Судова палата у господарських справах Верховного Суду України 

у складі:

головуючого                Барбари В.П.,

суддів:                    Берднік І.С., Гуля В.С., 

                           Жайворонок Т.Є., Ємця А.А.,

                           Колесника П.І., Потильчака О.І., 

                           Шицького І.Б., –

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (далі – ПАТ "ЗАлК") про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 48/448-13/364 за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі – ФДМ України) до закритого акціонерного товариства "АвтоВАЗ-Інвест" (далі – ЗАТ "АвтоВАЗ-Інвест"), компанії "VELBAY HOLDINGS LIMITED", акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі – АКБСР "Укрсоцбанк"), акціонерного банку "ІНГ Банк Україна" (далі – АБ "ІНГ Банк Україна"), треті особи – публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі – ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України"), Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Міністерство промислової політики України, Державне підприємство з виробництва алюмінієвої фольги та пакувальних матеріалів, ПАТ "ЗАлК", про розірвання договорів купівлі-продажу, повернення майна та зобов’язання вчинити дії, –

Заступник Генерального прокурора України звернувся до господарського суду м. Києва з позовом в інтересах держави в особі ФДМ України про розірвання договору купівлі-продажу від 24 березня 2006 року (далі – Договір-2) пакета акцій відкритого акціонерного товариства "ЗАлК" (яке є правонаступником ПАТ "ЗАлК") у кількості 423 514 923 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн кожна, що становить 68,01 % статутного фонду товариства, укладеного АКБСР "Укрсоцбанк", який діяв від імені ЗАТ "АвтоВАЗ-Інвест") та компанією "VELBAY HOLDINGS LIMITED", погодженого ФДМ України; розірвання укладеного між ФДМ України та ЗАТ "АвтоВАЗ-Інвест" договору купівлі-продажу від 8 лютого 2001 року № КПП-307 (далі – Договір-1) пакета акцій ВАТ "ЗАлК" у кількості 423 514 923 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн кожна, що становить 68,01 % статутного фонду товариства; повернення ВАТ "ЗАлК" зазначеного пакету акцій державі Україна в особі ФДМ України із застосуванням до покупців цього пакету вимог п. 133 Державної програми приватизації на 2000–2002 рр., затвердженої Законом України від 18 травня 2000 року № 1723-ІІІ (1723-14) ; зобов’язання зберігача АБ "ІНГ Банк Україна" списати з рахунку в цінних паперах компанії "VELBAY HOLDINGS LIMITED" 423 514 923 простих іменних акцій ВАТ "ЗАлК", що були предметом договорів купівлі-продажу від 8 лютого 2001 року та 24 березня 2006 року, та перерахування зазначеної кількості акцій на рахунок у цінних паперах ФДМ України з наданням виписки з рахунку у цінних паперах, яка є підтвердженням права власності на цей пакет акцій.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ЗАТ "АвтоВАЗ-Інвест" та компанія "VELBAY HOLDINGS LIMITED" не виконали взятих на себе зобов’язань, викладених у Договорі-1 і Договорі-2, з рефінансування кредитної угоди від 28 травня 1997 року, укладеної між ВАТ "ЗАлК" і ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (далі – Кредитна угода).

Справа судами розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду м. Києва від 22 березня 2012 року припинено провадження в частині позовних вимог до ЗАТ "АвтоВАЗ-Інвест" і задоволено позов.

Додатковим рішенням господарського суду м. Києва від 26 березня 2012 року стягнуто з компанії "VELBAY HOLDINGS LIMITED" у доход державного бюджету 25 670 грн державного мита та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23 травня 2012 року рішення господарського суду м. Києва від 22 березня 2012 року та додаткове рішення суду м. Києва від 26 березня 2012 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 29 жовтня 2014 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 травня 2012 року залишено без змін.

ПАТ "ЗАлК" у порядку статті 111-19 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ) подало заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 48/448-13/364 із мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

На обґрунтування неоднаковості застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявником надано копію постанови Вищого господарського суду України від 22 березня 2011 року у справі № 30/131-0902952, в якій викладено висновок щодо відмови у задоволенні позову про розірвання договору оренди та виселення відповідача із займаного приміщення, обґрунтованого неналежним виконанням відповідачем обов’язку зі сплати орендної плати. Суд виходив із того, що підставою для розірвання договору згідно з частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) є істотне порушення договору відповідачем у вигляді завдання шкоди позивачу, чого останнім не було доведено.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19 листопада 2014 року у справі № 48/448-13/364 вирішено питання про допуск справи до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 29 жовтня 2014 року.

Ухвалою Верховного Суду України від 28 листопада 2014 року у справі № 48/448-13/364 відкрито провадження та зупинено виконання рішення господарського суду м. Києва від 22 березня 2012 року та додаткового рішення господарського суду міста Києва від 26 березня 2012 року до закінчення розгляду справи Верховним Судом України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників, дослідивши викладені у заяві доводи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з наведених нижче підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 111-16 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Вищий господарський суд України погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову, оскільки ЗАТ "АвтоВАЗ-Інвест" і компанія "VELBAY HOLDINGS LIMITED" не виконали взятих на себе зобов’язань, викладених у Договорі-1 та Договорі-2, з рефінансування Кредитної угоди, що значною мірою позбавило ФДМ України того, на що він розраховував під час укладення Договору-1 та Договору-2. Це свідчить, про істотність порушень договірних зобов’язань та відповідно про наявність підстав для розірвання договору згідно з вимогами статті 651 ЦК України.

Допускаючи цю справу до провадження Верховного Суду України, суд касаційної інстанції цілком мотивовано відхилив посилання заявника на постанови Вищого господарського суду України від 18 жовтня 2011 року у справі № 5004/84/11, від 23 листопада 2006 року у справі № 2/241 та від 6 березня 2007 року у справі № 45/356, оскільки предмет спору і встановлені судом обставини у зазначених справах різняться. Таким чином, ці постанови не підтверджують факту неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Водночас, проаналізувавши зміст постанови Вищого господарського суду України від 22 березня 2011 року у справі № 30/131-09-2952, суд касаційної інстанції дійшов висновку про неоднакове застосування Вищим господарським судом України положень частини другої статті 651 ЦК України.

Проте з таким висновком погодитися не можна, оскільки обставини справи, що розглядається, суттєво відрізняються від обставин справи, на рішення у якій посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстав для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 29 жовтня 2014 року.

Так, відмовляючи у задоволенні позову у справі № 30/131-09-2952, суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного господарського суду щодо розірвання договору оренди та виселення відповідача із займаного приміщення, обґрунтованими неналежним виконанням відповідачем обов’язку сплати орендної плати. При цьому суд касаційної інстанції виходив із того, що підставою для розірвання договору згідно з частиною другою статті 651 ЦК України є істотне порушення договору відповідачем у вигляді завдання шкоди позивачу, чого, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем доведено не було.

Оскільки факт подібності правовідносин у наведених заявником випадках не підтвердився, підстави для висновку про різне застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права відсутні.

Згідно з частиною першою статті 111-26 ГПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

За таких обставин заява ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 111-23, 111-24, 111-26 ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 48/448-13/364 відмовити.

Поновити виконання рішення господарського суду міста Києва від 22 березня 2012 року та додаткового рішення господарського суду міста Києва від 26 березня 2012 року.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 111-16 ГПК України.