Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого          Берднік І.С.,

суддів:              Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою Запорізької міської ради про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 908/378/16 за позовом Запорізької міської ради до публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" про стягнення суми,

У лютому 2016 року Запорізька міська рада (далі - Запорізька міськрада) звернулася до Господарського суду Запорізької області із позовом до публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (далі - ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь") про стягнення збитків у розмірі 364 340,20 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (3038-17) (далі - Закон № 3038-VI (3038-17) ) та Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя, затвердженого рішенням Запорізької міськради від 24 грудня 2012 року № 77 (далі - Порядок), ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" зобов'язано взяти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста Запоріжжя шляхом укладення договору про пайову участь. Однак у порушення вимог закону ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" договору про пайову участь із Запорізькою міськрадою не уклало та не сплатило пайового внеску, внаслідок чого позивачеві завдано збитків у виді упущеної вигоди.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 6 квітня 2016 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14 червня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

Вищий господарський суд України постановою від 26 жовтня 2016 року залишив без змін постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14 червня 2016 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 6 квітня 2016 року.

У заяві (з урахуванням уточнень) про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 26 жовтня 2016 року, поданій з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) ), Запорізька міськрада, посилаючись на невідповідність рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах положень статей 1, 2, 26, 40 Закону № 3038-VI, статей 9, 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" від 20 травня 1999 року № 687-ХІV (далі - Закон № 687-ХІV (687-14) ), статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України, просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 26 жовтня 2016 року, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14 червня 2016 року і рішення Господарського суду Запорізької області від 6 квітня 2016 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

На обґрунтування своїх доводів Запорізька міськрада долучила до поданої заяви копію постанови Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 908/312/16 (3-1553гс16).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 111-16 ГПК заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана, зокрема, з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

На думку заявника, невідповідність висновків Вищого господарського суду України у справі № 908/378/16, яка розглядається, висновкам Верховного Суду України щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права підтверджується копією постанови Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 3-1553гс16.

Проте з такими доводами заявника погодитися не можна.

У постанові від 22 березня 2017 року у справі № 908/312/16 (№ 3-1553гс16) Верховний Суд України, застосувавши положення статей 2, 10, 40 Закону № 3038-VI, статей 4, 9 Закону № 687-ХІV, дійшов висновку, що реконструкція будівлі без забудови нової земельної ділянки не звільняє замовника від обов'язку укладення договору про пайову участь, а також від перерахування коштів пайової участі. Тому неправомірна бездіяльність замовника щодо його обов'язку взяти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населеного пункту є протиправною формою поведінки, внаслідок якої міськрада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів (упущена вигода), що перебуває у безпосередньому причинному зв'язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача, а сукупність наведених елементів є підставою для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків.

Разом із тим у справі № 908/378/16, яка розглядається, Вищий господарський суд України погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що об'єкт будівництва введений в експлуатацію, а тому на ПАТ "Запорізький металургійний комбінат" не поширюється дія положень статті 40 Закону № 3038-VI, якими передбачено обов'язковість укладення замовником будівництва договору про пайову участь тільки на етапі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Враховуючи відсутність між сторонами укладеного договору про пайову участь, немає і підстав для сплати відповідачем пайових внесків, а у поведінці відповідача відсутні ознаки протиправності. Отже, дії відповідача не містять елементів складу цивільного правопорушення і немає підстав для відшкодування позивачеві збитків у виді упущеної вигоди.

Таким чином, зі змісту оскаржуваної постанови Вищого господарського суду України від 26 жовтня 2016 року і зазначеної постанови Верховного Суду України від 22 березня 2017 року, копію якої додано до заяви, вбачається, що суди дійшли різних висновків про задоволення або відмову в задоволенні пред'явлених позовних вимог залежно від встановлених обставин, заперечень відповідачів і предмета правового регулювання, а тому не вбачається невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах одних і тих самих норм матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 111-26 ГПК Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви про перегляд судових рішень господарських судів, якщо обставини, які стали підставою для перегляду судового рішення у справі, не підтвердилися.

З огляду на викладене у задоволенні заяви Запорізької міськради про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 908/378/16 слід відмовити.

Керуючись пунктом 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) , статтями 111-16, 111-23, 111-24, 111-26 ГПК (1798-12) , Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Відмовити у задоволенні заяви Запорізької міської ради про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 908/378/16.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 111-16 ГПК.