3-6031к09 Про розірвання кредитної угоди; визнання припиненими договору застави та договору іпотеки - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Астро" (далі – ПП "Астро") на постанову Вищого господарського суду України від 22 жовтня 2009 року у справі №30/236 (1/319-15/85; 15/153) (rs5360791) за позовом ПП "Астро" до публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі – Банк) про розірвання договору та визнання договорів припиненими,

У березні 2006 року ПП "Астро" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Банку про розірвання кредитної угоди №6004К27 від 13 травня 2004 року, укладеної між сторонами, а також визнання припиненими договору застави №6004Z61 від 13 травня 2004 року та договору іпотеки №6004Z62 від 14 травня 2004 року. Позивач просив також скасувати заборону на відчуження нерухомого майна, належного ПП "Астро", яке передано в іпотеку на підставі договору іпотеки №6004Z62 від 14 травня 2004 року.

Рішенням господарського суду Львівської області від 20 червня 2006 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 4 грудня 2006 року, позов задоволено частково. Розірвано кредитну угоду №6004К27 від 13 травня 2004 року та визнано припиненими договір застави №6004Z61 від 13 травня 2004 року та договір іпотеки №6004Z62 від 14 травня 2004 року. У решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України (rs638922) від 14 лютого 2007 року зазначені судові рішення скасовано в частині задоволених позовних вимог, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті рішення господарського суду Львівської області від 20 червня 2006 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 4 грудня 2006 року залишено без змін .

Постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 17 квітня 2007 року вказану постанову суду касаційної інстанції скасовано, постанову суду апеляційної інстанції залишено в силі.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26 лютого 2009 року задоволено заяву відповідача про перегляд прийнятого у даній справі рішення Господарського суду Львівської області від 20 червня 2006 року за нововиявленими обставинами. Вказане рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15 липня 2009 року рішення Господарського суду Львівської області від 26 лютого 2009 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні вищезазначеної заяви відповідача відмовлено, а рішення Господарського суду Львівської області від 20 червня 2006 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 22 жовтня 2009 року вказану постанову суду апеляційної інстанції скасовано, рішення Господарського суду Львівської області від 26 лютого 2009 року залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 24 грудня 2009 року за касаційною скаргою ПП "Астро" порушено провадження з перегляду у касаційному порядку зазначеної постанови Вищого господарського суду України.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування зазначеної постанови та залишення в силі постанови Львівського апеляційного господарського суду від 15 липня 2009 року. В обґрунтування скарги зроблено посилання на невідповідність оскаржуваної постанови рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права, різне застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону у аналогічних справах, а також порушення судом касаційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін і Генеральної прокуратури України, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 112 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику перегляду судами у зв’язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" від 27 лютого 1981 року за №1 (v0001700-81) я к нововиявлені можуть розглядатися обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановлення рішення, ухвали, постанови, але про них не знали і не могли знати заявник і суд .

Аналогічне роз’яснення міститься у пункті 1. Роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 21 травня 2002 року за №04-5/563 (v_563600-02) "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" згідно з яким д о нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

Відповідно до пункту 1.2 цього ж Роз’яснення нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені.

В якості нововиявлених обставин заявник посилався на експертний висновок Львівської торгово-промислової палати №19-08-3/693 від 20 серпня 2004 року, яким події, що завадили фірмі TLS Technik Gmbh Co Spezialpulver KG виконати зобов’язання щодо поставки обладнання позивачу за контрактом №01/08 від 1 серпня 2003 року, визнані обставинами форс-мажору.

Водночас згідно з пунктом 3 статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) засвідчення обставин форс-мажору віднесено до компетенції Торгово-промислової палати України.

Зі змісту статті 11 цього Закону, яка визначає права регіональних торгово-промислових палат, вбачається, що вказані організації, до складу яких входить Львівська торгово-промислова палата, не наділені повноваженнями щодо засвідчення обставин форс-мажору.

Враховуючи положення вищезазначеного Закону, Львівський апеляційний господарський суд обґрунтовано встановив, що експертний висновок, на який посилався Банк в якості єдиної нововиявленої обставини, не є допустимим та належним доказом засвідчення обставин форс-мажору.

Слід також зазначити, що чинним Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Отже, господарський суд вправі переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що нововиявлені обставини, викладені відповідачем у своїй заяві, не доведені суду у встановленому порядку, у зв’язку з чим місцевий господарський суд у порушення правил розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України (1798-12) безпідставно встановив наявність правових підстав для задоволення даної заяви та скасування рішення господарського суду Львівської області від 20 червня 2006 року.

Крім того, зі змісту розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України (1798-12) вбачається, що прийняття заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов’язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Аналогічної позиції дотримується і суд касаційної інстанції, яка викладена в пункті 3.6. Роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 21 травня 2002 року за №04-5/563 (v_563600-02) .

Однак обставини, зазначені в експертному висновку Львівської торгово-промислової палати №19-08-3/693 від 20 серпня 2004 року жодним чином не спростовують висновок Судової палати у господарських справах Верховного Суду України, викладений в постанові від 17 квітня 2007 року, щодо наявності істотного порушення відповідачем умов кредитної угоди №6004К27 від 13 травня 2004 року в частині відкриття акредитиву, яке в свою чергу стало причиною невиконання ПП "Астро" зобов’язань, взятих на себе за контрактом №01/08 від 1 серпня 2003 року.

Враховуючи викладене, у Вищого господарського суду України не було визначених Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) підстав для скасування законної постанови апеляційного господарського суду, у зв’язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Виходячи з положень статей 6, 8 Конституції України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України не вважає за необхідне направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням статей 125, 129 Конституції України, статей 2, 39 Закону України "Про судоустрій України" щодо визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність у здійсненні правосуддя, і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законної постанови суду апеляційної інстанції. Отже, наведений у статті 111-18 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не є процесуальною перешкодою для залишення в силі Судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України постанови Львівського апеляційного господарського суду від 15 липня 2009 року.