Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого:                           Барбари В.П.,

суддів:                                Берднік І.С., Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф.,

                                       Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., Щотки С.О.,

розглянувши касаційне подання Генерального прокурора України на постанову Вищого господарського суду України від 11.03.2009 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Берізка" до Бучацької районної державної адміністрації, управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації, треті особи – відкрите акціонерне товариство "Тернопільгаз", відкрите акціонерне товариство "Бучачгаз", Космиринська сільська рада, Стінківська сільська рада, Тернопільська обласна державна адміністрація, Головне управління агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації, Головне управління Державного казначейства України у Тернопільській області, управління агропромислового розвитку Бучацької районної державної адміністрації, товариство з обмеженою відповідальністю "Екогазбуд", про зобов’язання відшкодувати 463 000 грн.,

У липні 2006 року ЗАТ "Берізка" звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до Бучацької районної державної адміністрації та Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації про відшкодування 463000 грн. витрат, понесених при будівництві газопроводу та відповідних технічних споруд у сільських населених пунктах Тернопільської області.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ЗАТ "Берізка" відповідно до розпорядження Бучацької райдержадміністрації від 02.09.1996 року № 372 власними виробничими потужностями на протязі 1996-2005 років виконало роботи по будівництву підземного газопроводу, АГРС, будинку оператора, підвідних газопроводів середнього тиску до смт. Золотий Потік, с. Соколів, с. Спінка, с. Космирин, с. Сновидів та с. Возилів Бучацького району, внаслідок чого ЗАТ "Берізка" понесло витрати в розмірі 463000 грн, які відповідно до Закону України "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві" (400-12) (далі – Закон) підлягають відшкодуванню за рахунок державного та місцевого бюджетів.

Відповідач – Бучацька райдержадміністрація проти позову заперечувала, посилаючись на відсутність договірних зобов’язань по будівництву газопроводу з ЗАТ "Берізка" та порушення порядку державного фінансування капітального будівництва.

Відповідач 2 та треті особи проти позову заперечували, посилаючись на безпідставність позовних вимог.

Справа розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 08.08.2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства "Берізка" 407 790, 24 грн. понесених витрат на будівництво підводного газопроводу до смт. Золотий Потік, с. Соколів, с. Космирин Бучацького району Тернопільської області, підвід до Автоматичної газорозподільної станції. В іншій частині позов залишено без розгляду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.11.2008 року рішення господарського суду Тернопільської області від 08.08.2008 року частково змінено. Стягнуто з Бучацької районної державної адміністрації через Головне управління Державного казначейства України у Тернопільській області на користь закритого акціонерного товариства "Берізка" 407 790, 24 грн. понесених витрат на будівництво підводного газопроводу до смт. Золотий Потік, с. Соколів, с. Космирин Бучацького району Тернопільської області, підвід до Автоматичної газорозподільної станції. В решті рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.03.2009 року залишено без змін постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.11.2008 року.

02.07.2009 року Верховним Судом України порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 11.03.2009 року за касаційним поданням Генерального прокурора України. Подання мотивоване виявленням різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційного подання Верховний Суд України вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню.

Залишаючи без змін судові рішення у справі касаційний суд прийшов до висновку, що господарські суди в повному обсязі з’ясували обставини справи і на підставі ч.1 ст.6 Закону обгрунтовано і законно стягнули на користь Позивача понесені витрати на будівництво газопроводів.

З таким погодитись не можна з наступних підстав.

Частиною 1 ст.6 Закону (400-12|sг) встановлено, що будівництво у сільській місцевості, зокрема споруд мережі газо- і електропостачання здійснюється за рахунок державного і місцевого бюджетів. У випадках коли спорудження зазначених об’єктів здійснюється за власні кошти суб’єктів господарювання, то понесені ними витрати відшкодовуються з Державного бюджету України і місцевих бюджетів.

Розпорядником цільових державних централізованих капіталовкладень у соціальну сферу села є органи місцевого та регіонального самоврядування і місцеві державні адміністрації, що несуть однакову відповідальність з іншими установами інвестиційного процесу за цільове і ефективне їх використання.

Отже, Законом визначено, що витрати на будівництво газопроводів-відводів та підводів до сільських населених пунктів відшкодовуються з місцевого бюджету.

Статтею 95 Конституції України встановлено, що виключно законом про Державний бюджет визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами згідно ст. 1 Бюджетного кодексу України (2456-17) .

Будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету, згідно зі ст. 23 Бюджетного кодексу України, можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.

Розпорядники бюджетних коштів проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, визначених кошторисом.

Місцева державна адміністрація на підставі ст. 18 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" складає і подає на затвердження ради проект відповідного бюджету та забезпечує його виконання (п.1). У спільних інтересах територіальних громад об’єднує на договірній основі бюджетні кошти з коштами підприємств, установ, організацій та населення для будівництва, розширення, реконструкції, ремонту та утримання виробничих підприємств, транспорту, мереж тепло-, водо-, газо-, енергозабезпечення з обслуговування населення.

Отже, видатки з державного бюджету на будівництво газопроводів у відповідності з Законом України "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві" (400-12) можливі тільки за наявності бюджетного призначення, встановленого Законом "Про державний бюджет України" чи рішенням про місцевий бюджет за наявності договірних зобов’язань.

Статтею 46 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" встановлено збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності у розмірі 2 відсотки надходження від якого зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і спрямовуються на надання субвенції місцевим бюджетам на будівництво газопроводів-відводів та газифікацію населених пунктів, у першу чергу сільських. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2005 року № 687 (687-2005-п) , прийнятою на виконання ст. 46 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" затверджено перелік об’єктів, які будуються з 1995 по 2006 роки та фінансуються у 2005 році за рахунок зазначених субвенцій.

Касаційний суд не звернув увагу, що згідно з розпорядженням Голови Бучацької районної державної адміністрації (Далі – Бучацька РДА) від 02.09.1996 року про передачу від селянської спілки "Хлібороб" до АТ "Берізка" будівництва газопроводу Бучацька РДА була замовником тільки будівництва газопроводу в смт. Золотий Потік, АГРС та будинку оператора.

На підставі яких актів органів виконавчої влади Бучацького району і договірних зобов’язань велось будівництво газопроводів сіл Соколів та Космирин і чи були передбачені видатки на їх будівництво в місцевому або обласному бюджеті, чи спеціальному фонді Державного бюджету господарські суди не з’ясували.

За таких обставин судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд о суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. - 111-17 – 111-19 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата

касаційне подання Генерального прокурора України задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України (rs3193647) від 11.03.2009 року, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.11.2008 року та рішення господарського суду Тернопільської області від 08.08.2008 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд о суду першої інстанції

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.