Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого  Барбари В.П.,

суддів:      Балюка М.І., Жайворонок Т.Є., Берднік І.С.,

             Колесника П.І., Гуля В.С., Потильчака О.І.,

             Ємця А.А., Шицького І.Б., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Новомосковський трубний завод» (далі - ПАТ «Інтерпайп») про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 17 червня 2014 року в справі № 904/4451/13 за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - ПАТ «НАК «Нафтогаз») до ПАТ «Інтерпайп» про стягнення 6 235 069,88 грн,

У березні 2013 року ПАТ «НАК «Нафтогаз» звернулося до суду із позовом про стягнення з ПАТ «Інтерпайп» основного боргу у розмірі 5 589 634,26 грн, інфляційних втрат у розмірі 13 353,09 грн, пені у розмірі 200 673, 44 грн, 3 % річних у розмірі 40 134,69 грн, 7% штрафу у розмірі 391 274,40 грн. Позовні вимоги обґрунтовано несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати поставленого позивачем у жовтні-грудні 2012 року природного газу за договором постачання природного газу № 14/1818/11, укладеного між сторонами 28 вересня 2011 року (далі - договір).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 6 лютого 2014 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15 квітня 2014 року, провадження у справі в частині стягнення з ПАТ «Інтерпайп» основного боргу у розмірі 5 589 634,26 грн припинено на підставі п. 1№ ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); стягнуто з ПАТ «Інтерпайп» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз» інфляційні втрати у розмірі 13 353,09 грн, пеню у розмірі 200 673,44 грн, % річних у розмірі 40 134,69 грн, 7 % штрафу у розмірі 391 274,40 грн, 68 820 грн судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 17 червня 2014 року рішення судів першої та апеляційної інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20 серпня 2014 року справу № 904/4451/13 за заявою ПАТ «Інтерпайп» про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 17 червня 2014 року допущено до провадження Верховного Суду України.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 17 червня 2014 року з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України, ПАТ «Інтерпайп» просить скасувати зазначену постанову касаційного суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені, 7 % штрафу, інфляційних втрат, 3 % річних і судового збору, та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень ст. ст. 530, 538, 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

В обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що мало наслідком ухвалення різних за змістом судових рішень, заявник надав копію постанови Вищого господарського суду України від 10 грудня 2013 року у справі № 901/1052/13, правовідносини в якій, на його думку, подібні до правовідносин у справі, яка переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов у частині стягнення пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат, суд виходив із того, що відповідач допустив неналежне виконання умов п. 6.1 договору щодо своєчасної оплати за переданий йому у жовтні-грудні 2012 року природний газ, сплативши суму основного боргу, яка також була предметом спору, лише під час розгляду справи, 16 липня 2013 року.

Погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, суд касаційної інстанції зазначив, що п. 6.1 договору було встановлено, що остаточний розрахунок за поставлений газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки. Відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідну оплату має бути здійснено боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану із цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Крім того, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією зі сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок. Поставка газу без попередньої оплати є правом позивача і не свідчить про вчинення конклюдентних дій, які нібито призвели до фактичної зміни умов договору щодо порядку розрахунків за договором, та не звільняє від обов'язку оплатити отриманий газ (ст. ст. 538, 692, 693 ЦК України).

Разом із тим у постанові Вищого господарського суду України від 10 грудня 2013 року у справі № 901/1052/13, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції за подібних обставин справи та однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин (ст. ст. 530, 693, 538 ЦК України) дійшов протилежного правового висновку, а саме, щодо відмови у позові про стягнення пені, штрафу та 3 % річних за прострочення виконання обов'язку щодо оплати поставленого природного газу. Суд виходив із того, що оскільки поставка газу відбулася без здійснення попередньої оплати, сторони фактично змінили умови договору щодо порядку розрахунків за договором, погодившись, що поставка відбувається не на умовах попередньої оплати. При цьому нового порядку та строків розрахунків за поставлений природний газ не передбачили, а вимоги в порядку ст. 530 ЦК України позивач відповідачеві не надіслав, тому відсутні підстави для стягнення заявлених позивачем сум.

