ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.01.2004 Cправа N 2-10/6495-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянув Державної податкової інспекції у м.
касаційну скаргу Сімферополі Автономної Республіки Крим
на постанову від 08.09.2003
Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі № 2-10/6495-2003
господарського Автономної Республіки Крим
суду
за позовом Державної податкової інспекції у м.
Сімферополі Автономної Республіки Крим
до фірми "АЮ", м. Сімферополь
малого приватного підприємства "КИБ", м.
Луганськ
про визнання угоди недійсною
за участю представників сторін:
від позивача
від відповідача не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
В березні 2003 року Державна податкова інспекція у м. Сімферополі
Автономної Республіки Крим пред'явила в суді позов до фірми "АЮ"
та малого приватного підприємства "КИБ" про визнання недійсним на
підставі ст. 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
укладеного
між відповідачами договору купівлі-продажу та стягнення у доход
держави 54772,40 грн. з першого відповідача, а з другого на
користь першого усе отримане за договором.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що рішенням Жовтневого
районного суду м. Луганська установчі документи МПП "КИБ" визнані
недійсними, державна реєстрація відмінена у зв'язку з
перереєстрацією даного підприємства на підставну особу, тобто
підприємство було створено без мети здійснення підприємницької
діяльності. Крім того послався на ст. 35 ГПК відповідно до якої
рішення суду по цивільній справі, яке вступило в законну силу, є
обов'язковим для господарського суду відносно фактів, які
встановлені судом і мають значення для справи.
В травні позивач заявив клопотання, в якому просив виключити з
кола відповідачів МПП "КИБ" та притягнути його у якості третьої
особи на стороні відповідача оскільки підприємство не звітує перед
органами податкової служби з квітня 2001 року, не знаходиться за
юридичною адресою, його засновницькі документи визнані недійсними
у зв'язку з чим з нього неможливо повернути невинній стороні усе
отримане по угоді.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14-
20.05.2003 позов задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу № 2 від 16.01.2001
укладений між відповідачами на підставі ст. 49 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Зобов'язано МПП "КИБ" повернути фірмі "АЮ" усе отримане за
договором в сумі 54772,40 грн. Стягнуто з фірми "АЮ" в доход
держави 54772,40 грн.
Стягнуто з МПП "КИБ" в доход державного бюджету судові витрати по
сплаті державного мита в сумі 548,57 грн. та витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118
грн.
Задовольняючи позов і визнаючи угоду недійсною господарський суд
виходив з того, що рішенням від 07.08.02 Жовтневого районного суду
м. Луганська установчі документи МПП "КИБ" визнані недійсними і
його державна реєстрація з 21.12.2000 року відмінена, оскільки
перереєстрація підприємства була здійснена на підставі загубленого
документу, якій посвідчував особу засновника, тобто дана угода
укладена з метою суперечною інтересам держави і суспільства,
незалежно від часу її укладання.
Зазначив, оскільки умисел на укладання даного договору мало лише
МПП "КИБ" то усе отримане за угодою повинно бути повернуто фірмі
"АЮ", а металовироби які отримані фірмою від підприємства повинні
бути вилучені в доход держави.
Клопотання позивача щодо виключення з кола відповідачів МПП "КИБ"
залишено без задоволення оскільки не ґрунтується на законі.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
08.09.2003 рішення господарського суду скасовано, в позові
відмовлено.
Скасовуючи рішення та відмовляючи в позові про визнання укладеної
між відповідачами угоди недійсною на підставі ст. 49 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, суд виходив з того, що завідомо суперечна інтересам
держави і суспільства мета, а саме ухилення від сплати податків та
умисел з боку відповідача МПП "КИБ" на момент укладання
оспрорюваного договору не доведена.
Разом з тим вказав, що місцевим господарським судом не зазначено
яка конкретно мета існувала у відповідача, що протирічила
інтересам держави і суспільства при укладанні договору.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Сімферополі
Автономної Республіки Крим просить рішення господарського суду
залишити без змін, а постанову апеляційного господарського суду
скасувати, посилаючись на те, що апеляційною інстанцією при
розгляді справи допущено порушення ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Жовтневим районним судом м.
Луганська 07.08.2002 установчі документи МПП "КИБ" визнані
недійсними, державна реєстрація скасована з 21.12.2000 у зв'язку з
тим, що МПП "КИБ" створено особами, які не здійснювали ніякої
фінансово-господарської діяльності, пізніше перереєстровано на
підставну особу, яка пред'явила чужі документи, без наміру
здійснювати підприємницьку діяльність та сплачувати обов'язкові
податки і збори до бюджету.
Судом встановлено, що підприємство не знаходиться за юридичною
адресою, до органів податкової служби не звітує з квітня 2001
року.
Цей висновок суду не спростовано ні відповідачем ні судовими
інстанціями.
Рішення набрало законної сили, не скасовано.
Відповідно до ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, рішення суду з
цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для
господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають
значення для спору.
Разом з тим, відмовляючи в позові про визнання укладеної між
відповідачами угоди недійсною на підставі ст. 49 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, апеляційний господарський суд послався на те, що на
момент укладення оспорюваної угоди тобто 16.01.2001 року
підприємство подавало звітність до органів податкової служби до
квітня 2001 року.
Проте, апеляційний господарський суд не дав належної юридичної
оцінки цій звітності, а саме господарським судам необхідно
з'ясувати чи сплачувало МПП "КИБ" податки і збори з моменту
укладання угоди до квітня 2001 року, яким чином були використані
кошти, отримані за спірною угодою і чи знайшли своє відображення
суми за оскарженим договором у податковій звітності підприємства.
Крім того, при розгляді не перевірено, яку господарську діяльність
здійснювало підприємство, та чи суперечила діяльність МПП "КИБ", в
тому числі й укладання не уповноваженою особою оспорюваної угоди,
одному з принципів існуючого ладу - сплачувати податки та збори,
тобто інтересам держави і суспільства.
Судом не надано належної правової оцінки меті учасників
господарської угоди, з врахуванням таких обставин в їх сукупності,
як визнання установчих документів МПП "КИБ" недійсними.
Викладене свідчить про те, що в порушення ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
судами не вжито заходів для всебічного, повного і
об'єктивного розгляду справи, а тому рішення та постанова прийняті
за неповно з'ясованими обставинами справи.
Згідно зі ст. 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
угода
вважається недійсною, якщо укладена з метою, завідомо суперечною
інтересам держави і суспільства.
В пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28
квітня 1978 року із змінами та доповненнями "Про судову практику в
справах про визнання угод недійсними" ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
вказано, що
до угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави
і суспільства, зокрема належать угоди, спрямовані на приховування
фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.
Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з'ясувати
наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод
недійсними і настання певних юридичних наслідків.
Суд не з'ясував обставин, які мають значення для правильного
вирішення спору, роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що
призвело до висновку, з яким Вищий господарський суд України
погодитись не може.
Отже рішення судових інстанцій ґрунтуються на неправильному
застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні
правовідносини, а тому підлягають скасуванню, а справа передачі на
новий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене,
всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини
справи і вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі
задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
08.09.03 та рішення від 14-20.05.03 господарського суду Автономної
Республіки Крим у справі № 2-10/6495-2003 скасувати, справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.