Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого: Барбари В.П.,

Суддів: Балюка М.І., Берднік І.С., Гуля В.С., Жайворонок Т.Є.,

Ємця А.А., Колесника П.І., Потильчака О.І.,

Шицького І.Б.,

розглянувши за участю представників:

Генеральної прокуратури України - Ходаківського М.П.,

товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Євро Трейд» - Стариченка М.М.,

товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.К.» - Гончаренко В.В.

Кабінету Міністрів України - Станецької О.В.,

заяву Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 4 липня 2012 року у справі № 5019/1447/11 за позовом заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України та дочірнього підприємства «Укрбурштин» закритого акціонерного товариства державної акціонерної компанії «Українські поліметали» до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Євро Трейд», товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.К.», третя особа - комунальне підприємство «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації», про визнання недійсними договорів, витребування нерухомого майна та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Євро Трейд» до дочірнього підприємства «Укрбурштин» закритого акціонерного товариства державної акціонерної компанії «Українські поліметали» про визнання добросовісним набувачем нерухомого майна, -

Заступник прокурора Рівненської області звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України та дочірнього підприємства «Укрбурштин» закритого акціонерного товариства державної акціонерної компанії «Українські поліметали» до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Євро Трейд», товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.К.», третя особа - комунальне підприємство «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації», в якому просив визнати недійсними укладені 8 листопада 2007 року між ТОВ «Ю.К» та ТОВ «Торговий дім «Євро Трейд» договори купівлі-продажу нерухомого майна по вул. Київській, 94 у м. Рівне, а саме: будівлі насосної станції площею 90,3 кв. м. (літ. В-2), вартістю 41470 грн.; приміщення майстерні площею 613,6 кв.м. (літ.-Г-2), вартістю 267801 грн.; приміщення котельні площею 344,5 кв.м. (літ. Д-2), вартістю 139165 грн.; приміщення ремонтно - механічного цеху площею 400,2 кв.м. (літ. Ж -І), вартістю 174664 грн.; будівлі овочесховища площею 23,2 кв.м. (літ. 3-1), вартістю 4643 грн. та витребувати вищевказане нерухоме майно з незаконного володіння ТОВ «Торговий дім «Євро Трейд» на користь ДП "Укрбурштин" ЗАТ ДАК "Українські поліметали".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Рівненської області від 20 вересня 2007 року у справі № 8/24, державне майно передано у власність ТОВ «Ю.К», яким 8 листопада 2007 року було відчужене ТОВ «Торговий дім «Євро Трейд».

Посилаючись на те, що: постановою Вищого господарського суду України від 11 червня 2008 року ухвалу господарського суду Рівненської області від 20 вересня 2007 року скасовано, а справу направлено на розгляд господарського суду першої інстанції; на момент відчуження спірного нерухомого майна була відсутня воля власника, оскільки ні спеціально уповноважений державний орган з питань приватизації державного майна - Фонд державного майна України, ні засновник ДП «Укрбурштин» - Міністерство фінансів України, а ні акціонер ДП «Укрбурштин» - ДАК «Українські поліметали» дозволу на відчуження не надавали, рішення про приватизацію спірних об'єктів нерухомості не приймалися; відбулося безвідплатне набуття спірного нерухомого майна ТОВ «Торговий дім «Євро Трейд», заступник прокурора Рівненської області, просив визнати недійсними спірні договори купівлі-продажу нерухомого майна та на підставі ст. 388 ЦК України витребувати спірне нерухоме майно з чужого незаконного володіння.

Заперечуючи проти позову та вказуючи, що ТОВ «Торговий дім «Євро Трейд» не знало і не могло знати, що право власності на спірне нерухоме майно попереднім власником - ТОВ «Ю.К.» набуте з порушенням вимог чинного законодавства, ТОВ «Торговий дім «Євро Трейд» звернулося до господарського суду із зустрічним позовом до дочірнього підприємства «Укрбурштин» державної акціонерної компанії «Українські поліметали» про визнання права власності на спірне нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 94.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 19 вересня 2011 року в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено, визнано за ТОВ «Торговий дім «Євро Трейд» право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 94, а саме: будівлю насосної станції, площею 90,3 кв.м. (літ.В-2); будівлю майстерні, площею 613,6 кв.м. (літ.Г-2); будівлю котельні, площею 344,5 кв.м. (літ.Д-2); будівлю ремонтно-механічного цеху, площею 400,2 кв.м. (літ.Ж-1); будівлю овочесховища, площею 23,2 кв.м. (літ.З-1).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2011 року рішення господарського суду Рівненської області від 19 вересня 2011 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 4 липня 2012 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2011 року залишено без змін.

В основу постанови касаційного суду покладено висновки про те, що відсутні підстави для витребування державного майна, передбачені положеннями ст. 388 ЦК України, оскільки останнє вибуло з володіння держави за її волею.

Генеральним прокурором України в порядку ст. 111-19 ГПК України подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 4 липня 2012 року у справі № 5019/1447/11 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції статті 388 Цивільного кодексу України щодо права власника на витребування майна від добросовісного набувача.

