Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Барбари В.П.,

суддів:     Балюка М.І., Ємця А.А., Потильчака О.І.,

            Берднік І.С., Жайворонок Т.Є., Шицького І.Б., -

            Гуля В.С., Колесника П.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 07 травня 2014 року у справі № 911/3427/13 за позовом прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в Київській області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» до Вишгородської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю «Мітсуа» про скасування рішення та визнання недійсним договору оренди,

У серпні 2013 року прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в Київській області звернувся до суду з позовом до Вишгородської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю «Мітсуа» (далі - ТОВ «Мітсуа») про скасування рішення та визнання недійсним договору оренди.

Рішенням господарського суду Київської області від 13 листопада 2013 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 07 травня 2014 року, у позові відмовлено.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 07 травня 2014 року з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. - 111-16Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), приватне акціонерне товариство «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (далі - ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту») просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 07 травня 2014 року, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування Вищим господарським судом України до спірних правовідносин положень ст. 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ), п. 12 Перехідних положень ЗК України (2768-14) , ст. 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності».

В обґрунтування заяви ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» надано копії постанов Вищого господарського суду України від 27 березня 2014 року у справі № 5002-11/1625-2012, від 18 вересня 2013 року у справі № 5011-57/6299-2012.

Ухвалою колегії суддів Вищого господарського суду України від 18 серпня 2014 року справу допущено до провадження Верховного Суду України.

Заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про залізничний транспорт» (далі - ЗУ «Про залізничний транспорт») землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до ЗК України (2768-14) та Закону України «Про транспорт» (232/94-ВР) (далі - ЗУ «Про транспорт»).

Частиною 2 ст. 6 ЗУ «Про залізничний транспорт» встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про транспорт» землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із ЗК України (2768-14) , для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту.

До земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні і укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту. (ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про транспорт»). Ця норма закону кореспондується з положенням ст. 68 ЗК України.

Судами встановлено, що на спірній земельній ділянці розташовано об'єкти нерухомого майна, а саме: локомотивне депо літ. Б; адміністративно-побутові приміщення літ. Д; майстерня по ремонту автотракторної техніки літ. Е; павільйон П-40 літ. Г; склад-зарядна; блок-пост літ. А; прожекторна вишка; паркан з профнастилу; будівля служби колії літ. В; естакада розвантажувальна довжиною 45 м; естакада розвантажувальна довжиною 50 м; естакада розвантажувальна довжиною 150 м; залізничні колії №№ 15, 23, 19, 2, 3, 6, 8, 12-14, 16-18, 24-25, 4, 9-11; стрілочні переводи №№ 903, 927, 911, 921, 913, 937, 923, 925, 939, 917, 905 (колія № 20), 904 (колія № 8), 907, 906.

Зазначене майно передано Міністерством транспорту України ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» згідно з актом передачі нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 30 жовтня 2001 року № 746.

Відповідно до акта передачі нерухомого майна від 14 вересня 2002 року, який є додатком до наказу ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» від 07 березня 2001 року № 37, це майно передано на баланс Київ-Петровській філії ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту».

Висновки судів про те, що це нерухоме майно не зареєстровано за залізницею на праві власності й лише перебуває на її балансі, і тому, спірна земельна ділянка не належить до категорії земель державної власності, суперечать зазначеним законам.

Згідно з ч. 1 ст. 84 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані державні, у тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних капіталах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти (ч. 3 ст. 84 ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 12 Перехідних положень ЗК України (2768-14) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних капіталах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з ч. 2 ст. 84 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право державної власності на землю набувається і реалізовується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Виходячи із аналізу зазначених норм, висновки судів про те, що спірна земельна ділянка не належала до земель державної власності, є помилковими і суперечать чинному законодавству, а тому Вишгородська міська рада не мала повноважень щодо розпорядження цією земельною ділянкою.

За таких обставин постанова Вищого господарського суду України від 07 травня 2014 року підлягає скасуванню, а справа - передачі до Вищого господарського суду України на новий касаційний розгляд.

Керуючись статтями 111-23,111-24,111-25ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Заяву приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 07 травня 2014 року скасувати, а справу передати на новий касаційний розгляд до Вищого господарського суду України.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 111-16ГПК України.