Про визнання права власності на нерухоме майно - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Публічного акціонерного товариства "Броварський завод будівельних конструкцій" (далі - ПАТ "Броварський завод будівельних конструкцій") про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 2 вересня 2013 року у справі № 14/181-11 за позовом ПАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (третіособи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Юл-Ан", Броварська міська рада Київської області, Комунальне підприємство Київської обласної ради "Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації" та Фонд державного майна України) за участі заступника прокурора Київської області про визнання права власності на нерухоме майно,

До Верховного Суду України звернулося ПАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 2 вересня 2013 року у справі № 14/181-11 із підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень статті 392 ЦК України та частини другої статті 24 Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) у правовідносинах стосовно наявності підстав для набуття права власності на спірне нерухоме майно орендного підприємства у процесі приватизації на пільгових умовах, внаслідок чого, на думку заявника, ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявник надав копії постанов Вищого господарського суду України від 25 січня 2011 року у справі № ПР30/224-10, від 18 липня 2012 року у справі № 5008/1511/2011, від 22 серпня 2012 року у справі № 11/111 та від 30 січня 2014 року у справі № 902/850/13 (rs37161234) .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши доводи заявника, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті - 111-16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 14/181-11, Вищий господарський суд України вказав, що під час приватизації до статутного фонду ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" не увійшли спірні об'єкти соціально-побутового призначення, які за відповідним актом приймання-передачі передавались у користування за призначенням без права відчуження. Оскільки позивачем не було наведено правових підстав набуття права власності на спірне майно та оспорення його відповідачем, суд касаційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість відмови у задоволенні позову.

Допускаючи цю справу до провадження Верховного Суду України, суд касаційної інстанції цілком мотивовано відхилив посилання заявника на постанову Вищогогосподарського суду України від 30 січня 2014 року у справі № 902/850/13 (rs37161234) , оскільки зазначена постанова не підтверджує факту неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Водночас, проаналізувавши зміст постанов Вищого господарського суду України від 25 січня 2011 року у справі № ПР30/224-10, від18 липня 2012 року у справі № 5008/1511/2011 та від 22 серпня 2012 року у справі № 11/111, суд касаційної інстанції дійшов висновку про неоднакове застосування Вищим господарським судом України положеньчастини другої статті 24 Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) .

Проте з таким висновком погодитися не можна, оскільки обставини справи, що розглядається, суттєво відрізняються від обставин справ, на рішення в яких посилається заявник, обгрунтовуючи наявність підстав для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 2 вересня 2013 року.

Зокрема, у справах № ПР30/224-10, № 5008/1511/2011 та № 11/111 суд касаційної інстанції дійшов висновків про те, що спірні об'єкти соціально-побутового призначення входили до складу цілісних майнових комплексів підприємств, які приватизуються, або ж передавались до статутного фонду акціонерних товариств. Тому ці об'єкти перейшли у власність юридичних осіб, які були покупцями державного майна.

Враховуючи те, що факт подібності правовідносин у наведених заявником випадках не підтвердився, підстави для висновку про різне застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права відсутні.

Відповідно до частини першої статті 111-26 ГПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

У зв'язку з викладеним Судова палата у господарських справах Верховного Суду України відмовляє у задоволенні заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 2 вересня 2013 року у справі № 14/181-11.

Керуючись статтями 111-23, 111-24, 111-26 ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України:

відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Броварський завод будівельних конструкцій" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 2 вересня 2013 року у справі № 14/181-11.