Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Барбари В.П.,

суддів:     Берднік І.С., Колесника П.І., Гуля В.С.,

            Потильчака О.І., Ємця А.А., 

            Шицького І.Б., Жайворонок Т.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю «1С-Теллур» про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 22 липня 2014 року у справі № 922/1136/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай» (далі - ТОВ «ТК «Урожай») до товариства з обмеженою відповідальністю «1С-Теллур»(далі - ТОВ «1С-Теллур») про стягнення 972 294,11 грн,

У березні 2013 року ТОВ «ТК «Урожай» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що між ним, як замовником, та ТОВ «1С-Теллур», як виконавцем, укладено договір з розробки та впровадження корпоративної інформаційної системи обліку господарської діяльності підприємства. Розробка та впровадження, приймання-виконання робіт щодо цієї системи повинна відбуватися в декілька фаз етапів або етапів без фаз. Після виконання певної частини роботи, замовник перерахував виконавцеві кошти за прийняті роботи (на суму 1 006 435,74 грн) та за роботи, що повинні бути виконані, а всього на загальну суму 1 978 729,85 грн. Оскільки ТОВ «1С-Теллур» порушило строки виконання оплачених робіт, ТОВ «ТК «Урожай» направило йому претензію, а згодом і лист щодо розірвання договору та здійснення взаєморозрахунків. Виконавець не погодився розірвати договір та запропонував узгодити нові строки виконання робіт, а згодом запропонував замовникові прийняти ці роботи. Позивач від прийняття робіт відмовився, пославшись на умови договору та зміст попередніх листів. Просив стягнути з ТОВ «1С-Теллур» на його користь 972 294,11 грн безпідставно набутих коштів.

Рішенням господарського суду Харківської області від 8 квітня 2014 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 2 червня 2014 року, позов задоволено: стягнуто з ТОВ «1С-Теллур» на користь ТОВ «ТК «Урожай» безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 972 294,11 грн та 19 445,88 грн судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 22 липня 2014 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27 серпня 2014 року справу № 922/1136/13 за заявою ТОВ «1С-Теллур» про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 22 липня 2014 року допущено до провадження Верховного Суду України.

У заяві про перегляд з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ТОВ «1С-Теллур» просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 22 липня 2014 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень ч. 4 ст. 853, ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

В обґрунтування заяви ТОВ «1С-Теллур» надано постанови Вищого господарського суду України від 16 липня 2014 року у справі № 5011-33/8437-2012 та від 4 червня 2014 року в справі № 910/11439/13, правовідносини в яких, на його думку, подібні до правовідносин у справі, що переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що між сторонами укладено договір підряду, який з вини відповідача не був виконаний у повному обсязі. Оскільки договір було припинено, то сплачені позивачем на виконання цього договору кошти (за частину робіт, що не були вчасно виконані відповідачем та не прийняті позивачем) підлягають поверненню, як безпідставно набуті відповідно до ст. 1212 ЦК України.

В основу доданої для порівняння постанови Вищого господарського суду України від 16 липня 2014 року у справі № 5011-33/8437-2012 за позовом банку до товариства про стягнення безпідставно набутих коштів, покладено висновок про те, що кошти, отримані за кредитним договором, хоч і розірваним у подальшому, вважаються набутими за наявності правової підстави, а тому не можуть бути витребувані відповідно до положень ст. 1212 ЦК України.

Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень ст. 1212 ЦК України.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права у межах доводів заяви про перегляд, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 849 ЦК України встановлено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (ст. 852 ЦК України).

Під час розгляду справи судами встановлено, що 1 липня 2011 року ТОВ «ТК «Урожай» (замовник) та ТОВ «1С-Теллур» (виконавець) уклали договір № 11767-РД-1, за умовами якого замовник доручив, а виконавець прийняв зобов'язання з розробки та впровадження корпоративної інформаційної системи обліку господарської діяльності підприємства на базі програмного продукту «1С: Предприятие 8. Управление производственным предприятием для Украины» (далі - договір).

У визначений договором строк за етапом 2 фаза 2 з урахуванням додаткової угоди від 10 вересня 2011 року № 11767-ДС-4 та за етапом 3 фаза 2 з урахуванням додаткової угоди від 10 серпня 2011 року № 11767-ДС-3 роботи виконані не були; акти приймання-передачі (наданих послуг) за 2 етапом 5 та 6 фази, за 3 етапом 5 та 6 фази, за 4 та 5 етапами сторони не складали.

8 травня 2012 року позивач направив відповідачеві претензію щодо порушення визначених договором та додатковими угодами до нього строків виконання робіт, а 18 липня 2012 року - лист щодо розірвання договору з 18 липня 2012 року та здійснення взаєморозрахунків.

2 серпня 2012 року відповідач повідомив про неможливість виконання робіт у строк, про незгоду щодо розірвання договору та запропонував позивачеві прийняти виконані відповідачем роботи.

3 серпня 2012 року відповідач надіслав позивачеві акти надання послуг за етапом 2 фаза 2, етапом 3 фаза 2, етапом 4 фаза 1, етапом 2 фаза 5, етапом 4 фази 2, 3, 4, 5.

Позивач у листі від 15 серпня 2012 року № 1508/1 зазначив про неможливість розгляду наданих відповідачем актів від 3 серпня 2012 року з огляду на зміст попередніх листів та умови договору, у тому числі порушення відповідачем погодженого строку закінчення 12 червня 2012 року робіт за проектом.

Разом із тим, за положеннями ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1/ набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2/ відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Оскільки між сторонами у справі, яка переглядається, було укладено договір про оплатне виконання замовлення з розробки та впровадження корпоративної інформаційної системи обліку господарської діяльності підприємства, а кошти, які ТОВ «ТК «Урожай» просить стягнути з ТОВ «1С-Теллур», отримано останнім у якості оплати за роботи, які повинні бути виконані за договором, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо вимоги повернути замовнику попередньо сплачені кошти у зв'язку з неналежним виконанням підрядником умов договору.

Ураховуючи, що у справі, яка розглядається, суд касаційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, постанова Вищого господарського суду України від 22 липня 2014 року у справі № 922/1136/13 підлягає скасуванню, а справа - передачі до Вищого господарського суду України на новий касаційний розгляд.

У той же час, постановою Вищого господарського суду України від 4 червня 2014 року в справі № 910/11439/13, на яку посилається заявник на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції ч. 4 ст. 853, ст. 1212 ЦК України, рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Однак прийняття судом касаційної інстанції постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на відповідну постанову не може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 111-16ГПК України

Керуючись ст.ст. 111-23,111-24,111-25ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «1С-Теллур» задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 22 липня 2014 року у справі № 922/1136/13 скасувати, справу передати на новий касаційний розгляд до Вищого господарського суду України.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 111-16ГПК України.