Про банкрутство - Текст документа - Юридический Харьков плюс

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6/108-09 за заявою управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області до відкритого акціонерного товариства «Охтирсільмаш» про банкрутство,

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області (далі - управління ПФУ) до господарського суду Сумської області подано заяви про визнання поточних кредиторських вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів:

- № 3239/08-29 від 28 лютого 2013 року на суму 5 972,80 грн заборгованості з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за грудень 2012 року;

- № 3271/08-29 від 28 лютого 2013 року на суму 27 834,91 грн, що складається із заборгованості з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень 2013 року в розмірі 5 887,76 грн, із заборгованості з витрат на виплату та доставку пільгових пенсій згідно зі списком № 1 за січень 2013 року в розмірі 2 890,92 грн, за лютий 2013 року в розмірі 2 890,92 грн, із заборгованості з витрат на виплату та доставку пільгових пенсій згідно зі списком № 2 за січень 2013 року в розмірі 8 218,70 грн, за лютий 2013 року в розмірі 8 246,61 грн;

- № 4552/08-29 від 28 березня 2013 року на суму 16 036,46 грн, що складається із заборгованості з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за лютий 2013 року в розмірі 5 226,80 грн, із заборгованості з витрат на виплату та доставку пільгових пенсій згідно зі списком № 1 за березень 2013 року в розмірі 3 038,95 грн і згідно зі списком № 2 за березень 2013 року в розмірі 7 770,71 грн;

- № 6270/08-29 від 30 квітня 2013 року на суму 14 556,92 грн, що складається із заборгованості з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за березень 2013 року в розмірі 4 175,72 грн, із заборгованості з витрат на виплату та доставку пільгових пенсій згідно зі списком № 1 за квітень 2013 року в розмірі 3 020,55 грн і згідно зі списком № 2 за квітень 2013 року в розмірі 7 360,65 грн.

Заяви обґрунтовано розрахунком кредиторських вимог та посиланням на те, що у провадженні господарського суду Сумської області перебуває справа № 6/108-09 про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Охтирсільмаш» (далі - ВАТ «Охтирсільмаш»).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 28 травня 2013 року визнано вимоги кредитора - управління ПФУ в розмірі 5 972,80 грн, 27 834,91 грн, 16 036,46 грн, 14 556,92 грн до боржника ВАТ «Охтирсільмаш» та включено їх до 4 черги реєстру вимог кредиторів.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 2 липня 2013 року ухвалу господарського суду Сумської області від 28 травня 2013 року залишено без змін.

Вищий господарський суд України постановою від 18 вересня 2013 року скасував постанову Харківського апеляційного господарського суду від 2 липня 2013 року та ухвалу господарського суду Сумської області від 28 травня 2013 року і прийняв нове рішення, яким відмовив управлінню ПФУ у визнанні кредиторських вимог у розмірі 5 972,80 грн, 27 834,91 грн, 16 036,46 грн, 14 556,92 грн.

При цьому суд касаційної інстанції, аргументуючи свій висновок, послався на частину 1 статті 23, статтю 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (2343-12) від 14 травня 1992 року № 2343 (далі - Закон № 2343) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), та зазначив, що поточні кредитори можуть звернутися до банкрута з грошовими вимогами, які виникли за період після порушення провадження у справі про банкрутство і до дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом, натомість під час ліквідаційної процедури не виникає будь-яких нових зобов'язань, що можуть бути заявлені в порядку статті 23 Закону № 2343 (2343-12) .

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 18 вересня 2013 року з підстав, передбачених пунктом першим статті - 111-16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), управління ПФУ, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права при вирішенні аналогічних судових справ, а саме: частини 1 статті 23, статті 31 Закону № 2343 (2343-12) , статей 1, 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 18 вересня 2013 року, прийняти нове рішення, визнати поточні кредиторські вимоги управління ПФУ до боржника - ВАТ «Охтирсільмаш» у розмірі 5 972,80 грн, 27 834,91 грн, 16 036,46 грн, 14 556,92 грн.

