818/890/16 Про визнання протиправним та скасування постанови Відділу державного архітектурно-будівельного контролю міської ради про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм державних стандартів і правил, постанову про правопорушення у сфері містобудівної діяльності - 16.12.2020 Прийняття

1. У липні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області (далі також - відповідач, Управління ДАБІ в Сумській області ), в якому просив: визнати протиправними дії Управління ДАБІ в Сумській області щодо проведення позапланової перевірки, за наслідками якої складено акт №264/2 від 25.05.2016; визнати протиправною та скасувати постанову Управління ДАБІ в Сумській області від 15.06.2016 №25 про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій за порушення у сфері містобудівної діяльності в сумі 130500,00 грн.

2. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

3. 02.03.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга позивача на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2016 та ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2017, в якій просить їх скасувати та закрити провадження у справі.

4. 03.03.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла заява позивача про уточнення касаційної скарги, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.03.2017 відкрито касаційне провадження у справі.

6. У подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі підпункту 1 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції Закону України від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) ).

7. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2020 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Сумській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ОСОБА_2 Назва та місцезнаходження об`єкта будівництва: "Реконструкція вагової під магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 " по АДРЕСА_1 ".

9. Проектна документація на об`єкт "Реконструкція вагової під магазин "Промислові товари" розроблена ФОП ОСОБА_1 .

10. За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 25.05.2016 №264/2, яким зафіксовано порушення з боку особи, яка здійснювала проектування об`єкта - ФОП ОСОБА_1 . Порушення полягали у тому, що позивач передав замовнику проектну документацію по об`єкту "Реконструкція вагової під магазин "Промислові товари", шифр 24-10-15, ЗПЗ, ГП, АР, ТХ, розроблену з порушенням вимог законодавства, а саме: проектна документація розроблена без урахуванням вимог вихідних даних на проектування, одними з складових вихідних даних є технічні умови та містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки; також при розробці проектної документації не враховано вимоги щодо доступності маломобільних груп населення, чим порушено пункт 9 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 № 45 (z0651-11) , відповідно до якого проектна документація на будівництво об`єктів розробляється з урахуванням вимог містобудівної документації, вихідних даних на проектування та дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі вимог доступності для інвалідів та інших маломобільних груп населення; пункт 4.1 ДБН А.2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", відповідно до якого проектна документація для будівництва має відповідати положенням законодавства, вимогам містобудівної документації, будівельних норм, стандартів та правил. Не допускається розроблення проектної документації без інженерних вишукувань, що повинні бути виконані відповідно до ДБН А.2.1-1 на нових земельних ділянках, а при реконструкції та капітальному ремонті об`єктів - без уточнення раніше виконаних інженерних вишукувань та інструментального обстеження об`єктів; пункт 4.1 ДБН В 2.2-17:2006 "Будинки і споруди доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення", відповідно до якого при проектуванні та реконструкції громадських і житлових будинків необхідно передбачати для інвалідів і громадян інших маломобільних груп населення умови життєдіяльності, однакові з рештою категорій населення.

11. За результатами проведеної перевірки 25.05.2016 посадовою особою Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Сумській області складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, в якому вказано на порушення у проектній документації пункту 9 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 №45 (z0651-11) , пункту 4.1 ДБН А.2.2.-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", пункту 4.1 ДБН В 2.2-17:2006 "Будинки і споруди доступність будинків і споруд для мало мобільних груп населення", абзацу 5 статті 26 Закону України "Про архітектурну діяльність", та видані приписи № 264, № 264/1, № 264/2 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з вимогою усунути допущені правопорушення у сфері містобудівної діяльності до 30.09.2016.

