Судова палата у господарських справах Верховного Суду України 

у складі:

головуючого                        Барбари В.П.,

суддів:                            Берднік І.С., Гуля В.С., 

                                   Жайворонок Т.Є., Ємця А.А., 

                                   Колесника П.І., Потильчака О.І.,

                                   Шицького І.Б., –

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради (далі – КП "Сумижитло") про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16 липня 2014 року у справі № 920/135/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УкрСумиліфт" (далі – ТОВ "УкрСумиліфт") до КП "Сумижитло" про стягнення суми,

У серпні 2014 року до Верховного Суду України звернулося КП "Сумижитло" із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 16 липня 2014 року у справі № 920/135/14 на підставі неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень статей 853, 882 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) внаслідок чого, на думку заявника, було ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування заяви КП "Сумижитло" надано копії постанов Вищого господарського суду України від 22 липня 2014 року у справі № 920/1958/13, від 23 липня 2014 року у справі № 920/1919/13.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи в силі рішення господарського суду Сумської області від 17 лютого 2014 року про задоволення позову ТОВ "УкрСумиліфт" у справі № 920/135/14, яка розглядається, Вищий господарський суд України, застосувавши до спірних правовідносин положення статей 853, 882 ЦК України, виходив із того, що позивач належним чином виконав свої зобов’язання щодо направлення на адресу відповідача актів виконаних робіт за листопад 2013 року за договорами підряду, а відсутність своєчасно висловлених зауважень до виконаних робіт з боку відповідача свідчить про прийняття цих робіт, при цьому відмова замовника від підписання зазначених актів за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє відповідача від обов’язку щодо їх оплати.

За правилами пункту 1 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин із метою з’ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка встановлення правильності яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Допускаючи до провадження Верховного Суду України справу № 920/135/14, Вищий господарський суд України, розглянувши доводи КП "Сумижитло", дійшов висновку про наявність факту неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень статей 853, 882 ЦК України, внаслідок чого було ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Проте з таким висновком погодитися не можна, оскільки обставини справи, що розглядається, відрізняються від обставин справ, на рішення у яких посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстав для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16 липня 2014 року.

Так, залишаючи в силі постанови суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову ТОВ "УкрСумиліфт" у справах № 920/1958/13, № 920/1919/13, суд касаційної інстанції на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи дійшов висновку про недоведеність позивачем факту виконання умов договору підряду щодо своєчасного надання відповідачу актів виконаних робіт за вересень/жовтень 2013 року погоджених з головами (уповноваженими представниками) будинкових комітетів, ЖБК та ОСББ, а відтак і відсутності у відповідача як замовника обов’язку по оплаті цих робіт.

Отже, наведене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 111-26 ГПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Оскільки обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії рішень у яких надано заявником, то у задоволенні заяви КП "Сумижитло" слід відмовити.

Керуючись статтями 111-23, 111-24, 111-26 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України.