Судова палата у господарських справах Верховного Суду України 

у складі

головуючого                 Барбари В.П.,

суддів:                     Берднік І.С., Ємця А.А.,

                            Жайворонок Т.Є., Колесника П.І.,

                            Потильчака О.І., Шицького І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" (далі - ТОВ "Компанія "Енергомонтаж") про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 18 червня 2014 року у справі № 911/4235/13 за позовом публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - ПАТ "Укртрансгаз") до ТОВ "Компанія "Енергомонтаж" про стягнення суми,

До Верховного Суду України звернулося ТОВ "Компанія "Енергомонтаж" із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 18 червня 2014 року у справі № 911/4235/13 з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень статей 598, 604, 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) щодо стягнення за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором пені та штрафу, нарахованих за період після закінчення дії договору, внаслідок чого, на думку заявника, ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Не погоджуючись із постановою Вищого господарського суду України від 18 червня 2014 року у справі № 911/4235/13, ТОВ "Компанія "Енергомонтаж" звернулося із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень статей 598, 604, 631 ЦК України.

В обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявник надав копію постанови Вищого господарського суду України від 16 травня 2013 року у справі № 5016/2130/2012(9/87), в якій, на його думку, викладено протилежну правову позицію про те, що після закінчення строку дії договору штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання не можуть бути нараховані.

Ухвалою від 06 жовтня 2014 року Вищий господарський суд України допустив до провадження справу № 911/4235/13 для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18 червня 2014 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з підстав, наведених нижче.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Так, ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що відповідно до положень статей 530, 610, 611, 612, 631 ЦК України закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення та погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог щодо стягнення пені та штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, нарахованих за період після закінчення дії договору.

Допускаючи до провадження Верховного Суду України справу № 911/4235/13, Вищий господарський суд України, розглянувши доводи ТОВ "Компанія "Енергомонтаж", дійшов висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 598, 604, 631 ЦК України.

Проте з таким висновком погодитися не можна, оскільки обставини справи, що розглядається, суттєво відрізняються від обставин справи, на рішення в якій посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстав для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18 червня 2014 року.

Постанова Вищого господарського суду України від 16 травня 2013 року у справі № 5016/2130/2012(9/87), на яку заявник посилається як на доказ неоднакового застосування норм матеріального права, не може бути прикладом судового рішення, в якому норми матеріального права застосовано по-іншому, оскільки предметом цього спору є стягнення суми за договором поставки товару. Зокрема, судами встановлено, що договір діяв до 31 грудня 2011 року, а товар мав бути поставлений протягом 30 робочих днів із дати надання заявки позивачем. За умовами договору позивач направив заявку 07 листопада 2011 року, а відповідач повинен був поставити товар у повному обсязі не пізніше 19 грудня 2011 року, тобто до закінчення дії договору.

У справі, що розглядається, предметом спору є стягнення суми за договором про надання послуг із технічного обслуговування систем пожежовиявлення, де сторони передбачили термін надання послуг із дати укладання договору до 01 травня 2013 року. Оскільки відповідач не виконав свого зобов'язання у строк, передбачений договором, відтак суд визначив день порушення права позивача - 02 травня 2013 року, із цієї дати протягом 6 місяців нараховані санкції відповідно до статті 232 Господарського кодексу України.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності у різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Відтак, фактичні обставини у справах, на які посилається заявник, різняться.

Відповідно до частини першої статті 111-26 ГПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Зважаючи на те, що факт неоднакового правозастосування положень матеріального права не підтвердився, заява ТОВ "Компанія "Енергомонтаж" не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 111-23, 111-24 та 111-26 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України.