12. За результатами розгляду справи головним інспектором будівельного нагляду Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області ухвалено постанову №25 від 15.06.2016, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф розмірі 130 500,00 грн на підставі абзацу 1 частини першої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

13. Не погодившись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

14. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним не було допущено будь-яких порушень законодавства з огляду на наступне. Вимоги щодо доступності маломобільних груп населення при розробці проектної документації ним враховано, оскільки вхід заплановано на "нульовій позначці", що не потребує будівництва пандуса, а запроектована вхідна площадка слугує для доступності осіб з обмеженими фізичними можливостями до будівлі. Щодо розроблення робочої документації без інженерних вишукувань, позивач зазначив, що інспектор Воловик В. М. не повністю ознайомився з проектною документацією, оскільки інженерні вишукування велися, проводилось уточнення та погодження з власниками інженерних мереж. Щодо відсутності містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, то вони при реконструкції без зміни форм геометричних розмірів фундаментів і стін не потрібні. У цьому випадку ФОП ОСОБА_1 розробило робочу документацію без профілювання та зміни розмірів геометричних параметрів, про що свідчить технічна документація. Позивач стверджує, що ним були надані документи, які засвідчують правильність розробленої проектної документації. Штрафні санкції, розмір яких передбачено абзацом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", стосуються саме проектних організацій, тоді як позивач є фізичною особою-підприємцем.

15. Заперечуючи щодо задоволення позову, представник відповідача зазначив, що оспорюване рішення прийняте на підставі, у спосіб та в межах повноважень, передбачених чинним законодавством.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що при розробленні проектної документації позивачем не враховано вимоги щодо доступності маломобільних груп населення; у цьому випадку відсутні (повністю або частково не збережені) будь-які несучі або огороджувальні конструкції, тобто виконуються роботи з нового будівництва об`єкта містобудування, а не з реконструкції вагової; не допускається розроблення проектної документації без інженерних вишукувань, що повинні бути виконані відповідно до ДБН А.2.1-1 на нових земельних ділянках. Позапланову перевірку Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції в Сумській області проведено з дотриманням вимог статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та відповідно до пункту 3 статті 15 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 "Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю" (553-2011-п) .

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УТОЧНЕНЬ ДО НЕЇ

17. ФОП ОСОБА_1 у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що судами попередніх інстанцій не враховано, що протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 25.05.2016 №264/2 складено за відсутності позивача; фактично протокол, припис та акт перевірки позивачем отримано лише 07.06.2016; позивачу не повідомлено про результати розгляду справи про притягнення його до відповідальності; примірник оспорюваної постанови відповідача не був вручений позивачу особисто, а направлений поштою 17.07.2016. Судом апеляційної інстанції безпідставно не задоволено клопотання позивача про долучення доказів, що підтверджують порушення відповідачем процедури притягнення позивача до відповідальності. Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що виконуються роботи з нового будівництва об`єкта містобудування. Позивачем не допущено порушень вимог ДБН В 2.2-17:2006 "Будинки і споруди доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення", оскільки вхід на об`єкт містобудування знаходиться на нульовій відмітці, що не потребує будівництва пандуса, а запроектована вхідна площадка слугує для доступності осіб з обмеженими фізичними можливостями до будівлі. Також суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що вимоги пункту 4.1 ДБН А.2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" не дотримані позивачем, оскільки позивачем проведено уточнення раніше виконаних інженерних вишукувань та інструментальне обстеження об`єкта. Відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення не забезпечив право позивача на захист. Позивача неможливо притягувати до відповідальності на підставі абзацу 1 частини першої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", оскільки він є фізичною особою-підприємцем та розмір застосованої санкції для нього є непосильним.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України (2747-15) ), колегія суддів зазначає наступне.

19. Щодо поданих позивачем доповнень до касаційної скарги від 18.05.2018, які надійшли до суду 23.05.2018, колегія суддів зазначає наступне.

20. Відповідно до частини першої статті 218 КАС України (в редакції, чинній на момент подання позивачем касаційної скарги та постановлення Вищим адміністративним судом України ухвали про відкриття касаційного провадження) особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.

21. Аналогічне положення закріплене у частині першій статті 337 КАС України в чинній редакції.

22. Частиною другою статті 212 КАС України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції) касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

23. Згідно із положеннями частини другої статті 337 КАС України (в редакції, чинній на момент подання доповнень до касаційної скарги та яка є чинною на даний час) у разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи, інакше суд не враховує такі доповнення чи зміни.

24. Зважаючи на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції постановлене 31.01.2017, касаційне провадження у цій справі відкрито ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.03.2017, позивач подав доповнення до касаційної скарги за межами строку на касаційне оскарження (більше, ніж через рік з моменту постановлення оскаржуваного судового рішення та ухвали про відкриття касаційного провадження - 18.05.2018) та ним не надано доказів надсилання копій відповідних доповнень іншим учасникам справи, суд не враховує такі доповнення.

25. Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі, про відсутність у його діях порушень у сфері містобудівної діяльності, за які його притягнуто до відповідальності, колегія суддів зазначає наступне.

26. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

28. Відповідно до частини першої статті 41 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі також - Закон № 3038-VI (3038-17) , у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

29. Частиною першою статті 2 Закону України від 14.10.1994 №208/94-ВР "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (далі також - Закон №208/94-ВР (208/94-ВР) , у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суб`єкти містобудування, які здійснюють проектування об`єктів, експертизу проектів будівництва, несуть відповідальність у вигляді штрафу за передачу замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва, розробленої з порушенням вимог законодавства, містобудівної документації, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі за нестворення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення, незабезпечення приладами обліку води і теплової енергії, а також за заниження категорії складності об`єкта будівництва: проектна організація - у розмірі дев`яноста мінімальних заробітних плат, експертна організація - у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат.

30. Частиною першою статті 26 Закону України від 20.05.1999 № 687-XIV "Про архітектурну діяльність" (далі також - Закон № 687-XIV (687-14) , у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що архітектор, інші проектувальники, які здійснюють роботи по створенню об`єктів архітектури, зобов`язані, зокрема, додержуватися державних стандартів, норм і правил, вимог вихідних даних на проектування. Проектна організація, яка розробляла проектну документацію, а також головний архітектор та головний інженер проекту несуть відповідальність за відповідність проектної документації вихідним даним на проектування, вимогам державних стандартів, норм і правил.

31. Відповідно до частини першої статті 31 Закону № 3038-VI проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

32. Згідно з пунктом 4.1 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 45 від 16.05.2011 (z0651-11) (далі також - Порядок №45, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) завдання на проектування об`єктів будівництва складається з урахуванням вимог державних будівельних норм ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" і затверджується замовником за погодженням із генпроектувальником (проектувальником).

33. Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що до замовника та проектувальника висуваються вимоги щодо добросовісного виконання ними проектних робіт щодо об`єкта будівництва, які зокрема полягають і в обов`язковому врахуванні будівельних норм, державних стандартів і правил. В протилежному випадку, у разі виявлення контролюючим органом відповідних порушень як проектувальник, так і замовник можуть нести відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

34. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.04.2020 у справі №809/998/16 та від 28.04.2020 у справі №808/3616/16.

35. Пунктом 9 Порядку №45 передбачено, що проектна документація на будівництво об`єктів розробляється з урахуванням вимог містобудівної документації, вихідних даних на проектування та дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі вимог доступності для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.

36. Згідно з пунктами 4.1, 4.3 ДБН В 2.2-17:2006 "Будинки і споруди доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення" при проектуванні та реконструкції громадських і житлових будинків слід передбачати для інвалідів і громадян інших маломобільних груп населення умови життєдіяльності, однакові з рештою категорій населення.

37. При проектуванні об`єктів, доступних для маломобільних груп населення (далі також - МГН), повинні бути забезпечені: доступність місць цільового відвідування і безперешкодність переміщення всередині будинків і споруд; безпека шляхів руху (у тому числі евакуаційних), а також місць проживання, обслуговування і прикладення праці; своєчасне отримання МГН повноцінної і якісної інформації, яка дозволяє орієнтуватися в просторі, використовувати обладнання (у тому числі для самообслуговування), отримувати послуги, брати участь у трудовому і навчальному процесах; зручність і комфорт середовища життєдіяльності.

38. У будинку повинен бути як мінімум один вхід, пристосований для МГН, з поверхні землі і з кожного доступного для МГН підземного або надземного переходу, з`єднаного з цим будинком (підпункт 6.1.1 ДБН В 2.2-17:2006 "Будинки і споруди доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення").

39. Дверні прорізи не повинні мати порогів і перепадів висот підлоги. За необхідності влаштування порогів їх висота або перепад висот не повинні перевищувати 0,025 м (підпункт 6.1.11 ДБН В 2.2-17:2006 "Будинки і споруди доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення").

40. Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно із поясненнями позивача, наданими під час розгляду справи, вимоги щодо доступності маломобільних груп населення було враховано, оскільки вхід заплановано на "нульовій позначці". В обґрунтування наведених обставин позивач посилався на наданий до матеріалів справи технічний звіт та план-схему, які підписані лише позивачем.

41. Водночас, з наданої відповідачем фотокопії проектної документації, підписаної як ФОП ОСОБА_1, так і головним архітектором проекту - ОСОБА_3, яку було досліджено в ході перевірки, вбачається, що на перевірку було надано зовсім інші графічні матеріали.

42. Так, за проектом передбачалося будівництво фундаменту і вхід до приміщення мав бути не на "нульовому рівні", а на певній висоті від землі.

43. Згідно з робочою документацією, наданою під час перевірки, дверні прорізи від земельної ділянки передбачені на висоті 0,45 м.

44. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо порушення позивачем пункту 9 Порядку № 45, пункту 4.1 ДБН В 2.2-17:2006 "Будинки і споруди доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення" а відтак відхиляє відповідні доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, так як вони спрямовані на переоцінку доказів у справі, однак до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка; об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

45. Відповідно до пункту 4.1 ДБН А.2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" проектна документація для будівництва має відповідати положенням законодавства, вимогам містобудівної документації, будівельних норм, стандартів та правил. Не допускається розроблення проектної документації без інженерних вишукувань, що повинні бути виконані відповідно до ДБН А.2.1-1 на нових земельних ділянках, а при реконструкції та капітальному ремонті об`єктів - без уточнення раніше виконаних інженерних вишукувань та інструментального обстеження об`єктів.

46. В обґрунтування своєї позиції щодо відсутності порушень пункту 4.1 ДБН А.2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" позивач зазначив, що при розробленні проектної документації "реконструкції вагової під магазин" форм геометричних розмірів фундаментів і стін залишилися незмінні, відбувалася лише реконструкція вагової, а тому при виготовленні проекта нової документації було проведено уточнення раніше виконаних інженерних вишукувань та інструментального обстеження об`єктів, про що свідчить план території, на якій запроектовано будівлю.

47. Пунктом 3.21 ДБН А.2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" визначено, що реконструкція - це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкта в цілому або його частин.

48. Натомість, як встановлено судами попередніх інстанцій, у цьому випадку відсутні будь-які (повністю або частково збережені) несучі або огороджувальні конструкції.

49. Також судами встановлено, що у пункті "Загальна площа будівлі" у проектній документації зазначено: 365,1 кв.м, натомість відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серія ЕЕА №212544 та свідоцтва на право власності на нерухоме майно будівля вагової має загальну площу 86,6 кв.м.

50. Під час судового розгляду відповідач в обґрунтування своєї позиції посилався на дані технічного паспорта від 19.12.2008, виданого КП "Кролевецьке районне бюро технічної інвентарізації", відповідно до якого загальна площа вагової по вул. Роменця, 2 "б" складає 86,6 кв.м.

51. Водночас позивач в обґрунтування своєї позиції надав до суду технічний паспорт, складений 12.08.2015, відповідно до якого загальна площа вагової становить 150,3 кв.м, а тому вагова розміром 135,50 кв.м не виходить за межі приміщення, визначеного в технічному паспорті за 2015 рік.

52. Щодо існування двох технічних паспортів від 2008 року (виданий КП "Кролевецьке районне бюро технічної інвентаризації") та від 2015 року (виготовлений ПП "Грегер") та відносно різних показників загальної площі вагової по вул. Роменця, 2 "б" у м. Кролевець, суди попередніх інстанцій зазначили, що згідно з пунктом 11 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127 (z0582-01) , у разі виявлення змін щодо складу, технічного стану, власників будинків тощо, суб`єкти господарювання вносять до інвентаризаційних документів відповідні виправлення та доповнення. При наявності змін технічний паспорт замінюється на новий з позначкою про це в старому технічному паспорті, який залишається у замовника. Матеріал має бути сконцентрований в одній інвентаризаційній справі (паралельні справи не заводяться). Усі матеріали мають бути пронумеровані за порядком їх розміщення в інвентаризаційній справі, унесені до опису. Зміни у земельних ділянках, будинках, господарських будівлях установлюються шляхом зіставлення даних, відображених у існуючих планах та описах, з дійсним станом об`єктів при безпосередньому обстеженні на місці. Виявлені зміни заносяться в нові абриси і ескізи з наступним перенесенням в інвентаризаційні плани, журнали, описи, картки і експлікації. На планах виправлення здійснюються шляхом закреслення старих контурів та нанесенням нових, якщо цим не ускладнюється читання планів. Зняття копій з інвентаризаційних матеріалів, а також різного роду вибірки та виписки з них, обробка безпосередньо працівниками інших установ та організацій, а також приватними особами не дозволяється, всі ці роботи виконує лише працівник суб`єкта господарювання.

53. Відповідно до листа КП "Кролевецьке РБТІ" від 09.09.2016 № 344 інвентаризаційні роботи по об`єкту по вул. Роменця, 26 у м. Кролевець не проводились.

54. Крім цього, як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання приписів, винесених за результатами проведення перевірки, замовник отримав у відділі містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Кролевецької районної державної адміністрації декларацію про початок виконання будівельних робіт від 15.07.2016 № СМ082161990022, в якій також зазначена загальна площа будівлі відповідно до проектної документації 592,2 кв.м, площа будівлі до реконструкції - 86,6 кв.м.

55. Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, щодо того, що виконуються роботи реконструкції, а не з нового будівництва об`єкта містобудування, оскільки згідно з наведеним вище пунктом 3.21 ДБН А.2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" визначено, що реконструкція - це перебудова саме введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкта будівництва, яка передбачає, зокрема, повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій, однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, у цьому випадку відсутні будь-які (повністю або частково збережені) несучі або огороджувальні конструкції.

56. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності доводів позивача, що вагова не виходить за межі приміщення, визначеного в технічному паспорті за 2015 рік, та про здійснення замовником реконструкції вагової, а не нового будівництва об`єкта містобудування.

57. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.05.2016 замовник на виконання приписів, винесених за результатами проведення перевірки, отримав у відділі містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Кролевецької районної державної адміністрації містобудівні умови та обмеження земельної ділянки №07.

58. Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі, про порушення відповідачем порядку проведення перевірки та процедури притягнення до відповідальності колегія суддів зазначає наступне.

59. На виконання приписів статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 "Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю" (553-2011-п) затверджено Порядок №553 (тут і далі також - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

60. Відповідно до пункту 5 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

61. Згідно з пунктами 7, 9 Порядку № 553 підставою для проведення позапланової перевірки, зокрема, є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог містобудівного законодавства.

62. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.

63. За правилами підпункту 2 пункту 11 Порядку №553 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом.

64. Крім того, пунктами 16-18 Порядку №553 визначено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю.

Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку та суб`єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

65. Згідно з пунктом 20 Порядку №553 протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України.

66. Постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб`єкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику суб`єкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в органі державного архітектурно-будівельного контролю, який наклав штраф (пункт 22 Порядку № 553).

67. З аналізу наведених правових норм вбачається, що за результатами перевірки у присутності посадової особи суб`єкта містобудівної діяльності складається акт перевірки, а при виявленні порушень у сфері містобудівної діяльності додатково складається протокол, які підписуються посадовою особою ДАБІ та представником (керівником) суб`єкта містобудівної діяльності. При цьому присутності проектної організації законодавство не вимагає, а відтак колегія суддів відповідні доводи позивача, викладені у касаційній скарзі.

68. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №816/1559/16, від 27.01.2020 у справі № 809/772/16 та від 28.04.2020 у справі №808/3616/16.

69. Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 № 244 (244-95-п) (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Порядок № 244).

70. Відповідно до пункту 3 Порядку № 244 штрафи накладаються на суб`єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі також - суб`єкти містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

71. Згідно з пунктами 16 та 17 Порядку № 244 справа про правопорушення у сфері містобудівної діяльності розглядається посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд таких справ, протягом 15 днів з дня одержання зазначеною особою протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та інших матеріалів справи. Справа може розглядатися за участю суб`єкта містобудування, який притягається до відповідальності, або його уповноваженого представника, експертів, інших осіб. Відомості про час і місце розгляду справи повідомляються суб`єкту містобудування, який притягається до відповідальності, та іншим особам, які беруть участь у розгляді справи, не пізніше як за три доби до дня розгляду справи. Неприбуття суб`єкта містобудування у визначений час і місце не перешкоджає розгляду справи.

