240/4741/18 Про визнання протиправним та скасування рішення Міністерства внутрішніх справ України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду, оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності працівників внутрішніх справ та інвалідності осіб, звільнених із служби - 21.12.2020 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року (суд у складі колегії судді-доповідача - Франовської К.С.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

1.1. визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у затвердженні висновку про призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та Умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 (850-2015-п) ;

1.2. зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 (850-2015-п) .

2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття, у встановлений законодавством строк та порядку, рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, у зв`язку із встановленням йому другої групи інвалідності.

Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням йому другої групи інвалідності, та прийняти рішення відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 (850-2015-п) , та з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. Не погодившись із вказаним рішенням, Міністерство внутрішніх справ України оскаржило його в апеляційному порядку.

4. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України повернуто особі, яка її подала.

5. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що у матеріалах справи відсутній оформлений належним чином документ про право представника Отроди Тетяни Юріївни подавати та підписувати апеляційну скаргу на судове рішення, а тому наявні підстави для повернення апеляційної скарги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції, Міністерство внутрішніх справ України звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

7. Касаційна скарга аргументована тим, що представником апелянта було надано необхідні документи, які підтверджують її право підписувати апеляційну скаргу від імені Міністерства внутрішніх справ України, а тому апеляційний суд помилково повернув апеляційну скаргу.

8. Верховний Суд ухвалою від 19 лютого 2019 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

10. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.

За змістом пункту 3 частини 4 статті 169 КАС України однією з підстав для повернення позовної заяви є те, що вона підписана особою, яка не має права її підписувати.

Документи, що підтверджують повноваження представників, визначенні статтею 59 КАС України.

Згідно з частинами 1, 3 цієї статті повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

За приписами частини 6 статті 59 КАС України оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідченні суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Частиною 8 статі 59 КАС України (2747-15) визначено, що у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідності заяви, скарги, клопотання.

Відповідно до положень статті 238 Цивільного Кодексу України представник (у тому числі і за довіреністю юридичної особи) може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Законодавством не встановлено жодних обмежень щодо зазначення у змісті довіреності посилання на уповноваження представника на засвідчення копій документів, у тому числі й довіреності, а також щодо подання таких копій до будь-якого підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, державних органів, суду.

Зважаючи на вищевикладене, у разі коли до адміністративного суду звертається представник юридичної особи, закон не встановлює обов`язок засвідчення копій довіреності на представництво нотаріусом або ж безпосередньо керівником юридичної особи, що видав довіреність.

З цього приводу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року по справі №826/5500/18 зазначила, що трактування положень статті 59 КАС у протилежному аспекті є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя. Наведене випливає і з практичної реалізації нотаріального посвідчення копій довіреності та (або) посвідчення копій довіреності керівником юридичної особи, що її видав, пов`язаної із настанням збитків матеріального характеру, часовими затратами та ін. Таке неправомірне обмеження права на доступ до суду полягає у надмірному формалізмі.

На думку Великої Палати Верховного Суду, слід вважати підтвердженими повноваження представника юридичної особи на підставі завіреної ним копії довіреності, якщо право цього представника засвідчувати своїм підписом копії документів випливає зі змісту виданої йому довіреності та за відсутності у ній відповідного застереження на вчинення певної дії.

Під час вирішення питання відповідності копії документа, що підтверджує повноваження представника юридичної особи, вимогам статті 59 КАС, зокрема при визнанні копії довіреності такою, що є засвідченою у визначеному законом порядку, слід уникати зайвого формалізму, як-от констатація відсутності в матеріалах заяви (скарги) копії посадової інструкції особи, яка засвідчила копію відповідного документа, відсутність у довіреності вказівки на повноваження представника на засвідчення копії довіреності тощо.

З матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга від імені відповідача - Міністерства внутрішніх справ України підписана представником Отродою Тетяною Юріївною. На підтвердження повноважень звернення до суду, надано копію довіреності.

Зі змісту копії довіреності від 14 вересня 2018 року, наявної в матеріалах справи, вбачається, що Отроду Тетяну Юріївну - головного спеціаліста відділу судово-претензійної роботи Департаменту юридичного забезпечення МВС України уповноважено представляти інтереси Міністерства внутрішніх справ України в усіх судах України з усіма правами, наданими відповідачеві, в тому числі, підписувати усі документи, необхідні для представництва інтересів Міністерства внутрішніх справ України.

З огляду на наведений зміст довіреності та висновки Великої Палати Верховного Суду, наявна в матеріалах справи її копія, засвідчена підписом Отроди Тетяни Юріївни., підтверджувала повноваження останньої як представника відповідача на подання апеляційної скарги та, зокрема, і на засвідчення копії довіреності власним підписом.

Разом з тим, апеляційний суд не врахував вищезазначеного та дійшов помилкового висновку про те, що у матеріалах справи відсутній оформлений належним чином документ про право представника Отроди Тетяни Юріївни подавати та підписувати апеляційну скаргу.

11. Суд касаційної інстанції згідно приписів статті 353 КАС України за результатами розгляду справи має право скасувати судове рішення з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Скаржник у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року та направити справу для продовження розгляду в суд апеляційної інстанції.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що в матеріалах справи міститься апеляційна скарга Міністерства внутрішніх справ України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року у справі №240/4741/18, подана після постановлення оскаржуваної ухвали апеляційного суду.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року у справі №240/4741/18 клопотання Міністерства внутрішніх справ України про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції задоволено. Поновлено Міністерства внутрішніх справ України строк на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року у справі №240/4741/18 та відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2019 року апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишено без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року у справі №240/4741/18 - без змін.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду вважає, що скаржник реалізував надане процесуальним законодавством право на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року у справі №240/4741/18 шляхом подання нової апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, з огляду на реалізацію скаржником права на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року у справі №240/4741/18, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги шляхом скасування оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції.

12. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

13. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду