3-255гс15 Про стягнення суми заборгованості за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства "Іскра" (далі - ПАТ "Іскра") про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 28 квітня 2015 року у справі № 914/2492/14 за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (далі - ПАТ "Львівгаз") до ПАТ "Іскра" про стягнення суми,

У липні 2014 року ПАТ "Львівгаз" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до ПАТ "Іскра" про стягнення 10 397 934,34 грн заборгованості за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом від 01 січня 2012 року № В128.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між ПАТ "Львівгаз" і ПАТ "Іскра" було укладено договір на постачання природного газу від 01 червня 2011 року № В128, який діяв у частині поставки газу до 31 грудня 2011 року.

У зв'язку із закінченням строку дії зазначеного договору між позивачем і відповідачем було укладено договір від 01 січня 2012 року № В128 на постачання газу за регульованим тарифом, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язався постачати природний газ споживачу (відповідачеві) в обсягах і порядку, передбачених цим договором для забезпечення потреб споживача, а споживач - оплачувати постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

На виконання умов як договору від 01 червня 2011 року № В128, так і договору від 01 січня 2012 року № В128 у період із червня 2011 року по грудень 2013 року включно позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 129 549 130,37 грн, з яких відповідач сплатив грошовими коштами 119 385 065,13 грн, а 3 143 345,88 грн було зараховано на підставі підписаних між сторонами протоколів про залік зустрічних однорідних вимог.

Звертаючись із позовом, ПАТ "Львівгаз", з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просило стягнути заборгованість за договорами постачання газу на загальну суму 7 020 719,36 грн, оскільки відповідач не розрахувався за поставлений газ у повному обсязі.

Заперечуючи проти позову, відповідач наполягав на відсутності заборгованості за поставлений газ, оскільки сторонами було проведено взаєморозрахунок зустрічних вимог, що підтверджується протоколами про зарахування зустрічних вимог, а також підписаними позивачем і відповідачем актами звірки взаємних розрахунків, з яких вбачається, що сторони будь-яких претензій щодо виконання договору від 01 січня 2012 року № В128 року за період із 01 січня 2012 року по 28 лютого 2014 року не мають.

Рішенням господарського суду Львівської області від 11 вересня 2014 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ПАТ "Іскра" на користь ПАТ "Львівгаз" 7 020 719,36 грн заборгованості.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02 грудня 2014 року рішення господарського суду Львівської області від 11 вересня 2014 року скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 17 лютого 2015 року касаційну скаргу ПАТ "Львівгаз" задоволено частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02 грудня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31 березня 2015 року рішення місцевого суду від 11 вересня 2014 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28 квітня 2015 року у справі № 914/2492/14 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Вищий господарський суд України погодився з висновками апеляційного господарського суду про те, що взаємозалік грошових вимог при розрахунку за спожитий газ неможливий, оскільки порядок розрахунку споживачів за природний газ регулюється спеціальним законом, а саме Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" (2467-17) , в якому зазначено, що споживачі, крім теплогенеруючих організацій, оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку гарантованими постачальниками та їх структурними підрозділами. Крім того, такий порядок розрахунку передбачено договором від 01 січня 2012 року № В128.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 28 квітня 2015 року у справі № 914/2492/14 ПАТ "Іскра", посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень статті 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), внаслідок чого було ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, просить скасувати цю постанову, а також рішення господарського суду Львівської області від 11 вересня 2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31 березня 2015 року і ухвалити нове рішення, про відмову в задоволенні позову ПАТ "Львівгаз".

На обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 28 квітня 2014 року у справі № 914/3299/13, від 08 травня 2014 року у справі № 922/3306/13, від 18 вересня 2014 року у справі № 914/514/14 (rs40563687) , від 06 листопада 2014 року у справі № 914/166/14 (rs41239735) , в яких, на думку заявника, судом касаційної інстанції неоднаково застосовано норми матеріального права у подібних правовідносинах і викладено правову позицію про те, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, у порядку статті 601 ЦК України та статті 203 ГК України.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції положень статті 601 ЦК України (435-15) та статті 203 ГК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв'язку із закінченням строку дії договору на постачання природного газу від 01 червня 2011 року № В128 між позивачем і відповідачем 01 січня 2012 року укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № В128 .

