Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого                        Барбари В.П.,

суддів:                            Берднік І.С., Гуля В.С., 

                                   Жайворонок Т.Є., Ємця А.А., 

                                   Колесника П.І., Потильчака О.І., 

                                   Шицького І.Б.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного автотранспортного підприємства «Інтрансавтострой» (далі - ПАТП «Інтрансавтострой») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19 лютого 2014 року у справі № 927/257/13-г (rs37453060) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтрансавтострой» (далі - ТОВ «Інтрансавтострой») до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі -ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1, ПАТП «Інтрансавтострой», про припинення зобов'язань та визнання відсутнім права,

До Верховного Суду України звернулося ПАТП «Інтрансавтострой» із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 19 лютого 2014 року у справі № 927/257/13-г (rs37453060) .

Заяву мотивовано тим, що суд касаційної інстанції у цій справі, залишаючи без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2013 року та рішення господарського суду Чернігівської області від 8 серпня 2013 року про відмову у задоволенні позову та визнання недійсною з моменту укладення додаткової угоди від 28 квітня 2005 року до генеральної кредитної угоди № 010/12/135 від 29 грудня 2004 року між акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та приватним виробничо-комерційним підприємством «Інтрансавтострой», застосувавши до спірних правовідносин положення частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо недійсності додаткової угоди з огляду на те, що оспорювану угоду було укладено президентом банку, який не мав таких повноважень.

В обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого, на думку заявника, ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, ПАТП «Інтрансавтострой» надано копії постанов Вищого господарського суду України у справах № 5011-35/15336-2012, № 16/35, № 5009/4401/12, № 2-24/6184-2009.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Проаналізувавши зміст наданих постанов, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність факту неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 ЦК України.

Однак поза увагою Вищого господарського суду України залишилася та обставина, що у справі № 16/35 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Інтрансавтострой» про визнання недійсною додаткової угоди від 28 квітня 2005 року до генеральної кредитної угоди № 010/12/135 від 29 грудня 2004 року, укладеної між акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та приватним виробничо-комерційним підприємством «Інтрансавтострой», судом касаційної інстанції залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій, в яких питання недійсності додаткової угоди не досліджувалося.

Разом із тим, постанови Вищого господарського суду № 922/3954/13 (rs37820564) , № 5010/1195/2011-з-21/49, № 5023/338/11(21/70-10(47/82-09), на які посилається заявник як на доказ неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, прийнято залежно від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, які відрізняються від обставин, встановлених у справі, про перегляд якої подано заяву, що не підтверджує доводів заявника про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Згідно з частиною першою статті 111-26 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Зважаючи на те, що неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права не підтвердилося, заява ПАТП «Інтрансавтострой» не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 111-23, 111-24, 111-26 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви приватного автотранспортного підприємства «Інтрансавтострой» відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .