826/13580/17 Про скасування податкового повідомлення-рішення щодо нарахування податку на додану вартість - 16.12.2020 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Едельмар" (далі - позивач у справі, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач у справі, податковий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 29 травня 2018 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що податковим органом доведено правомірність прийнятого рішення.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 17 грудня 2018 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким задовольнив позовні вимоги, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №0005571402 від 16 серпня 2017 року.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що виконання послуг підтверджується відповідними первинними документами, а саме актами здачі-приймання виконаних послуг.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Податковий орган зазначає, що з наданих первинних документах, зокрема, неможливо встановити обсяг проведених робіт, ідентифікувати участь контрагентів у виконанні робіт. Доводи касаційної скарги аналогічні доводам, викладеним у відзиві на позовну заяву.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство зазначає, що на підтвердження господарських операцій були складені акти здачі-приймання послуг, оплата яких підтверджується документально. Отже позивач законно відображав суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом.

На підставі розпорядження про призначення повторного автоматизованого розподілу 26 листопада 2020 року касаційна скарга передана на розгляд колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Хановій Р.Ф., Гончаровій І. А., Олендеру І. Я.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій установлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ "Буд Імперія Груп", за результатами якої складено акт від 1 серпня 2017 року №295/26-15-14-02-01-14/39239180.

Висновком акта перевірки встановлено порушення пунктів 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 579 005 грн, в тому числі:

- за грудень 2015 року в сумі 315 805 грн,

- за січень 2016 року в сумі 315 801 грн,

- за лютий 2016 року в сумі 315 801 грн,

- за березень 2016 року в сумі 315 801 грн,

- за квітень 2016 року в сумі 315 801 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом 16 серпня 2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005571402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1 973 756,25 грн, з яких 1 579 005,00 грн за основним платежем та 394 751,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 1 грудня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Едельмар" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд Імперія Груп" (виконавець) укладено Договір № 01/12-2015 щодо надання послуг з експлуатаційно-технічного обслуговування, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання, самостійно або з залученням третіх осіб, надати замовнику послуги з експлуатаційно-технічного обслуговування майна замовника, а саме: нежилої споруди загальною площею 5 104,2 м-2, що розташована за адресою: місто Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 10а; нежилої споруди загальною площею 585,9 м-2, за адресою: місто Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 10б.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що послуги з експлуатаційно-технічного обслуговування майна включають послуги з підтримки технічного стану, підтримки працездатності та справності, налагодження та регулювання обладнання інженерних систем і конструктивних елементів будівель і прилеглих територій, підготовці до сезонної експлуатації в цілому, а також включають послуги (але не обмежуються ними), які визначені Додатком № 1 до цього Договору, що є його невід`ємною частиною.

Додатком № 1 від 01 грудня 2015 року визначено перелік послуг, що надаються за Договором та розрахунок щомісячних платежів із розрахунку на 1 м-2:

- перевірка інженерних систем - 27,70 грн;

- постійний нагляд та профілактика роботи інженерних комунікацій - 29,40 грн;

- профілактика та контроль інших систем - 27,50 грн;

- проведення планових сезонних робіт - 39,00 грн;

- усунення раптових поломок і їх наслідків - 42,80 грн;

- обслуговування та підтримання фасадної частини будівлі, покрівельної частини, несучих та інших конструкцій - 30,50 грн;

- підтримка технічного стану об`єкта - 38,50 грн;

- представництво у відносинах з постачальниками комунальних послуг, електрики, систем зв`язку - 32,70 грн;

- дератизація та дезінсекція - 39,70 грн;

- технічне обслуговування систем протипожежної автоматики та димовидалення - 25,20 грн;

Разом вартість послуг (тариф х загальну площу приміщень) - 1 894 803, 30 грн, в тому числі ПДВ - 315 800,55 грн.

Відповідно складені акти здачі-приймання послуг, податкові накладні.

На підтвердження оплати послуг до матеріалів справи додані виписки з банківського рахунку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що надані копії товарно-транспортних накладних в графі "номенклатура послуг" містять лише загальну назву - експлуатаційно-технічне обслуговування нежитлової споруди, натомість, в актах здачі - прийняття та в додатку до Договору від 01 грудня 2015 року міститься перелік послуг, які надавались позивачу.