На обґрунтування неоднаковості застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права управління ПФУ долучило до заяви копію постанови Вищого господарського суду України від 15 грудня 2011 року у справі № 10/170-07 та копію постанови Верховного Суду України від 30 травня 2011 року, в яких, на його думку, судом касаційної інстанції по-іншому застосовано одні й ті самі норми матеріального права у подібних правовідносинах.

У постанові від 15 грудня 2011 року у справі № 10/170-07, на яку посилається заявник, Вищий господарський суд України, вирішуючи спір у подібних правовідносинах за аналогічного матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, в порядку статті 23 Закону № 2343 (2343-12) в процедурі ліквідації визнав і включив до реєстру вимог кредиторів боржника поточні вимоги.

Постанова Верховного Суду України від 30 травня 2011 року не є підтвердженням підстави, встановленої пунктом першим статті 111-16 ГПК України, для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України.

Ухвалою від 21 січня 2014 року Вищий господарський суд України допустив до провадження справу № 6/108-09 для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18 вересня 2013 року.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції положень частини 1 статті 23, статті 31 Закону № 2343 (2343-12) , статей 1, 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У справі, яка розглядається, встановлено, що ухвалою господарського суду Сумської області від 2 липня 2009 року порушено провадження у справі № 6/108-09 про банкрутство ВАТ «Охтирсільмаш».

Ухвалою цього ж суду від 21 вересня 2011 року припинено процедуру розпорядження майном, припинено повноваження розпорядника майна - арбітражного керуючого ОСОБА_1, відкрито процедуру санації стосовно боржника ВАТ «Охтирсільмаш» і призначено керуючим санацією арбітражного керуючого ОСОБА_1.

Постановою вказаного господарського суду від 24 січня 2012 року припинено процедуру санації ВАТ «Охтирсільмаш», боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого ОСОБА_1.

Із заявами про визнання поточних кредиторських вимог до суду звернулося управління ПФУ у зв'язку з наявністю заборгованості з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за грудень 2012 року, січень, лютий, березень 2013 року та заборгованості з витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за січень-квітень 2013 року.

Предметом розгляду цієї справи є визнання поточних кредиторських вимог управління ПФУ та включення їх до реєстру вимог кредиторів під час ліквідаційної процедури.

Статтею 1 Закону № 2343 (2343-12) визначено поняття кредитора - це юридична або фізична особа, державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Конкурсні кредитори -кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори -кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Із дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури закінчується технологічний цикл із виготовлення продукції і підприємницька діяльність банкрута завершується. Строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав. У банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань. Припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута. Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури (Закон № 2343 (2343-12) в редакції на час виникнення спірних правовідносин -частина 1 статті 23, частина 1 статті 38).

У межах повноважень, встановлених Законом № 2343 (2343-12) , ліквідатор заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника у визначений законом строк вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими (Закон № 2343 (2343-12) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин -частина 1 статті 25, частина 2 статті 41).

Отже, наведеними нормами Закону № 2343 (2343-12) законодавець визначив, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.

Заява про визнання поточних вимог подається кредитором ліквідатору (не до суду) у ліквідаційній процедурі в межах визначених законом строків.

Із заяв управління ПФУ про визнання поточних вимог боржника за грудень 2012 року - квітень 2013 року вбачається, що заборгованість з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та заборгованість із відшкодування витрат на доставку пільгових пенсій виникли після визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора постановою господарського суду Сумської області від 24 січня 2012 року.

Скасовуючи постанову Харківського апеляційного господарського суду від 2 липня 2013 року та ухвалу господарського суду Сумської області від 28 травня 2013 року, Вищий господарський суд України дійшов обґрунтованого та законного висновку, що вимоги управління ПФУ не мають характеру поточних у розумінні статті 1 Закону № 2343 (2343-12) , заявлені після введення ліквідаційної процедури, під час якої не виникає будь-яких нових зобов'язань, що можуть бути заявлені в порядку частини 1 статті 23 Закону № 2343 (2343-12) (після внесення змін - частина 1 статті 38).

За таких обставин заява про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6/108-09 не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями - 111-23, - 111-24, - 111-26 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Відмовити у задоволенні заяви управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6/108-09.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті - 111-16 Господарського процесуального кодексу України.