ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
09.01.2003                                        Справа N 5\244
 
Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф. - головуючий, Дерепи В.І., Семчука В.В. розглянув касаційну
скаргу  ВАТ  “Полтаваобленерго” в  особі  Кременчуцької  ТЕЦ  на
постанову  Харківського  апеляційного  господарського  суду  від
28.10.2003 р. у справі № 5\244 за позовом ВАТ “Полтаваобленерго”
в  особі  Кременчуцької ТЕЦ  до  ВАТ  “Кременчукгаз”  за  участю 
представників   позивача  –  Бабіч   Ф.П.,   Сергієнко     І.А., 
відповідача  – Гришин  О.А.,  Коновалов  С.В., Беленкіна Л.А.
 
про  стягнення 2069484  грн.
 
Рішенням    господарського   суду   Полтавської   області    від
22.08.-01.09.2003  р. позов задоволено частково  та  стягнуто  з
відповідача   на  користь  позивача  2069484,08  грн.   надмірно
сплачених коштів, 1700 грн. витрат по сплаті держмита і 118 грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В
іншій частині позову відмовлено.
 
Постановою  Харківського  апеляційного господарського  суду  від
28.10.2003  р.  рішення від 22.08.-01.09.2003  р.  скасовано  та
прийнято  нове  рішення,  яким  в  задоволенні  позовних   вимог
відмовлено.
 
У   касаційній   скарзі  позивач  просить  скасувати   постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 28.10.2003  р.
посилаючись  на те, що вона прийнята з порушенням  норм  чинного
законодавства та залишити в силі рішення.
 
У  відзиві  на  касаційну скаргу відповідач просить  оскаржувану
постанову залишити без змін, а скаргу – без задоволення.
 
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників сторін,  суд
встановив наступне.
 
У  квітні  2003  р. позивач звернувся до господарського  суду  з
позовом про стягнення з відповідача безпідставно надбане майно –
грошові кошти у сумі 2069484,08 грн.
 
Апеляційний  суд  повно,  всебічно  дослідив  надані   сторонами
докази,  належно їх оцінив і дійшов обґрунтованого висновку  про
відмову  в  задоволенні позовних вимог. При цьому суд виходив  з
того, що 01.09.98 р. між АТ “Кременчукгаз” та Кременчуцькою  ТЕЦ
ДАЕК  “Полтаваобленерго”  було укладено  договір  №  60-98\1  на
поставку та транспортування природного газу комунально-побутовим
споживачам.  На виконання зазначеного договору позивач  поставив
газ  у кількості 44865,8 тис. куб. метрів на суму 2961142,8 дол.
США.  Зазначена  сума грошових коштів відповідала  як  кількості
поставленого природного газу, так і його вартості за  одну  тис.
куб.  метрів  – 66 дол. США та не суперечила ціні,  встановленій
чинним  в той період часу наказом Міністерства економіки України
від   31.10.97  р.  №  121,  тому  завищення  відповідачем  ціни
природного газу, у даному випадку, не вбачалося.
 
До  того  ж  апеляційною інстанцією встановлено, що вищевказаний
договўр  укладено від імені ДАЕК “Полтаваобленерго” в  особі  її
структурного підрозділу – Кременчуцької ТЕЦ та діяв до  31.12.98
р.  В  цей же період вартість всіх поставок природного газу,  за
визнанням  позивача,  була оплачена. Окрім того,  відповідно  до
наказу  Міністерства енергетики України від 17.11.98  р.  №  220
Кременчуцьку   ТЕЦ   було  перетворено  у  самостійне   державне
підприємство,  яке  стало правонаступником закріпленого  за  ним
майна,  прав  та зобов’язань щодо цього майна та  відповідно  до
чинного  на  той час законодавства (ст. 34 Закону  України  “Про
підприємства в Україні” ( 887-12 ) (887-12)
        ) по зазначеному вище договору
у  випадку  неповного  або неналежного  його  виконання  повинні
перейти  саме до Кременчуцької ТЕЦ, але претензій з її  боку  до
відповідача з матеріалів справи не вбачалося.
 
Твердження  скаржника в касаційній скарзі  про  існування  інших
подій ніж тих, які встановлені судом, помилкові і не ґрунтуються
на матеріалах справи.
 
Решта   доводів  скарги  зводяться  до  необхідності   вирішення
касаційною  інстанцією  питань  про  надання  переваги   доказів
відповідача   над   іншими,  тобто  здійснення   відмінної   від
апеляційного   суду   оцінки  доказів,  що  суперечить   вимогам
ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , тому до уваги не приймаються.
 
Отже, прийнята апеляційним судом постанова відповідає обставинам
справи,  діючому  законодавству, тому  підстав  для  задоволення
касаційної скарги немає.
 
Враховуючи    викладене    та   керуючись   ст.    111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
1.  Постанову Харківського апеляційного господарського суду  від
28.10.2003  р.  залишити  без  змін,  а  касаційну  скаргу   ВАТ
“Полтаваобленерго” в особі Кременчуцької ТЕЦ – без задоволення.