Про стягнення суми - Текст документа - Юридический Харьков плюс

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (далі - ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс") про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 31 березня 2014 року у справі № 911/2009/13 (rs37967934) за позовом ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Скіф-XXI" (далі - ТОВ "Компанія "Скіф-XXI") про стягнення суми,

До Верховного Суду України звернулося ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 31 березня 2014 року у справі № 911/2009/13 (rs37967934) з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень статей 512-519 Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ), внаслідок чого було ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявник надав копії постанов Вищого господарського суду України від 09 грудня 2009 року у справі № 4/030-09, від 02 червня 2010 року у справі № 31/424, від 06 серпня 2013 року у справі № 5/097-12 (rs32897621) , від 14 серпня 2012 року у справі № 8/079-11/14, в яких, на його думку, викладено іншу правову позицію щодо відступлення іншій особі права вимоги на стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, тобто право кредитора заявляти вимоги про стягнення з боржника пені, процентів річних та інфляційних втрат у зв'язку з простроченням виконання основного грошового зобов'язання окремо від вимоги про стягнення основної суми заборгованості.

Ухвалою від 26 червня 2014 року Вищий господарський суд України допустив до провадження справу № 911/2009/13 (rs37967934) для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 31 березня 2014 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з підстав, наведених нижче.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК (1798-12) України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Отже, неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права полягає, зокрема, в різному тлумаченні судами змісту й сутності правових норм, що зумовило різні висновки про наявність чи відсутність прав та обов'язків учасників певних правовідносин.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Вищий господарський суд України дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позову про стягнення пені, процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що на момент укладання між позивачем і первісним кредитором угоди про відступлення права вимоги до ТОВ "Компанія "Скіф-XXI", останнє не мало заборгованості перед первісним кредитором за договором поставки на умовах товарного кредиту, оскільки сплатило борг на виконання затвердженої судом мирової угоди в іншій господарській справі, отже у первісного кредитора були відсутні підстави для уступки іншій особі вимог за договором поставки.

Допускаючи до провадження Верховного Суду України справу № 911/2009/13 (rs37967934) , Вищий господарський суд України, розглянувши доводи ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", дійшов висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 512-519 ЦК України (435-15) .

Проте з таким висновком погодитися не можна, оскільки обставини справи, що розглядається, суттєво відрізняються від обставин справи, на рішення в якій посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстав для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 31 березня 2014 року.

Відповідно до частини четвертої статті 78 ГПК України про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. Зазначена норма кореспондується з вимогою пункту 7 статті 80 цього Кодексу, згідно з якою господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

У справі, що переглядається, судом встановлено, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 10 лютого 2010 року у справі № 8/11/10, предметом спору в якій були суми заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки на умовах товарного кредиту від 17 квітня 2009 року № ТК170409/1, затверджено мирову угоду, яка за своєю правовою природою є новацією, тобто попереднє зобов'язання замінено новим.

Мировою угодою сторони змінили строки виконання цих зобов'язань, які були виконані належним чином 30 вересня 2010 року, тобто у строки, передбачені цією угодою, що не заперечується, а навпаки, підтверджується у позовній заяві ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", а отже вимоги позивача в частині стягнення пені, процентів та інфляційних втрат, нарахованих за період із 10 лютого по 30 вересня 2010 року місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив.

Водночас у справах № 4/030-09, № 5/097-12 (rs32897621) , № 8/079-11/14, на рішення в яких послався заявник, предметом розгляду було стягнення судом інфляційних втрат, 3 % річних і пені за договором купівлі-продажу, де суми основного боргу за цими договорами, а також пеня та інфляційні втрати за попередні періоди було стягнуто у зв'язку з допущеними порушеннями договірних зобов'язань. Відтак, фактичні обставини у справах, на які посилається заявник, різняться.

Крім того, у справі № 31/424, на яку посилається заявник як на доказ неоднакового застосування судом норм матеріального права, вбачається, що предметом спору було стягнення як суми основного боргу, так і штрафних санкцій, що також є відмінним від предмету спору у справі, що переглядається.

Враховуючи те, що факт подібності правовідносин у наведених заявником випадках не підтвердився, підстави для висновку про різне застосування судом касаційної інстанції положень статей 512-519 ЦК України (435-15) відсутні.

Згідно з частиною першою статті 111-26 ГПК України (1798-12) Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Зважаючи на те, що неоднакове застосування норм матеріального права судом касаційної інстанції не підтвердилося, заява ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 111-23, 111-24, 111-26 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .