Про усунення перешкод у користуванні майном і стягнення неустойки - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" (далі - ПАТ "ВіЕс Банк") про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24 грудня 2013 року у справі № 5015/4879/12 за позовом ОСОБА 1 до ПАТ "ВіЕс Банк" (правонаступник публічного акціонерного товариства "Фольксбанк" (далі - ПАТ "Фольксбанк"), за участю третьої особи - публічного акціонерного товариства "БМ Банк" (далі - ПАТ "БМ Банк") про усунення перешкод у користуванні майном і стягнення неустойки, -

ОСОБА 1 за договором купівлі-продажу від 13 листопада 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА 2, придбала у приватну власність квартиру за АДРЕСА 1.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 березня 2008 року за ОСОБА 1 визнано право власності на нежитлове приміщення, переобладнане під офіс, у тому числі із самовільно проведеною добудовою за адресою: АДРЕСА 1, в результаті чого загальна площа збільшилася до 85,3 кв. м, згідно з технічним паспортом від 30 листопада 2007 року, розробленим ВОБТІ.

2 квітня 2008 року ОСОБА 1 уклала з ПАТ "БМ Банк" кредитний договір № 4/47/020408.

2 квітня 2008 року ОСОБА 1 уклала договір іпотеки з ТОВ "БМ Банк", за умовами якого іпотекодавець на виконання зобов'язань, що випливають із кредитного договору, передав в іпотеку, а іпотекодержатель прийняв в іпотеку нерухоме майно - нежитлове приміщення, переобладнане під офіс, загальною площею 85,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА 1 .

4 липня 2008 року між ОСОБА 1 (Орендодавець) і відкритим акціонерним товариством "Електрон Банк" (правонаступником якого з 2 вересня 2008 року є ПАТ "Фольксбанк" (Орендар), укладено договір оренди нежитлового приміщення - офіса, який знаходиться за адресою: АДРЕСА 1 (далі - Договір оренди).

Відповідно до п. 1.4 Договору оренди приміщення, яке є предметом цього Договору, є предметом іпотеки згідно з договором іпотеки, укладеним Орендодавцем із ТОВ "БМ Банк", посвідченим 2 квітня 2008 року за реєстровим № 1296 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА 3, п. 3.3.1 якого передбачено можливість передачі предмета договору в оренду за наявності письмової згоди Іпотекодержателя. Таку згоду ТОВ "БМ Банк" надано листом № 30-04/87 від 9 квітня 2008 року.

Згідно з п. 4.1 Договору оренди його укладено строком на 5 років до 4 липня 2013 року, а у частині взаємних розрахунків - до моменту їх повного виконання.

Пунктом 7.1.7 Договору оренди передбачено, що Орендар у разі закінчення строку дії Договору або при його розірванні зобов'язаний повернути протягом 5 робочих днів Орендодавцю приміщення в задовільному стані на підставі акта прийому-передачі. Днем здачі (повернення) приміщення й обладнання Орендарем Орендодавцю вважається день підписання сторонами акта приймання-передачі приміщення.

27 березня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу № 508 звернуто стягнення на нежитлове приміщення, переобладнане під офіс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА 1, яке належить на праві власності між ОСОБА 1, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 4/47/020408, укладеним 2 квітня 2008 року між ОСОБА 1 і ТОВ "БМ Банк".

6 квітня 2009 року державним виконавцем було складено акт опису та арешту майна при примусовому виконанні виконавчого напису № 508 нотаріуса про звернення стягнення на спірне нежитлове приміщення.

У листопаді 2012 року ОСОБА 1 звернулася до господарського суду Львівської області з позовом до ПАТ "Фольксбанк" про усунення перешкод у користуванні майном шляхом його повернення за актом приймання-передачі майна та стягнення неустойки.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА 1 зазначила, що 4 липня 2008 року між нею та відкритим акціонерним товариством "Електрон Банк" (правонаступником якого з 2 вересня 2008 року є ПАТ "Фольксбанк") укладено договір оренди нежитлового приміщення, яке згідно з актом приймання-передачі від 4 липня 2008 року передано відповідачеві (як Орендарю) у цій справі. Зазначений договір оренди нежитлового приміщення у встановленому законом порядку недійсним не визнавався. Відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду у справі за позовом ОСОБА 1 до ПАТ "Фольксбанк" № 5015/1522/12 про стягнення заборгованості з орендної плати за період із травня по липень 2009 року включно встановлено, що договір оренди нежитлового приміщення від 4 липня 2008 року розірвано. 12 квітня 2009 року цю постанову залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 1 листопада 2012 року. Позивач просить усунути перешкоди у користуванні орендованим приміщенням шляхом повернення йому об'єкта оренди за актом приймання-передачі, тобто виконання відповідачем обов'язку щодо повернення об'єкта оренди, який випливає з укладеного договору, а саме з п.п 7.1.7.

Відповідач (ПАТ "Фольксбанк") проти позову заперечував, зазначаючи, що позивачеві було письмово повідомлено (попереджено) про необхідність прийняття орендованого приміщення за актом приймання-передачі, проте ОСОБА 1 не з'явилася для прийняття приміщення 13 квітня 2009 року, про що складено відповідний акт. Після неявки позивача орендоване нежитлове приміщення вибуло із користування відповідача та було передано на відповідальне зберігання ПАТ "БМ Банк". Наразі відповідач не чинить позивачеві перешкод у користуванні приміщенням (яке було орендовано відповідачем), а стягнення неустойки є безпідставним, оскільки у прийнятті орендованого приміщення наявна вина позивача.

Рішенням господарського суду Львівської області від 18 липня 2013 року позов задоволено у повному обсязі.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2013 року рішення господарського суду Львівської області від 18 липня 2013 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24 грудня 2013 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2013 року та рішення господарського суду Львівської області від 18 липня 2013 року залишено в силі.

У своїй постанові суд касаційної інстанції погодився з висновками попередніх судових інстанцій, вважає ці висновки такими, що відповідають фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, та зазначив, що у матеріалах справи відсутні належні й допустимі докази повернення позивачеві орендованого відповідачем приміщення в порядку, передбаченому договором оренди. Після припинення дії Договору оренди нежитлового приміщення відповідач передав його не Орендодавцю, як цього вимагає Договір оренди, а третім особам. Отже, дії відповідача є неправомірними. Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань із повернення об'єкта оренди позивачеві, суди попередніх інстанцій стягнули з відповідача на користь позивача неустойку за період із грудня 2009 року по вересень 2010 року включно.

ПАТ "ВіЕс Банк" у порядку статті 111-19 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) подало заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24 грудня 2013 року у справі № 5015/4879/12 з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень статті 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) у спірних правовідносинах.

На обґрунтування неоднаковості застосування касаційним судом норм матеріального права заявником надано копію постанови Вищого господарського суду України від 22 квітня 2014 року у справі № 5004/1052/12(5004/2421/11), у якій висловлено правову позицію про те, що відповідач не користувався зазначеним приміщенням у спірний період, при цьому приміщення фактично перебувало у користуванні третіх осіб, а позивач, у свою чергу, не виконав передбачене підпунктом 7.1.10 договору зобов'язання щодо прийняття від наймача приміщення за актом у разі припинення або дострокового розірвання договору та підписання акта приймання-передачі. Відтак, відсутні підстави для стягнення з відповідача неустойки згідно зі статтею 785 ЦК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 3 липня 2014 року у справі № 5015/4879/12 вирішено питання про допуск справи до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24 грудня 2013 року у цій справі.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 11 липня 2014 року було зупинено виконання постанови Вищого господарського суду України від 24 грудня 2013 року, рішення господарського суду Львівської області від 18 липня 2013 року та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2013 року в цій справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши викладені у заяві доводи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з нижченаведених підстав.

Предметом розгляду у цій справі є вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні майном, переданим за Договором оренди (найму) ОСОБА 1, яке належить останній на праві приватної власності, та стягнення з відповідача неустойки за період із грудня 2009 року по вересень 2010 року у зв'язку з простроченням повернення предмету оренди на підставі частини другої статті 785 ЦК України.

Статтею 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Крім того, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, про що зазначено в описовій частині постанови, відповідачем не було передано спірне майно в зв'язку з накладенням на нього арешту державним виконавцем на підставі виконавчого напису нотаріуса. За постановою державного виконавця від 13 квітня 2009 року це майно було в подальшому передано на відповідне зберігання іпотекодержателю (третій особі у справі).

За таких обставин Вищий господарський суд України, залишаючи без змін рішення попередніх судових інстанцій, дійшов передчасних висновків про неправомірне утримання орендарем майна та безпідставну його передачу третій особі, а також про можливість застосування до спірних правовідносин наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України.