
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
); в
позові відмовити.
У відзиві на касаційну скаргу ДПІ у м. Дзержинську просить
залишити без зміни рішення та постанову зазначених судових
інстанцій з підстав, які викладені в ньому.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши
в судовому засіданні пояснення представника відповідача по
справі, перевіривши юридичну оцінку судовими інстанціями
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування ними норм матеріального та
процесуального права прийшла до висновку про наявність правових
підстав для часткового задоволення касаційної скарги виходячи з
наступного.
Відповідно до п. п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
контролюючий орган
зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання
платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок
результатів діяльності платника податків свідчать про заниження
або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у
податкових деклараціях.
З матеріалів справи вбачається, що при документальній перевірці
дўяльностў Приватного підприємця Приходько М.М. встановлено
факт заниження ним податкових зобов’язань на суму 7902,84.
Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ
( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 податкове зобов’язання платника
податків нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів
4,2 та 4.3 ст. 4 цього Закону вважається узгодженим у день
отримання платником податків податкового повідомлення, за
винятком випадків, визначених п.п. 5.2.2 цього пункту.
Рішенням ДПІ в м. Дзержинську № 79-26-1986302799/3268 від
20.04.2000 Приватному підприємцю Приходько м. М. донараховані
податки в сумі 7902,84 грн. та застосовано фінансові санкції в
сумі 15805,68 грн.
Приватний підприємець Приходько М.М. в установленому порядку це
рішення не оскаржував.
Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 зазначеного вище Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
активи платника податків можуть бути примусово
стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за
рішенням суду.
За визначенням п. 1.6 ст. 1 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
примусове
стягнення – це звернення стягнення на активи платників податків
у рахунок погашення його податкового боргу без попереднього
узгодження його суми таким платником податків.
У зв’язку з цим передбачений п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
судовий порядок звернення стягнення на активи
платника поширюється лише на випадки, коли сума податкового
боргу попередньо не узгоджена з платником.
Інший, крім судового, спосіб звернення стягнення на активи
платника визначений п. 7.2 та п. п. 7.2.1 ст. 7 Закону
№ 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000.
Відповідно з п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
джерелами погашення податкового боргу платників податків за
рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є
будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших
відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених
цим Законом, а також іншими законами.
Матеріали справи підтверджують наявність майна у відповідача, на
яке може бути звернено стягнення.
При розгляді позову та апеляційному провадженні у справі судові
інстанції керувались п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181-ІІІ
від 21.12.2000 без врахування встановлених ним обмежень в
застосування цієї норми; не враховували інші норми цього Закону,
що регулюють порядок відшкодування податкової заборгованості, що
свідчить про неповне з’ясування судовими інстанціями обставин
справи, виключає можливість вірного застосування норм
матеріального права до спірних правовідносин.
Відповідно з ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково їх перевіряти.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу задоволити частково.
2. Рішення господарського суду Донецької області від 20.02.2003
у справі № 7/484 та постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 15.09.2003 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Донецької області.