Відповідно до пункту 2.6 договору від 01 січня 2012 року № В128 послуги з постачання підтверджуються підписаними сторонами актом приймання-передачі газу, що оформляється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до цього договору.

Згідно з узгодженою редакцією пункту 4.6 договору від 01 січня 2012 року № В128, викладеної у підписаному сторонами протоколі узгодження розбіжностей, оплата за надання послуг з постачання газу здійснюється споживачем шляхом оплати грошовими коштами на рахунок постачальника щомісячно з 01 до 25 числа місяця, наступного за звітним, кожного банківського дня рівними частинами від вартості послуг з постачання газу. Оплата вартості послуг з постачання газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника (пункт 4.7 Договору від 01 січня 2012 року № В128).

За змістом пункту 4.8 цього договору у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати вартості послуг з постачання газу сторони за взаємною згодою та в порядку, передбаченому законодавством, укладають графік погашення заборгованості, який оформляється додатком до договору. У разі відсутності графіка погашення заборгованості постачальник має право грошові кошти, отримані від споживача за газ у поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.

Крім цього, судами встановлено, крім договору № В128 від 01 червня 2011 року та договору від 01 січня 2012 року № В128, між позивачем і відповідачем укладено інші договори. Так, 01 січня 2011 року між сторонами укладено договір про надання послуг з транспортування природного газу № В128, предметом якого є надання виконавцем (позивачем) послуг із транспортування природного газу споживачу (відповідачеві) розподільними мережами та оплата наданих послуг споживачем.

Відповідно до пункту 12.1 зазначеного договору він набирає чинності з 01 січня 2011 року і діє у частині транспортування газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за послуги - до їх повного здійснення.

Крім того, між позивачем і відповідачем укладено договір оренди газопроводу ГРС "Винники" - ВАТ "Іскра" від 01 січня 2011 року № 0102111/8104, згідно з пунктом 1.1 якого орендодавець (відповідач) передає, а орендар (позивач) приймає у строкове платне користування (оренду) газопровід високого тиску ГРС "Винники" (нова) - ВАТ "Іскра" та катодні станції - 4 штуки, які належать орендодавцю на праві власності.

Відповідно до пункту 1.3 зазначеного договору об'єкт оренди буде використовуватися орендарем для передачі природного газу споживачам по газопроводу на умовах даного договору.

За змістом пункту 5.1 договору оренди газопроводу за користування об'єктом оренди орендарю (позивачу) встановлюється орендна плата, яка є еквівалентною вартості послуг по транспортуванню природного газу розподільними газопроводами згідно з договором від 01 січня 2011 року № В128 та будь-яких інших договорів, які будуть укладені орендодавцем (споживачем) та орендарем (ПАТ "Львівгаз") про надання послуг по транспортуванню природного газу в період дії даного договору оренди.

Судами встановлено, що сторони підписували акти про виконання Договору оренди газопроводу ГРС "Винники" - ВАТ "Іскра" від 01 січня 2011 року № 0102111/8104, щомісяця у період із 01 червня 2011 року по 31 грудня 2013 року, згідно з якими сторони встановили розмір орендної плати, яку позивач повинен сплатити за користування газопроводом.

У період із 01 червня 2011 року по 31 грудня 2013 року позивач, на виконання своїх зобов'язань за договором від 01 червня 2011 року № В128 та договором від 01 січня 2012 року № В128, поставляв відповідачеві газ, котрий останнім приймався без застережень і у відповідних обсягах, про що свідчать акти приймання-передачі природного газу, які сторони щомісяця складали, підписували і скріплювали печатками. На підставі цих актів за період із 01 червня 2011 року по 31 грудня 2013 року позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 129 549 130,37 грн. За одержаний природний газ відповідач сплатив на рахунок позивача 119 385 065,13 грн.

