Судова палата у господарських справах Верховного Суду 

України у складі:

головуючого                 Барбари В.П.,

суддів:                     Балюка М.І., Берднік І.С., 

                            Гуля В.С., Ємця А.А., 

                            Колесника П.І., Потильчака О.І.,

                            Шицького І.Б., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного акціонерного товариства "Компанія з управління активами - Адміністратор пенсійних фондів "УкрСиб Ессет Менеджмент" (далі - ПАТ "КУА АПФ "УкрСиб Ессет Менеджмент") про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12 лютого 2014 року у справі № 910/14263/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стіфф Компані" (далі - ТОВ "Стіфф Компані") до ПАТ "КУА АПФ "УкрСиб Ессет Менеджмент" про стягнення суми; за зустрічним позовом ПАТ "КУА АПФ "УкрСиб Ессет Менеджмент" до ТОВ "Стіфф Компані" про припинення правовідносин,

У травні 2014 року до Верховного Суду України звернулося ПАТ "КУА АПФ "УкрСиб Ессет Менеджмент" із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 12 лютого 2014 року у справі № 910/14263/13 із підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ), у якій просило скасувати постанову суду касаційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ "Стіфф Компані".

Підставою для перегляду постанови заявник вважає неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статті 538 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

Заяву мотивовано тим, що суд касаційної інстанції у цій справі, залишаючи без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 5 листопада 2013 року і, відповідно, рішення господарського суду м. Києва від 20 серпня 2013 року, яким задоволено позов ТОВ "Стіфф Компані" про стягнення 17 812 882 грн 65 коп. вартості інвестиційних сертифікатів за договором викупу, застосувавши до спірних правовідносин положення статей 530, 538, 611 - 613, 655 ЦК України (435-15) , погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що невиконання позивачем за первісним позовом як продавцем цінних паперів свого обов'язку стосовно перерахування інвестиційних сертифікатів зі свого рахунку на рахунок відповідача як покупця у строк, визначений умовами договору, не дає права останньому притримувати виконання свого обов'язку з їх оплати.

На обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого, на думку ПАТ "КУА АПФ "УкрСиб Ессет Менеджмент", ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 30 вересня 2009 року у справі № 32/495, від 18 липня 2012 року у справі № 34/103, від 17 вересня 2009 року у справі № 34/99, у яких суд касаційної інстанції, застосувавши до спірних правовідносин ті самі норми матеріального права, дійшов висновку, що оскільки обома сторонами не виконано зустрічних зобов'язань за договорами купівлі-продажу, то правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення вартості цінних паперів відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

При вирішенні справи судом установлено, що рішенням господарського суду м. Києва від 22 квітня 2013 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 3 липня 2013 року, у справі № 910/4300/13 між ТОВ "Стіфф Компані" (продавець) і ПАТ "КУА АПФ "УкрСиб Ессет Менеджмент" (покупець) укладено договір викупу інвестиційних сертифікатів пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу "Венчурний капітал" (далі - Фонд).

Умовами договору передбачено, що покупець у зв'язку з ліквідацією Фонду зобов'язується викупити у продавця іменні інвестиційні сертифікати у бездокументарній формі існування у кількості 4 665 од. загальною вартістю 17 812 882 грн 65 коп.

Пунктами 2, 3 цього договору визначено, що ТОВ "Стіфф Компані" зобов'язується не пізніше 7 робочих днів із дня укладення договору здійснити всі необхідні дії для перерахування належних йому цінних паперів Фонду (інвестиційних сертифікатів) зі свого рахунку у цінних паперах на рахунок у цінних паперах ПАТ "КУА АПФ "УкрСиб Ессет Менеджмент", а останній зобов'язується протягом 7 робочих днів із дати укладення договору перерахувати продавцю грошові кошти за викуплені інвестиційні сертифікати у загальній сумі (відповідно до розрахункової вартості) 17 812 882 грн 65 коп. на поточний рахунок.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, договір викупу інвестиційних сертифікатів, укладений між сторонами, за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 ЦК України).

Отже, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Оскільки вищезазначеною угодою обов'язки сторін за черговістю їх виконання хоча і не поставлені у залежність один від одного, однак, виходячи із правової природи цього договору та його змісту, можна дійти висновку, що у такому випадку має місце зустрічне виконання зобов'язання.

Правилами зустрічного виконання зобов'язання, встановленими частиною другою статті 538 ЦК України, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов'язку.

У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (частина третя статті 538 ЦК України).

Це правило має загальний характер та розповсюджується на будь-які зустрічні зобов'язання.

При цьому відповідно до частини другої статті 538 ЦК України сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

Судом установлено, що початком перебігу строку виконання обов'язків сторін умовами договору визначено день його укладення, що в цьому випадку з урахуванням вимог частини другої статті 187 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), є днем набрання чинності рішенням господарського суду м. Києва від 22 квітня 2013 року у справі № 910/4300/13, а саме: 3 липня 2013 року - день прийняття постанови судом апеляційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 105 ГПК України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Таким чином, зобов'язання сторін за умовами договору мало бути виконано у строк не пізніше 7 робочих днів із дня укладення договору, тобто по 11 липня 2013 року включно.

За змістом статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

При вирішенні спору судом установлено, що жодна зі сторін у строк, визначений умовами договору свого обов'язку не виконала, а також відповідно до вимог частини другої статті 538 ЦК України своєчасно не повідомила другу сторону про неможливість його виконання з певних обставин.

Ураховуючи наведене, висновок суду касаційної інстанції про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов'язку з виплати позивачеві вартості інвестиційних сертифікатів за договором викупу є передчасним.

Оскільки суд касаційної інстанції при вирішенні цієї справи неправильно застосував норми матеріального права, то заява ПАТ "КУА АПФ "УкрСиб Ессет Менеджмент" підлягає частковому задоволенню, а постанова Вищого господарського суду України від 12 лютого 2014 року - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 111-23 - 111-25 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Заяву приватного акціонерного товариства "Компанія з управління активами - Адміністратор пенсійних фондів "УкрСиб Ессет Менеджмент" задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 12 лютого 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України.