ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.01.2004 Справа N 2-10/6496-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянув Державної податкової інспекції у м.
касаційну скаргу Сімферополі Автономної Республіки Крим
на постанову від 15.09.2003
Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі № 2-10/6496-2003
господарського Автономної Республіки Крим
суду
за позовом Державної податкової інспекції у м.
Сімферополі Автономної Республіки Крим
до фірми "АЮ", м. Сімферополь
товариства з обмеженою відповідальністю "Т",
м. Луганськ
про визнання угоди недійсною
за участю представників сторін:
від позивача
від відповідача не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
В березні 2003 року Державна податкова інспекція у м. Сімферополі
Автономної Республіки Крим пред'явила в суді позов до фірми "АЮ"
та товариства з обмеженою відповідальністю "Т" про визнання
недійсним на підставі ст. 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу та стягнення
у доход держави 70203,05 грн. з першого відповідача, а з другого
на користь першого усе отримане за договором.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що рішенням Жовтневого
районного суду м. Луганська установчі документи ТОВ "Т" визнані
недійсними, державна реєстрація відмінена у зв'язку з
перереєстрацією даного товариства на підставну особу, тобто
товариство було створено без мети здійснення підприємницької
діяльності. Крім того послався на ст. 35 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
відповідно до якої рішення суду по цивільній справі, яке вступило
в законну силу, є обов'язковим для господарського суду відносно
фактів, які встановлені судом і мають значення для справи.
В травні позивач заявив клопотання, в якому просив виключити з
кола відповідачів ТОВ "Т" та притягнути його у якості третьої
особи на стороні відповідача оскільки товариство не звітує перед
органами податкової служби з квітня 2001 року, не знаходиться за
юридичною адресою, його засновницькі документи визнані недійсними
у зв'язку з чим з нього неможливо повернути невинній стороні усе
отримане по угоді.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14-
20.05.2003 позов задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу № 13 від 16.05.2001
укладений між відповідачами на підставі ст. 49 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Зобов'язано ТОВ "Т" повернути фірмі "АЮ" усе отримане за договором
в сумі 70 203,05 грн. Стягнуто з фірми "АЮ" в доход держави 70
203,05 грн.
Стягнуто з ТОВ "Т" в доход державного бюджету судові витрати по
сплаті державного мита в сумі 702,88 грн. та витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118
грн.
Задовольняючи позов і визнаючи угоду недійсною господарський суд
виходив з того, що рішенням від 26.06.02 Жовтневого районного суду
м. Луганська установчі документи ТОВ "Т" визнані недійсними і його
державна реєстрація з 06.06.2001 року відмінена, оскільки
перереєстрація товариства була здійснена на підставі загублених
документів, які посвідчували особу засновників, тобто дана угода
укладена з метою суперечною інтересам держави і суспільства,
незалежно від часу її укладання.
Зазначив, оскільки умисел на укладання даного договору мало лише
ТОВ "Т" то усе отримане за угодою повинно бути повернуто фірмі
"АЮ", а металовироби які отримані фірмою від товариства повинні
бути вилучені в доход держави.
Клопотання позивача щодо виключення з кола відповідачів ТОВ "Т"
залишено без задоволення оскільки не ґрунтується на законі.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
15.09.2003 рішення господарського суду скасовано, в позові
відмовлено.
Скасовуючи рішення та відмовляючи в позові про визнання укладеної
між відповідачами угоди недійсною на підставі ст. 49 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні
докази того, що ТОВ "Т" не сплачувало податки та не подавало до
податкових органів встановлену законом звітність.
Разом з тим вказав, що позивачем не надано доказів які могли бути
підставою для визнання договору недійсним, оскільки підписання
оспорюваного договору особою, яка не приймала участі в діяльності
ТОВ "Т" не є достатньою підставою для висновку, що договір № 13
від 16.05.2001р. укладений з метою суперечною інтересам держави і
суспільства.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Сімферополі
Автономної Республіки Крим просить рішення господарського суду
залишити без змін, а постанову апеляційного господарського суду
скасувати, посилаючись на те, що апеляційною інстанцією при
розгляді справи допущено порушення ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Жовтневим районним судом м.
Луганська 26.06.2002 установчі документи ТОВ "Т" визнані
недійсними, державна реєстрація скасована з 06.06.2001 у зв'язку з
тим, що ТОВ "Т" створено особами, які не здійснювали ніякої
фінансово-господарської діяльності, пізніше перереєстровано на
підставну особу, яка пред'явила чужі документи, тобто без наміру
займатися підприємницькою діяльністю та сплачувати обов'язкові
податки і збори до державного бюджету.
Разом з тим встановлено, що товариство з обмеженою
відповідальністю "Т" останній раз подавало податкові декларації,
документи бухгалтерської звітності до ДПІ на початку 2002 року, за
юридичною адресою не знаходиться.
Цей висновок суду не спростовано ні відповідачем ні судовими
інстанціями.
Рішення набрало законної сили, не скасовано.
Відповідно до ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, рішення суду з
цивільноє справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для
господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають
значення для спору.
Відмовляючи в позові про визнання укладеної між відповідачами
угоди недійсною на підставі ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
апеляційний господарський суд послався на відсутність будь-яких
доказів того, що ТОВ "Технобудсервіс" не сплачувало податки та не
пред'являло до податкових органів встановлену законом звітність.
Проте, апеляційний господарський суд не звернув увагу та не дав
належної правової оцінки інформації державної податкової
інспекції, яка також була підтверджена і районним судом, про те,
що ТОВ "Т" останній раз подавало податкові декларації та документи
бухгалтерської звітності на початку 2002 року, угода укладена
16.05.2001.
Виходячи з наведеного, господарським судам необхідно з'ясувати чи
сплачувало ТОВ "Т" податки і збори з моменту укладання угоди,
тобто з 16.05.2001 року до початку 2002 року, чи знайшли своє
відображення суми за оскарженим договором у податковій звітності
товариства.
Крім того, при розгляді не перевірено, яку господарську діяльність
здійснювало товариство, та чи суперечила діяльність ТОВ
"Технобудсервіс", в тому числі й укладання не уповноваженою особою
оспорюваної угоди, одному з принципів існуючого ладу - сплачувати
податки та збори, тобто інтересам держави і суспільства.
Судом не надано належної правової оцінки меті учасників
господарської угоди, з врахуванням таких обставин в їх сукупності,
як визнання установчих документів ТОВ "Т" недійсними.
Викладене свідчить про те, що в порушення ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
судами не вжито заходів для всебічного, повного і
об'єктивного розгляду справи, а тому рішення та постанова прийняті
за неповно з'ясованими обставинами справи.
Згідно зі ст. 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
угода
вважається недійсною, якщо укладена з метою, завідомо суперечною
інтересам держави і суспільства.
В пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28
квітня 1978 року із змінами та доповненнями "Про судову практику в
справах про визнання угод недійсними" ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
вказано, що
до угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави
і суспільства, зокрема належать угоди, спрямовані на приховування
фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.
Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з'ясувати
наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод
недійсними і настання певних юридичних наслідків.
Суд не з'ясував обставин, які мають значення для правильного
вирішення спору, роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що
призвело до висновку, з яким Вищий господарський суд України
погодитись не може.
Отже рішення судових інстанцій ґрунтуються на неправильному
застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні
правовідносини, а тому підлягають скасуванню, а справа передачі на
новий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене,
всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини
справи і вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі
задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
15.09.03 та рішення від 14-20.05.03 господарського суду Автономної
Республіки Крим у справі № 2-10/6496-2003 скасувати, справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.