Про визнання банкрутом - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 28 травня 2014 року у справі № 04/05/10-01-14-05-08/4129 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельне підприємство "Діоніс" (далі – ТОВ "ВТП "Діоніс") до дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Тальнівський комбінат хлібопродуктів" (далі – ДП "Тальнівський комбінат хлібопродуктів") про визнання банкрутом,

У серпні 2014 року до Верховного Суду України звернувся заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі державної акціонерної компанії "Хліб України" (далі – ДАК "Хліб України") із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 28 травня 2014 року у справі № 04/05/10-01-14-05-08/4129 із підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , у якій просив скасувати постанови судів касаційної, апеляційної, першої інстанцій та ухвалити нове рішення, яким припинити провадження у справі про банкрутство ДП "Тальнівський комбінат хлібопродуктів".

Підставою для перегляду постанови заявник вважає неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень частини 5 статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, що діяла до моменту набуття чинності Законом України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI (4212-17) ; далі – Закон про банкрутство) та Закону України "Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (847-14) .

Заяву мотивовано тим, що суд касаційної інстанції у цій справі, залишаючи без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 березня 2014 року та постанову господарського суду Черкаської області від 25 грудня 2013 року про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, погодився з висновками судів про те, що ДП "Тальнівський комбінат хлібопродуктів" не належить до об’єктів права державної власності, а тому відсутні правові підстави для застосування у цій справі приписів частини 5 статті 5 Закону про банкрутство.

На обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого, на думку заступника Генерального прокурора України, ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 27 лютого 2013 року у справі № 7/1-08, від 29 липня 2014 року у справі № 10/85/Б, від 20 серпня 2013 року у справі № 1/102-Б (7/109-Б).

Зокрема у справах № 7/1-08 (про банкрутство дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Роменський комбінат хлібопродуктів"), № 10/85/Б (про банкрутство дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Чернівецький комбінат хлібопродуктів") суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо припинення провадження у справах про банкрутство з огляду на те, що до боржників не можуть бути застосовані положення Закону про банкрутство (2343-12) в частині санації чи ліквідації, оскільки зазначені підприємства включено до переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації відповідно до Закону України "Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (847-14) .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Генеральної прокуратури України, ДАК "Хліб України", ДП "Тальнівський комбінат хлібопродуктів", перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 24 листопада 2000 року за заявою ТОВ "ВТП "Діоніс" порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Тальнівський комбінат хлібопродуктів" у порядку загальних норм Закону про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 16 липня 2002 року введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядника майна боржника.

Постановою господарського суду Черкаської області від 25 грудня 2013 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25 березня 2014 року:

ДАК "Хліб України" відмовлено у задоволенні клопотання про припинення провадження у справі про банкрутство боржника, зняття обтяжень на майно, накладених у межах провадження у справі, направлення копії ухвали у відповідні органи державної реєстрації обтяжень майна;

задоволено клопотання голови комітету кредиторів ТОВ "КХП "Тальне", а саме: визнано ДП "Тальнівський комбінат хлібопродуктів" банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_1, якого зобов’язано вчинити певні дії у ліквідаційній процедурі.

Вищий господарський суд України, залишаючи без змін зазначені судові рішення постановою від 28 травня 2014 року, дійшов висновку про те, що оскільки боржник не належить до об’єктів права державної власності, до нього відповідно до вимог Закону про банкрутство може бути застосовано ліквідаційну процедуру.

Проте з такими висновками суду касаційної інстанції погодитися не можна з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до пункту 1.1 статуту ДП "Тальнівський комбінат хлібопродуктів" (перереєстрованого розпорядженням голови Тальнівської районної державної адміністрації від 8 червня 1998 року № 153) засновником (власником) ДП "Тальнівський комбінат хлібопродуктів" є ДАК "Хліб України". Підприємство створено шляхом реорганізації державного підприємства Тальнівський комбінат хлібопродуктів на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 1997 року № 1218 "Про прискорення приватизації хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств" рішенням спостережної ради ДАК "Хліб України" від 10 березня 1998 року, протокол № 3, зареєстровано Тальнівською районною державною адміністрацією, реєстраційний № 76 від 8 червня 1998 року, ідентифікаційний код 00952551, місцезнаходження: Черкаська область, м. Тальне, вул. Вокзальна, 93.

Пунктами 4.1, 4.3 статуту передбачено, що майно підприємства становлять основні та оборотні засоби, грошові кошти, а також інші активи, вартість яких відображається у бухгалтерському балансі підприємства. Майно ДАК "Хліб України" передається підприємству в користування. Підприємство має право вчиняти щодо майна компанії будь-які дії тільки з дозволу компанії. Майно, що набуте підприємством в результаті власної господарської діяльності, належить компанії на праві власності.

Майно, передане ДАК "Хліб України" підприємству в користування, повертається компанії в натуральній формі (пункт 8.6 статуту).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців боржник є дочірнім підприємством ДАК "Хліб України", ідентифікаційний код 00952551, місцезнаходження: Черкаська область, м. Тальне, вул. Вокзальна, 93.

Відповідно до Закону України "Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (847-14) (додаток № 1) до переліку підприємств – об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, органом управління яких є Міністерство аграрної політики України, віднесено ДП "Тальнівський комбінат хлібопродуктів", ідентифікаційний код 00952551, місцезнаходження: Черкаська область, м. Тальне, вул. Вокзальна, 93.

Статтею 4 Закону про банкрутство (у редакції, що діяла до моменту набуття чинності Законом України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI (4212-17) ) передбачено, що відповідно до цього Закону щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.

Відповідно до частини 5 статті 5 Закону про банкрутство положення цього Закону (2343-12) застосовуються до юридичних осіб – підприємств, що є об’єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об’єктів.

Частиною 3 статті 214 Господарського кодексу України передбачено, що до державних підприємств, які відповідно до закону не підлягають приватизації, вказані процедури застосовуються в частині санації чи ліквідації лише після виключення їх у встановленому порядку з переліку об’єктів, що не підлягають приватизації.

Отже, чинним законодавством встановлено заборону здійснення банкрутства державних підприємств, приватизація яких заборонена законом, шляхом введення ліквідаційної процедури до виключення їх у встановленому порядку з переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

За таких обставин висновок Вищого господарського суду України про наявність правових підстав для застосування до боржника ліквідаційної процедури є передчасним.

Оскільки суд касаційної інстанції при вирішенні цієї справи неправильно застосував норми матеріального права, то заява заступника Генерального прокурора України підлягає частковому задоволенню, а постанова Вищого господарського суду України від 28 травня 2014 року – скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.