Таким чином, із наведеного вбачається неоднакове застосування Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.

Під час розгляду справи судами встановлено, що 28 вересня 2011 року між ПАТ «НАК «Нафтогаз» (продавець) та ПАТ «Інтерпайп» (покупець) укладено договір, відповідно до умов якого продавець передає у власність покупця у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, а покупець, який є кінцевим споживачем, зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Згідно з п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 50 % попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 днів до початку здійснення поставки. Решта 50 % вартості планових обсягів поставки природного газу сплачується покупцем протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу, а за прострочення понад 30 днів - додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

У подальшому між сторонами було укладено додаткові угоди від 30 вересня 2011 року № 1, від 11 жовтня 2011 року № 2, від 14 листопада 2011 року № 3, від 10 січня 2012 року № 4, від 27 червня 2012 року № 5.

Додаткові угоди укладалися сторонами стосовно зміни ціни на природний газ, а додатковою угодою від 14 листопада 2011 року № 3 сторони внесли зміни до п. 6.1 договору та виклали його у наступній редакції: «Оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

- оплата в розмірі 30 % (тридцяти відсотків) від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки газу;

- оплата в розмірі по 35 % (тридцять п'ять відсотків) від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу».

ПАТ «НАК «Нафтогаз» протягом жовтня-грудня 2012 року передало товар ПАТ «Інтерпайп», останній прийняв, але не оплатив цей товар, сплативши суму основного боргу під час розгляду справи 16 липня 2013 року.

За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Із наведеного вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Ураховуючи, що в справі, яка розглядається, як основним, так і додатковим договором було установлено строки оплати за поставлений товар, підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 530 ЦК України в частині пред'явлення вимог кредитора та обов'язку боржника виконати обов'язок у семиденний строк немає.

Крім того, відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу.

Тобто строк (термін) здійснення часткової або повної попередньої оплати визначається відповідно до ст. 530 ЦК України тільки у разі, якщо такий строк (термін) не встановлений самим договором.

У справі, що розглядається, згідно з п. 6.1 спірного договору, як у старій, так і в новій редакції, сторони передбачили строк здійснення попередньої оплати товару, а також термін остаточного розрахунку за спожитий газ на підставі акта приймання-передачі газу (за звітний місяць) - до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Наведене свідчить про те, що суд правильно застосував до спірних правовідносин положення ст. 538 ЦК України про зустрічне виконання зобов'язання.

Так, за цією нормою виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Наведене свідчить, що поставка товару без попередньої оплати не є вчиненням конклюдентних дій, які призвели до фактичної зміни умов договору, зокрема щодо порядку розрахунків, оскільки продавець скористався своїм законним правом у зустрічному зобов'язанні.

Таким чином, висновки касаційного суду у справі, що розглядається, відповідають нормам матеріального права.

Після закінчення підготовки справи та призначення її до розгляду на адресу Верховного Суду України 19 вересня 2014 року надійшло доповнення до заяви ПАТ «Інтерпайп» про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 17 червня 2014 року. В цьому доповненні в обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що мало наслідком ухвалення різних за змістом судових рішень, ПАТ «Інтерпайп» посилається на постанови Вищого господарського суду України від 9 липня 2009 року у справі № 6/473-08 та від 14 липня 2014 року у справі № 910/16164/13, правовідносини в яких, на його думку, подібні до правовідносин у справі, яка переглядається.

Статтями 111-18 - 111-21 ГПК України встановлено вимоги до заяви про перегляд судових рішень господарських судів, порядок подання такої заяви, її перевірки на відповідність вимогам цього Кодексу та вирішення питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України.

Тобто питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України з посиланням на конкретні різні за змістом судові рішення, в яких має місце неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, вирішується Вищим господарським судом України відповідно до вимог ГПК України.

З огляду на викладене заява ПАТ «Інтерпайп» про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 17 червня 2014 року в справі № 904/4451/13 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 111-23,111-24,111-26ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Відмовити у задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Новомосковський трубний завод» про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 17 червня 2014 року в справі № 904/4451/13.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 111-16Господарського процесуального кодексу України.