10/Б-711 Про визнання банкрутом - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву державного підприємства «Ягільницький кінний завод» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 10 грудня 2013 року у справі № 10/Б-711 за заявою АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Тернопільської обласної філії АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» до державного підприємства «Ягільницький кінний завод» про визнання банкрутом, -

Управлінням Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області (далі -УПФУ)до господарського суду подано заяву від 23 вересня 2011 року № 31214/04 про визнання поточних кредиторських вимог на суму 345 310,86 грн та включення їх до реєстру вимог кредиторів.

Заяву обґрунтовано розрахунком поточних кредиторських вимог з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 12 листопада 2012 року заяву УПФУ в Чортківському районі від 23 вересня 2011 року № 31214/04 про визнання поточних кредиторських вимог у сумі 345 310,86 грн задоволено частково. Визнано грошові вимоги УПФУ до державного підприємства «Ягільницький кінний завод»(далі - ДП«Ягільницький кінний завод») у сумі 31 102,51 грн заборгованості за страховими внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та 295 454,22 грн фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, та включено їх до реєстру вимог кредиторів (черговість задоволення вимог - четверта), у задоволенні решти заявлених грошових вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16 квітня 2013 року у справі № 10/Б-711 у частині розгляду грошових вимог УПФУ до ДП «Ягільницький кінний завод» про відшкодування фактичних витрат на доставку та виплату пільгових пенсій у розмірі 5 428,44 грн направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду Тернопільської області.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 16 липня 2013 року заяву УПФУ від 23 вересня 2011 року № 31214/04 у частині визнання поточних кредиторських вимог на суму 5 428,44 грн задоволено, визнано грошові вимоги УПФУ до боржника на суму 5 428,44 грн фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, і включено їх до четвертої черги реєстру вимог кредиторів.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30 вересня 2013 року ухвалу господарського суду Тернопільської області від 16 липня 2013 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10 грудня 2013 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30 вересня 2013 року залишено без змін.

У своїй постанові від 10 грудня 2013 року у справі № 10/Б-711 касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про визнання та включення до реєстру вимог кредиторів боржника поточних грошових вимог УПФУ, що становлять фактичні витрати на доставку та виплату пенсій, призначених на пільгових умовах, які нараховані після винесення постанови про визнання підприємства банкрутом і на стадії ліквідаційної процедури. При цьому суд касаційної інстанції, виходячи зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, зазначив, що обов'язок із відшкодування фактичних витрат на доставку та виплату пільгових пенсій особам із числа колишніх працівників підприємства-боржника зберігається за боржником у ході проведення ліквідаційної процедури відповідно до статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до моменту державної реєстрації його припинення як юридичної особи та внесення запису про це до ЄДРПУО.

ДП «Ягільницький кінний завод» у порядку статті - 111-19 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) подало заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 10 грудня 2013 року у справі № 10/Б-711 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанціїстатті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі -Закон).

На обґрунтування неоднаковості застосування касаційним судом норм матеріального права заявником надано копії постанов від 20 листопада 2013 року у справі № 11/Б-5022/1293/2011, від 20 листопада 2013 року у справі № 11/Б-5022/1293/2011, від 20 листопада 2013 року у справі № 11/Б-5022/1293/2011, від 19 червня 2013 року у справі № 11/Б-5022/1293/2011, від 19 червня 2013 року у справі № 11/Б-5022/1293/2011, від 19 червня 2013 року у справі № 11/Б-5022/1293/2011, в яких суд касаційної інстанції, виходячи зі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні заяви Пенсійного фонду України щодо визнання поточних грошових вимог до боржника, заявлених у порядку статті 23 Закону, які становлять витрати на доставку пільгових пенсій, нарахованих після визнання підприємства банкрутом і введення ліквідаційної процедури, оскільки відповідні витрати мають відраховуватися боржником лише до моменту прийняття постанови про визнання останнього банкрутом і відкриття відносно нього ліквідаційної процедури.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13 лютого 2014 року у справі № 10/Б-711 вирішено питання про допуск справи до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 10 грудня 2013 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Кабінету Міністрів України, дослідивши викладені у заяві доводи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 23 січня 2006 року порушено провадження у справі № 10/Б-711 про банкрутство ДП «Ягільницький кінний завод».

Постановою господарського суду Тернопільської області від 18 серпня 2011 року ДП «Ягільницький кінний завод» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора.

Предметом розгляду цієї справи є визнання поточних кредиторських вимог УПФУ ліквідатором ДП «Ягільницький кінний завод» і включення їх до реєстру вимог кредиторів.

Статтею 1 Закону визначено поняття кредитора - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори -кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

До конкурсних кредиторів належать також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори -кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство,у процедурах банкрутства боржника.

Із дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури згідно з частиною першою 1 статті 23 Закону закінчується технологічний цикл із виготовлення продукції, і підприємницька діяльність банкрута завершується. Строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав. Припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута. Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

У межах повноважень, визначених частиною першою 1 статті 25 Закону, ліквідатор заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, є неоплаченими і заявлені кредитором у межах строку ліквідаційної процедури, передбаченого частиною другою статті 22 Закону.

Отже, зазначеними нормами Закону (2343-12) , законодавець чітко встановив, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.

Суд касаційної інстанції визнав вимоги УПФУ поточними та включив їх до реєстру вимог кредиторів на підставі пункту 2.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15) та пункту 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (z0064-04) , відповідно до яких не передбачено припинення нарахування заборгованості на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у період відкриття ліквідаційної процедури щодо боржника.

Проте з таким обґрунтуванням не можна погодитися, оскільки у справах про банкрутство застосовуються норми спеціального закону-Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (2343-12) які є пріоритетними відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Крім того, постановою Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 15 (v0015700-09) роз'яснено, що провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ (2343-12) «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції Закону від 30 червня 1999 р. № 784-ХІV (784-14) , далі - Закон), ГПК України (1798-12) , іншими законодавчими актами України. Закон містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Із заяви УПФУ про визнання поточних вимог ліквідатором боржника, зареєстрованої господарським судом 23 вересня 2011 року, вбачається, що заборгованість із витрат на доставку пільгових пенсій виникла після визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора постановою господарського суду Тернопільської області від 18 серпня 2011 року.

За таких обставин суд касаційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та дійшов хибного висновку про визнання вимог УПФУ поточними, оскільки відповідно до статті 23 Закону після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури нових зобов'язань у банкрута не виникає.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 18 березня 2014 року у справі № 3-5гс14, в якій зазначено, щовимоги управління Пенсійного фонду України не мають характеру поточних у розумінні статті 1 Закону, оскільки виникли після винесення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, під час якої не виникає будь-яких нових зобов'язань, що можуть бути заявлені в порядку частини першої статті 23 Закону.