Судова палата у господарських справах Верховного Суду України 

у складі

головуючого                          Барбари В.П.,

суддів:                              Берднік І.С., Гуля В.С.,

                                     Ємця А.А., Жайворонок Т.Є.,

                                     Колесника П.І., Потильчака О.І.,

                                     Шицького І.Б.,

за участю представників:

Генеральної прокуратури України -    ОСОБА_1.,

Міністерства юстиції України -       ОСОБА_2.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 17 липня 2014 року у справі № 922/4817/13 (rs39852116) за позовом прокурора Барвінківського району Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Харківській області (далі - прокурор) до Барвінківської районної державної адміністрації (далі - Барвінківська РДА), фермерського господарства "Мазуров Олександр Анатолійович" (далі - ФГ "Мазуров О.А."), треті особи, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідачів: реєстраційна служба Барвінківського районного управління юстиції Харківської області та Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, про скасування розпоряджень; визнання недійсними договорів,

У листопаді 2013 року прокурор звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив визнати незаконними і скасувати розпорядження голови Барвінківської РДА "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства" від 12 квітня 2011 року № 96 (далі - розпорядження № 96) і "Про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельних ділянок" від 11 червня 2012 року № 303 (далі - розпорядження № 303); визнати недійсними договори оренди земельних ділянок: площею 14,0000 га (кадастровий № 6320481000:05:000:0400), площею 6,2553 га (кадастровий № 6320481000:04:000:0325), площею 20,7517 га (кадастровий № 6320481000:04:000:0326), укладені 25 червня 2012 року між Барвінківською РДА Харківської області та ФГ "Мазуров О.А.", скасувати державну реєстрацію зазначених договорів і зобов'язати ФГ "Мазуров О.А." повернути ці земельні ділянки державі в особі Головного управлiння Держземагентства у Харківській області.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, прокурор зазначив, що згідно з розпорядженнями голови Барвінківської РДА Харківської області ФГ "Мазуров О.А.", маючи статус юридичної особи, отримало дозвіл на розробку землевпорядної документації та взяло в оренду земельні ділянки державної форми власності без проведення земельних торгів (аукціону) всупереч вимогам статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" (далі - ЗУ "Про фермерське господарство") та статей 123, 124, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ), норми яких виключають можливість надання юридичній особі - фермерському господарству земельної ділянки без проведення земельних торгів.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14 січня 2014 року позов задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26 лютого 2014 року рішення господарського суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 17 липня 2014 року зазначену постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою Вищого господарського суду України від 17 липня 2014 року у справі № 922/4817/13 (rs39852116) , заступник Генерального прокурора України звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції статті 7 ЗУ "Про фермерське господарство" та положень статей 124, 134 ЗК України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування неоднакового застосування норм матеріального права заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 23 липня 2014 року у справі № 922/5238/13 та від 30 жовтня 2013 року у справі № 922/241/13-г.

Ухвалою від 15 вересня 2014 року Вищий господарський суд України допустив до провадження справу № 922/4817/13 (rs39852116) для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 17 липня 2014 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з підстав, наведених нижче.

Під час розгляду справи господарськими судами встановлено, що на момент прийняття Барвінківською РДА оспорюваних розпоряджень № 96, № 303 та укладання договорів оренди землі від 25 червня 2012 року ФГ "Мазуров О.А." вже набуло статусу юридичної особи, що підтверджується витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 13 травня 2010 року.

Згідно зі статтею 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом (2768-14) , а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до приписів статті 124 ЗК України України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їхніми повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Згідно з частиною 2 статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної або комунальної власності або права на них, зокрема у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Статтею 7 ЗУ "Про фермерське господарство" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.

Крім того, за змістом частини 1 статті 8 ЗУ "Про фермерське господарство" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Відповідно до вимог статей 89, 91, 92 Цивільного кодексу України та статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.

Зокрема, статтею 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися, у тому числі, із земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі.

Таким чином, аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства.

Оскільки на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень Барвінківської РДА та укладення договорів оренди від 25 червня 2012 року ФГ "Мазуров О.А." вже набуло статусу юридичної особи та мало у своїй власності земельну ділянку площею 7,1305 га, то отримання у подальшому земельних ділянок площею 14,0000 га, 6,2553 га і 20,7517 га в оренду, яке відбулося без проведення земельних торгів, суперечить вимогам статті 124 ЗК України та є підставою для визнання розпоряджень Барвінківської РДА і договорів оренди недійсними.

Виходячи з викладеного, Вищий господарський суд України при вирішенні справи № 922/4817/13 (rs39852116) дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з чим прийнята ним постанова є незаконною і на підставі частини 2 статті 111-25 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 111-23 - 111-25 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Заяву заступника Генерального прокурора України задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 17 липня 2014 року у справі № 922/4817/13 (rs39852116) скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини 1 статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України.