У поданій заяві ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського суду України від 4 липня 2012 року, постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2011 року, рішення господарського суду Рівненської області від 19 вересня 2011 року та прийняття нового рішення про задоволення позову заступника прокурора Рівненської області.

На обґрунтування неоднаковості застосування касаційним судом норм матеріального права заявником надано постанови Вищого господарського суду України від 18 серпня 2009 року у справі № 17/308, від 1 червня 2011 року у справі № 20-2/514, від 11 квітня 2011 року у справі № 5020-9/141-4/310-1/014-2/207 в яких, зокрема, висловлено правові позиції про те, що скасування ухвали суду про затвердження мирової угоди вказує на вибуття майна із власності особи поза її волею, що є підставою для його витребування із чужого незаконного володіння на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши представників сторін, дослідивши викладені у заяві доводи, Судова палата у господарських справах вважає, що заява підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що ухвалою господарського суду Рівненської області від 21 квітня 2003 року порушено провадження у справі №8/24 про банкрутство дочірнього підприємства «Укрбурштин» державної акціонерної компанії «Українські поліметали», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, вжито заходів до забезпечення грошових вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 3 березня 2005 року введено процедуру санації боржника, керуючим санацією призначено Піщухіна М.К.

15 червня 2006 року між боржником та кредиторами було укладено мирову угоду, затверджену ухвалою господарського суду Рівненської області від 20 вересня 2007 року у справі №8/24, за умовами якої ТОВ «Ю.К.» яке не було учасником провадження у справі про банкрутство боржника, взяло на себе зобов'язання погасити кредиторську заборгованість боржника - дочірнього підприємства «Укрбурштин» державної акціонерної компанії «Українські поліметали» в обмін на майно боржника.

До переліку цього майна ввійшли будівля насосної станції площею 90,3 кв.м. (літ.В-2); будівля майстерні площею 613,6 кв.м. (літ.Г-2); будівля котельні площею 344,5 кв.м (літ.Д-2); будівля ремонтно-механічного цеху площею 400,2 кв.м. (літ.Ж-1); будівля овочесховища площею 23,2 кв.м. (літ.3-1); 31/100 приміщення адміністративно-побутового корпусу площею 1 005,1 кв.м. (літ.А-6); 33/100 приміщення виробничого корпусу площею 1 410,6 кв.м (літ.Б-3), що розташовані за адресою: м.Рівне, вул.Київська, 94.

8 листопада 2007 року між ТОВ «Ю.К.» та ТОВ «Торговий дім «Євро Трейд» укладені договори купівлі-продажу, за умовами яких ТОВ «Торговий дім «Євро Трейд» придбало у ТОВ «Ю.К.» нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.Київська, 94., а саме: будівлю насосної станції загальною площею 90,3 м2 (літ.В-2) - на підставі договору купівлі-продажу № кзд-6123; будівлю майстерні загальною площею 613,6 м2(літ.Г-2) - на підставі договору купівлі-продажу № кзд-6126; будівлю котельні загальною площею 344,5 м2 (літ.Д-2) - на підставі договору купівлі-продажу № кзд-6117; будівлю ремонтно-механічного цеху загальною площею 400,2 м2 (літ.Ж-1) - на підставі договору купівлі-продажу № кзд-6129; будівлю овочесховища загальною площею 23,2м2 (літ.3-1) - на підставі договору купівлі-продажу № кзд-6120.

Постановою Вищого господарського суду України від 11 червня 2008 року ухвалу господарського суду Рівненської області від 20 вересня 2007 року про затвердження мирової угоди скасовано, справу №8/24 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції зі стадії санації боржника.

Вищий господарський суд України, залишаючи без зміни прийняті у справі судові рішення погодився з висновками господарських судів про те, що спірне державне майно вибуло з володіння власника за його волею, а саме шляхом його відчуження ТОВ «Ю.К.» за мировою угодою, яка була чинна й на момент відчуження спірного нерухомого майна ТОВ «Торговий дім «Євро Трейд», у зв'язку з чим відсутні підстави для його витребування в порядку п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України.

Проте з такими висновками не можна погодитися з наступних підстав.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її. Господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо затверджено мирову угоду (п.5 ч.1 ст.40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Отже, укладання мирової угоди, враховуючи її мету й характер процесуальної дії, свідчить про фіксування умов врегулювання обов'язків неплатоспроможного боржника щодо погашення заборгованості його кредиторам будь-якими законними способами, наслідком чого має стати припинення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» одним із заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, який передбачений планом санації, є зобов'язання інвестора про погашення боргу (частини боргу) боржника, зокрема шляхом переведення на нього боргу (частини боргу), та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань;

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що інвестор (інвестори) за умови виконання зобов'язань, визначених планом санації, може набувати прав власності на майно боржника відповідно до законодавства та плану санації.