Сторони також підписували протоколи про залік зустрічних однорідних вимог, які укладалися між позивачем і відповідачем щомісяця у період із червня 2011 року по жовтень 2013 року.

Із матеріалів справи вбачається, що за період із червня 2011 року по жовтень 2013 року ПАТ "Львівгаз" було боржником з орендної плати за користування газопроводом високого тиску та катодними станціями згідно з договором від 01 січня 2011 року № 0102111/8104, сума якої була еквівалентною боргу ПАТ "Іскра" за поставлений природний газ ПАТ "Львівгаз" за договорами на постачання природного газу за регульованим тарифом від 01 червня 2011 року та від 01 січня 2012 року № В128.

За змістом пункту 5.4 договору оренди сторони погодили, що розрахунки по орендній платі за письмовою згодою сторін можуть проводитись в грошовій формі, а також оформлятися зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Таким чином, сторони у період із червня 2011 року по жовтень 2013 року на підставі протоколів провели залік зустрічних однорідних вимог у розрізі місячних сум, зазначених в актах оренди газопроводу та актах з постачання природного газу, в розмірі 10 116 621,48 грн.

Статтею 203 ГК України передбачено припинення господарського зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування, для чого достатньо заяви однієї сторони.

Із аналізу наведених норм вбачається, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному з яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Отже, оскільки зобов'язання сторін за договором оренди газопроводу від 01 січня 2011 року та за Договорами на постачання природного газу за регульованим тарифом від 01 червня 2011 та від 01 січня 2012 року № В128 є грошовими, суд апеляційної інстанції у постанові від 02 грудня 2014 року дійшов обґрунтованого висновку про однорідність вимог, що виникли на їх підставі. Однорідність цих вимог випливає із їх юридичної природи і матеріального змісту та не залежить від підстав виникнення зобов'язань.

Відповідно до статті 601 ЦК України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин.

Згідно зі статтею 602 ЦК України (435-15) не допускається зарахування зустрічних однорідних вимог, зокрема: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відтак, випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог, передбачених статтею 602 ЦК України, за даних обставин відсутні.

Таким чином, Львівський апеляційний господарський суд у постанові від 02 грудня 2014 року дійшов обґрунтованого висновку про можливість зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, встановлених статтею 601 ЦК України (435-15) , та відсутності обставин, передбачених статтею 602 ЦК України (435-15) , за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.

З огляду на викладене висновок господарського суду Львівської області, наведений, у рішенні від 11 вересня 2014 року та у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 31 березня 2015 року, з яким погодився і Вищий господарський суд України, про те, що ні Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" (2467-17) , ні договором від 01 січня 2012 року № В128 не передбачено розрахунку за спожитий газ у порядку взаємозаліку грошових вимог, є безпідставним, оскільки згідно з укладеними договорами сторони прямо передбачили таку можливість, а Закон не містить прямої заборони стосовно подібних розрахунків.

Отже, постанова Вищого господарського суду України від 28 квітня 2015 року, постанова Вищого господарського суду України від 17 лютого 2015 року, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 31 березня 2015 року та рішення господарського суду Львівської області від 11 вересня 2014 року у справі № 914/2492/14 підлягають скасуванню, а постанова Львівського апеляційного господарського суду від 02 грудня 2014 року - залишенню в силі.

Керуючись статтями 111-16, 111-23 - 111-25 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Заяву публічного акціонерного товариства "Іскра" задовольнити.

Скасувати постанову Вищого господарського суду України від 28 квітня 2015 року, постанову Вищого господарського суду України від 17 лютого 2015 року, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31 березня 2015 року та рішення господарського суду Львівської області від 11 вересня 2014 року у справі № 914/2492/14.

Залишити в силі постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02 грудня 2014 року № 914/2492/14 про відмову у задоволенні позову публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" про стягнення 7 020 719,36 грн.