Про стягнення щомісячної страхової виплати - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Черкаси про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30 липня 2014 року у справі № 925/116/14 за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Черкаси до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіально відокремленого безбалансового відділення № 10023/034 філії Черкаського обласного управління про стягнення суми,

У січні 2014 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Черкаси (далі – Фонд) звернулося до господарського суду Черкаської області із позовом до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіально відокремленого безбалансового відділення № 10023/034 філії Черкаського обласного управління (далі – Банк), в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просило стягнути 889,80 грн щомісячної страхової виплати за періодіз 18 липня по 31 серпня 2013 року.

Позовні вимоги мотивовано помилковим перерахуванням Фондом щомісячних страхових виплат на рахунок померлої особи.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 25 березня 2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28 травня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Вищий господарський суд України постановою від 30 липня 2014 року залишив без змін рішення господарського суду Черкаської області від 25 березня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28 травня 2014 року.

При цьому суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача (банку) страхових коштів, надлишково перерахованих позивачем (Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України) застрахованій особі, яка померла. Посилаючись на приписи статті 1071 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ), суд касаційної інстанції виходив із того, що у відповідача відсутні підстави для списання коштів з особового рахунку клієнта (застрахованої особи, яка померла), оскільки відповідач (банк) не має повноважень проводити повернення коштів, які позивач перерахував для зарахування на рахунок одержувача після його смерті.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 30 липня 2014 року з підстав, передбачених пунктом 1 статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ), Фонд, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статті 1071 ЦК України при вирішенні аналогічних судових справ, просить скасувати цю постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Фонду.

На обґрунтування неоднаковості застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права Фонд долучив до поданої заяви копію постанови Вищого господарського суду України від 21 квітня 2009 року у справі № 38/228пн, в якій, на думку заявника, суд касаційної інстанції за подібних обставин справи та однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов протилежного правового висновку та погодився з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача (банку) перерахувати зайво сплачені позивачем (Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України) страхові виплати на рахунок померлої особи з огляду на те, що у даному випадку йдеться не про належне чи неналежне виконання банком своїх обов'язків, а про необхідність повернення зайво і помилково сплачених коштів, тому спірні кошти в силу приписів статті 1071 ЦК України можуть бути списані з банківського рахунка без розпорядження клієнта на підставі, зокрема, рішення суду.

Ухвалою від 8 вересня 2014 року Вищий господарський суд України допустив до провадження господарську справу № 925/116/14 для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30 липня 2014 року.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з підстав, наведених нижче.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (стаття 19 Конституції України).

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

Частиною 1 статті 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

У справі, що розглядається, судами встановлено наступне.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі угоди № 44 на зарахування на особові рахунки та виплату страхових виплат застрахованим, укладеної 13 грудня 2000 року між відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі – угода № 44).

Умовами угоди № 44 передбачено, що Фонд доручає, а Банк бере на себе зобов’язання здійснювати зарахування на поточні (вкладні) рахунки застрахованих осіб (громадян), відкриті в його установах, та виплату страхових виплат застрахованим особам на платній основі через установи Банку.

Відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) і постанови Фонду від 29 березня 2013 року № 2301/10107/10107/369 потерпілій ОСОБА_1 у зв’язку з професійним захворюванням, яке спричинило втрату працездатності, призначено щомісячні страхові виплати безстроково.

На виконання угоди № 44 Банком у територіально відокремленому безбалансовому відділенні № 10023/034 філії Черкаського обласного управління на ім’я ОСОБА_1 було відкрито особовий вкладний рахунок № 5229, на який Фонд за платіжними дорученнями від 2 серпня 2013 року № 1847 та від 2 вересня 2013 року № 1945 перерахував, а Банк зарахував 889,80 грн щомісячної страхової виплати за період із 18 липня по 31 серпня 2013 року.

У подальшому Фонду стало відомо, що 18 липня 2013 року ОСОБА_1 померла, у зв’язку з чим позивач 13 вересня 2013 року прийняв постанову № 2301/10107/10107/199 про припинення щомісячної страхової виплати потерпілій.

Листом від 17 грудня 2013 року № 4531/0603 Фонд звернувся до Банку з проханням повернути надлишково перераховані кошті за період із 18 липня по 31 серпня 2013 року у сумі 889,80 грн.

Банк листом від 20 грудня 2013 року № 13/1628 повідомив Фонд, що чинним законодавством та угодою № 44 не передбачено обов’язок Банку повернути Фонду вже зараховані грошові суми на рахунок клієнта після його смерті.

Зазначене стало підставою для звернення Фонду до суду з відповідним позовом.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

За змістом статті 40 зазначеного Закону страхові виплати провадяться щомісячно, і за бажанням одержувачів ці суми можуть перераховуватися на їх особові рахунки в банку.

Пунктами 1.8, 1.9 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року № 24 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 червня 2007 року за № 715/13982 (z0715-07) , також передбачено спосіб одержання потерпілими та особами, які мають на це право, сум страхових виплат шляхом їх перерахування на особові рахунки в банку.

Повернення зайво виплачених сум проводиться на підставі постанови робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, якщо потерпілі або особи, які мають на це право, не заперечують підстав і розміру відрахування.

Відносини між банком та клієнтом (володільцем банківського рахунка) щодо укладення договору банківського рахунка та здійснення операцій за рахунком клієнта урегульовано положеннями глави 72 ЦК України (435-15) .

Відповідно до частин 1, 3 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Банк зобов’язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом (частина 2 статті 1068 ЦК України).

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" дата валютування – зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача.

Отже, кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк в свою чергу у межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Відповідно до статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Пунктом 1.39 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що списання примусове – це списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Тобто примусове списання коштів із рахунка клієнта на підставі рішення суду та виконавчих документів визначає обов’язок банку виконати судове рішення, прийняте за наслідком захисту прав стягувача щодо особи – володільця рахунка, незалежно від волевиявлення цієї особи.

Оскільки відповідач у межах угоди № 44, укладеної між Банком і Фондом, свої зобов’язання виконав у повному обсязі; умовами зазначеної угоди не передбачено обов’язок Банку стосовно списання коштів із рахунка клієнта на вимогу Фонду; Банк не є набувачем спірних коштів і не має повноважень з розпорядження особистими коштами клієнта, які є власністю останнього, поза межами договору між Банком і клієнтом; будь-яке рішення, прийняте судом стосовно володільця рахунка або його спадкоємців, яке б зобов’язувало Банк здійснити списання коштів з особового рахунка, відсутнє, тому суд касаційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Фонду.

Згідно з частиною 1 статті 111-26 ГПК України (1798-12) Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Ураховуючи те, що суд касаційної інстанції при вирішенні цієї справи правильно застосував норми матеріального права, у задоволенні заяви Фонду слід відмовити.

Керуючись статтями 111-16, 111-23, 111-24 111-26 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Судова палата у господарських справах Верховного Суду України,

Відмовити у задоволенні заяви відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Черкаси про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30 липня 2014 року у справі № 925/116/14.