Отже, законодавець пов'язує перехід права власності на майно боржника до інвестора в процедурі санації за умови виконання інвестором своїх зобов'язань відповідно до затвердженого плану санації. Водночас така можливість переходу права власності через укладання мирової угоди законом не передбачена.

Крім того, господарськими судами встановлено, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 1998 року № 373 (373-98-п) «Про створення Державної акціонерної компанії «Українські поліметали» та постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2001 року №17 (17-2001-п) «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2000 №1573 (1573-2000-п) і №373 від 28 березня 1998 року (373-98-п) » майно державного підприємства "Укрбурштин" передано до статутного фонду ДАК "Українські поліметали" зі збереженням статусу державного.

Наказом ДАК "Українські поліметали" № 74-з від 07 травня 2001 року створено ДП "Укрбурштин" ДАК "Українські поліметали". Наказом від 15 січня 2002 року №9-з, на виконання рішення загальних зборів ДАК " Українські поліметали" від 30 листопада 2001 року, створено ДП "Укрбурштин" ДАК "Українські поліметали" без правонаступництва з передачею йому від ДП "Укрбурштин" окремих об'єктів основних фондів на суму 5, 805 млн. грн.

Наказом Міністерства фінансів України від 31 травня 2001 №265 "Про реорганізацію Державного підприємства "Укрбурштин", реорганізовано державне підприємство "Укрбурштин" шляхом перетворення у дочірнє підприємство "Укрбурштин" ДАК "Українські поліметали".

На виконання п. 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 червня 2004 № 407-р (407-2004-р) «Деякі питання підвищення ефективності державного управління у сфері надрокористування» та п. 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 квітня 2007 року №192-р (192-2007-р) «Деякі питання ДАК «Українські поліметали» Міністерство фінансів України на підставі акту прийому-передачі сертифікату акцій від 21 травня 2007 року передало Міністерству промислової політики України акції ДАК "Українські поліметали" в кількості 131000 штук.

17 травня 2001 року розпорядженням Рівненського міського голови №1041 було зареєстроване дочірнє підприємство "Укрбуштин" ДАК "Українські поліметали", яка є його засновником на підставі рішення загальних зборів ДАК "Українські поліметали" від 19 квітня 2001 року.

Відповідно до п. 4.2 Статуту ДП "Укрбуштин" ДАК "Українські поліметали" майно даного підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання, що включає в себе право володіти, користуватися та розпоряджатися цим майном в цілях господарської діяльності.

Одночасно апеляційним господарським судом встановлено, що Міністерством промислової політики України, яке здійснює функції з управління пакетами акцій ДАК «Українські поліметали (73,5% акцій статутного фонду), яка в свою чергу є засновником боржника - ДП «Укрбурштин», листом від 16 листопада 2006 року за №10/5-2-1648 підтримано укладання мирової угоди за умовами якої державне майно передано у власність ТОВ «Ю.К.».

Статтею 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено особливості управління та обмеження щодо розпорядження корпоративними правами держави.

Відповідно до п. 18 ст. 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» мирова угода та план санації в процедурі банкротства господарських організацій з корпоративними правами держави понад 25 відсотків їх статутного фонду погоджуються з Фондом державного майна України та державним органом з питань банкрутства.

Таким чином, майно боржника є державною власністю, а боржник - дочірнє підприємство «Укрбурштин»» засноване державною акціонерною компанією «Українські поліметали», управління пакетом акцій якої у кількості 73,5 % здійснюється Міністерством промислової політики України, погодження на укладання мирової угоди за якою відчужувалося державне майно, мало здійснюватися Фондом державного майна України та державним органом з питань банкрутства.

Господарськими судами не встановлено, що таке погодження відбулося.

Враховуючи, що державне майно було незаконно передано у власність ТОВ «Ю.К» через відчуження за мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду Рівненської області від 20 вересня 2007 року, в подальшому скасованою постановою Вищого господарського суду України від 11 червня 2008 року та без погодження Фонду державного майна України та державного органу з питань банкрутства, господарські суди дійшли помилкового висновку, що державне майно вибуло з володіннія держави з її волі.

За таких обставин, висновки про неможливість витребування майна в порядку ст. 388 ЦК України та про необізнаність набувача про відсутність у ТОВ «Ю.К.» права на відчуження майна безпідставні.

Враховуючи викладене, постанова Вищого господарського суду України від 4 липня 2012 року у справі № 5019/1447/11 підлягає скасуванню як незаконна і необґрунтована, а справа направленню на новий касаційний розгляд до Вищого господарського суду України.

Керуючись ст.ст. 111-14- 111-26 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України, -

Заяву Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 4 липня 2012 року у справі № 5019/1447/11 задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 4 липня 2012 року у справі № 5019/1447/11 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини 1 статті 111 -16 ГПК України.

Вирішуючи спір про витребування майна з чужого незаконного володіння в порядку ст. 388 ЦК України, судам необхідно встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника, або особи, якій він передав його у володіння, за наявності на це згоди законного розпорядника вказаного майна.

постанова ВСУ від 12.02.2013 р. № 3-3гс13