Суд звертає увагу, що суд першої інстанції помилково визначив податкові накладні як товарно-транспортні, що, на думку Суду, є опискою, яка не впливає на прийняте рішення.

Суд не погоджується з доводом суду першої інстанції, що в даному випадку невідповідність номенклатури послуг в податковій накладній та в акті здачі-прийняття беззаперечно свідчить про нереальність господарської операції, оскільки податкові накладні містять посилання на договір та об`єкт, де надавались послуги. Не визначення детального переліку послуг, в даному випадку, не приводить до позбавлення документу статусу первинного.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що згідно актів здачі-приймання послуг позивачу надавався кожного місяця однаковий перелік послуг, при цьому, кожного місяця надавались послуги з усунення раптових поломок, що на думку суду є сумнівним.

Суд не погоджується з доводом суду першої інстанції та зазначає, що судове рішення не може ґрунтуватись на сумнівах та припущеннях.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що виконання послуг товариством з обмеженою відповідальністю "ЕДЕЛЬМАР" підтверджується відповідними первинними документами, а саме актами здачі-приймання виконаних послуг. Крім того, факт реальності надання вищевказаних послуг та їх фактичне отримання, не заперечується відповідачем.

Суд звертає увагу, що суд апеляційної інстанції помилково визначив позивача як виконавця послуг, що, на думку Суду, є опискою, яка не впливає на прийняте рішення.

Суд не погоджується з доводом суду апеляційної інстанції, що факт реальності надання вищевказаних послуг та їх фактичне отримання, не заперечується відповідачем, оскільки саме нереальність отриманих послуг й встановлено податковим органом в ході перевірки.

Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій обмежились формальним переліком наданих первинних документів, не надавши їм оцінку. Суди не перевірили можливість надання вказаних послуг контрагентом позивача, враховуючи, що певні послуги потребують спеціального обладнання та навичок, наприклад, дератизація передбачає обробку приміщення отрутою, а перевірка інженерних систем потребує наявності відповідних фахівців.

Податковий орган звертав увагу, що чисельність працівників контрагента позивача, за даними податкової звітності, складає 5 осіб, відсутні відомості щодо придбання контрагентом позивача хімікатів для дератизації та дезінфекції, будівельних матеріалів тощо. Проте вказаний довід судами попередніх інстанцій не досліджено.

Щодо протоколу допиту свідка Суд зазначає наступне.

Відповідно протоколу допиту ОСОБА_1 від 18 березня 2016 року, складеного в рамках кримінального провадження № 32015100010000126, ОСОБА_1 зазначає, що дізналась від співробітників податкової міліції що є засновником та директором ТОВ "Буд Імперія Груп". Реєстраційні, установчі та будь-які інші документи підприємства не підписувала та нікого на це не уповноважувала.

Втім, у договорі, актах здачі-приймання послуг та податкових накладних директором зазначена саме ОСОБА_1, яка заперечує свою причетність до господарської діяльності ТОВ "Буд Імперія Груп".

Суд погоджується з доводом суду апеляційної інстанції, що обставини, встановлені в рамках кримінального провадження №32015100010000126 не можуть вважатися доведеними, оскільки немає вироку суду, ухваленого в межах даного кримінального провадження. Крім того, сам факт порушення кримінального провадження та отримання свідчень від громадянки ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження не є беззаперечним доказом відсутності реальних правових наслідків від господарської операції, проведеної з ТОВ "Буд Імперія Груп".

Проте, ані суд першої, ані суд апеляційної інстанції не скористались можливістю викликати та допитати в якості свідка ОСОБА_1 .

Також судами не досліджено факт, на який звертав увагу податковий орган, що акти здачі-приймання послуг від 25 березня 2016 року та від 25 квітня 2016 року (том 1 арк. с. 32, 33) від ТОВ "Буд Імперія Груп" підписано директором ОСОБА_1, а податкові накладні за вказані дати (том 1 арк. с. 55, 56) підписані ОСОБА_2, який, згідно відомостей податкового органу, з 17 березня 2016 року займав посаду керівника та головного бухгалтера вказаного підприємства.

За таких обставин, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу податкового органу, вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинної на період розгляду судами попередніх інстанцій даної справи) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при розгляді справи.

Як встановлено частиною першою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов`язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені судом як першої так і апеляційної інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже Суд приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року у справі № 826/13580/17 скасувати.