72. Пунктом 25 Порядку №244 передбачено, що постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку керівникові або уповноваженому представникові суб`єкта містобудування чи надсилається йому поштою, про що робиться відмітка у постанові. Другий примірник у разі несплати штрафу в установлений строк пред`являється органом державного архітектурно-будівельного контролю до примусового виконання у порядку та строки, визначені Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , а третій - залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, який виніс постанову.

73. Зі змісту наведених правових норм вбачається, що обов`язковою умовою розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності є повідомлення особи, щодо якої розглядається справа, про час та місце розгляду справи не пізніше ніж за три доби до дня розгляду справи. Крім того, у разі неотримання протоколу про правопорушення та інших документів, на підставі яких особа притягується до відповідальності, такі документи мають бути надіслані рекомендованим листом з повідомленням. При цьому обов`язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

74. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 815/1570/16, від 20.02.2020 у справі № 161/15661/16-а, від 28.04.2020 у справі №808/3616/16 та від 20.05.2020 у справі №П/811/1657/16.

75. Колегія суддів зауважує, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

76. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №826/10241/16.

77. Зважаючи на те, що позивач у касаційній скарзі зазначає, що був присутнім безпосередньо на об`єкті будівництва під час проведення перевірки, отримав акт, протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та припис 07.06.2016; розгляд справи, призначений на 08.06.2016, відкладений за його клопотанням на 15.06.2016, про що його було повідомлено завчасно; позивач безпосередньо брав участь у такому розгляді та надавав пояснення, колегія суддів дійшла висновку, що наведені позивачем у касаційній скарзі порушення відповідачем процедури прийняття та надсилання постанови (навіть, якщо припустити, що такі були дійсно допущеними, оскільки у цій частині судами попередніх інстанцій не надано оцінку доводам позивача та не перевірено таких) з огляду на зазначене не могли вплинути на зміст прийнятого рішення, а відтак не можуть бути підставою для його скасування.

78. Також колегія суддів зауважує, що відповідачем право на захист позивача не порушено, оскільки, як зазначає сам же позивач, він отримав акт, протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та припис 07.06.2016, а розгляд справи відбувся 15.06.2016, під час якого він надавав пояснення, відтак ФОП ОСОБА_1 мав можливість реалізувати своє право на правову допомогу або ж здійснювати захист своїх прав особисто.

79. Аналогічний висновок щодо відсутності порушення права особи на захист за таких же обставин викладений у постанові Верховного Суду від 27.01.2020 у справі №809/772/16.

80. Колегія суддів відхиляє доводи ФОП ОСОБА_1, що судом апеляційної інстанції безпідставно не задоволено його клопотання про долучення доказів, що підтверджують порушення відповідачем процедури притягнення позивача до відповідальності, оскільки позивачем у касаційній скарзі не обґрунтовано, в чому саме, на його думку, полягає відповідне порушення суду апеляційної інстанції, як і не обґрунтовано причини ненадання таких доказів до суду першої інстанції або ж необґрунтованість відхилення їх судом першої інстанції, що мав би довести позивач на стадії апеляційного розгляду справи відповідно до частини другої статті 195 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції).

81. Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі, про неможливість притягнення його до відповідальності на підставі абзацу 1 частини першої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", оскільки він є фізичною особою-підприємцем та розмір застосованої санкції для нього є непосильним, колегія суддів відхиляє такі, оскільки у спірних правовідносинах ФОП ОСОБА_1 виступає як суб`єкт містобудування, який здійснює проектування зі спеціальним статусом проектної організації, у зв`язку з чим наділений ознаками суб`єкта правопорушення, передбаченого абзацом 2 частини першої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", а розмір штрафу, визначений у цій статті, є безальтернативним - дев`яносто мінімальних заробітних плат.

82. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №814/1413/14.

83. Інші доводи касаційної скарги щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки обставин у справі та додаткової перевірки наявних у матеріалах справи доказів.

84. Однак відповідно до положень частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

85. Колегія суддів наголошує, що згідно з частиною першою статті 341 КАС України здійснює перегляд судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

86. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

87. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

88. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

89. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.