Судова палата у господарських справах та Судова палата у цивільних 

справах Верховного Суду України у складі:

головуючого                    Колесника П.І.,

суддів:                        Барбари В.П., Берднік І.С., 

                               Григор'євої Л.І., Гуменюка В.І.,

                               Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., 

                               Лященко Н.П., Охрімчук Л.І.,

                               Потильчака О.І., Романюка Я.М., 

                               Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М.,

                               Шицького І.Б. та Яреми А.Г.,

за участю                      представників Публічного акціонерного 

                               товариства акціонерний банк "Укргазбанк" 

                               та Закритого акціонерного товариства 

                               "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння",

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву компанії Деріпон Коммершал ЛТД про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 26 листопада 2014 року у справі № 910/13502/14 за позовом компанії Деріпон Коммершал ЛТД до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Солід Дніпро" (далі - ТОВ "Солід Дніпро"), Арес Системс ЛТД, Аріана Бізнес Лімітед та Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" (далі - ПАТ "КБ "Актив-Банк"), за участю третіх осіб: Закритого акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" (далі - ЗАТ "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння") і Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Бізнес-Інвест" (далі - ТОВ "Інвестиційна компанія "Бізнес-Інвест"), про визнання недійсними договорів, відновлення права власності та зобов'язання вчинити певні дії,

До Верховного Суду України звернулася компанія Деріпон Коммершал ЛТД про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 26 листопада 2014 року у справі № 910/13502/14 із підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції положень статей 233 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), внаслідок чого, на думку заявника, ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування неоднаковості застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 2 серпня 2012 року у справі № 5020-183/2012, від 8 лютого 2012 року у справі № 9129/2011/5003, від 6 березня 2008 року у справі № 45/395 (rs1452071) та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 12 вересня 2012 року, в яких викладено правову позицію щодо наявності підстав для визнання договору недійсним з посиланням на статтю 233 ЦК України, а також що тяжкою обставиною для відчужувача майна може бути ситуація, в якій опинилася третя особа, із якою у відчужувача існують правові зв'язки.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26 лютого 2015 року вирішено питання про допуск справи № 910/13502/14 до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 26 листопада 2014 року.

У заяві компанія Деріпон Коммершал ЛТД просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 26 листопада 2014 року у справі № 910/13502/14 та залишити без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2014 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником доводи, Судова палата у господарських справах та Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважають, що слід відмовити у задоволенні заяви з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Скасовуючи постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2014 року та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції у даній справі, Вищий господарський суд України вказав, що правові наслідки, визначені статтею 233 ЦК України, можуть настати лише у разі наявності на час вчинення правочину тяжкої обставини саме для особи, яка під впливом цих обставин вчинила правочин на вкрай невигідних для неї умовах. Водночас, оскільки позивачем як тяжка обставина визначався тяжкий фінансовий стан ЗАТ "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння", акціонером якого він є, суд касаційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість відмови у задоволенні позову.

Допускаючи цю справу до провадження Верховного Суду України, суд касаційної інстанції, проаналізувавши зміст постанов Вищого господарського суду України від 2 серпня 2012 року у справі № 5020-183/2012, від 8 лютого 2012 року у справі № 9129/2011/5003, від 6 березня 2008 року у справі № 45/395 (rs1452071) та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 12 вересня 2012 року, дійшов висновку про неоднакове застосування Вищим господарським судом України положень статті 233 ЦК України стосовно визнання договору недійсним за наявності тяжкої обставини для іншої особи, з якою у відчужувача існують правові зв'язки.

Проте з таким висновком погодитися не можна, оскільки не вбачається факту неоднакового застосування судами касаційної інстанції статті 233 ЦК України та обставини справи, що розглядається, суттєво відрізняються від обставин справ, на рішення в яких посилається заявник, обгрунтовуючи наявність підстав для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 26 листопада 2014 року.

Зокрема, у постановах Вищого господарського суду України від 2 серпня 2012 року у справі № 5020-183/2012, від 8 лютого 2012 року у справі № 9129/2011/5003, від 6 березня 2008 року у справі № 45/395 (rs1452071) та в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 12 вересня 2012 року суди касаційної інстанції дійшли висновку про визнання спірних договорів недійсними за умови наявності впливу тяжкої обставини саме для сторони договору, а не для іншої особи, з якою у позивача чи відповідача існують правові зв'язки.

Таким чином, підстави для висновку про різне застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права відсутні.

Відповідно до частини першої статті 111-26 ГПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Враховуючи викладене, Судова палата у господарських справах та Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України відмовляють у задоволенні заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 26 листопада 2014 року у справі № 910/13502/14.

Керуючись статтями 111-23, 111-24, 111-26 ГПК України, Судова палата у господарських справах та Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України:

Відмовити у задоволенні заяви компанії Деріпон Коммершал ЛТД про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 26 листопада 2014 року у справі № 910/13502/14.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 111-16 ГПК України.