521/21718/16-а Про визнання дій УПФУ протиправними та зобов'язання УПФУ нарахувати та виплатити суму компенсації втрати частини доходів - 16.12.2020 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 01 березня 2017 року (суддя Гуревський В.К.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року (колегія суддів: Шеметенко Л.П., Потапчук В.О., Семенюк Г.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними,

В грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови, викладеної у листі від 06.12.2016 №1358/Л-11, у нарахуванні та виплаті суми компенсації втрати частини доходів за період з 01.09.2008 по 31.07.2016 у зв`язку із порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 60 659,94 грн., зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити суму компенсації втрати частини доходів за період з 01.09.2008 по 31.07.2016 у зв`язку із порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 60 659,94 грн.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 01 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апелційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення і ухвалити нове про відмову в позові.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що основною умовою для здійснення компенсації втрати частини доходів є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Натомість, Управлінням в даному випадку на виконання рішення суду, яке надійшло до управління 13.06.2016, своєчасно проведено та здійснено виплату перерахунку пенсії позивачу. Крім того звертає увагу, що виплата на підставі рішення суду є одноразовою, а тому виплата компенсації не передбачена.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження.

Справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20.11.2018 зупинено провадження у справі до встановлення правонаступника позивача, оскільки позивач помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

25.11.2020 на запит суду отримана інформація від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Брандіс А.Б., згідно якої за спадковою справою №20/2018 спадкоємцями ОСОБА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ухвалою Верховного Суду від 15.12.2020 поновлено провадженняи у справі.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2013 року у справі №2-а-598/09/1519, зокрема, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у своєчасному перерахунку пенсії ОСОБА_1, відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 (1294-2007-п) та наказу Міністерства Оборони України №377 від 28.07.2008 (z0761-08) , з 01.09.2008. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2008, відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 (1294-2007-п) та наказу Міністерства Оборони України №377 від 28.07.2008 (z0761-08) , з урахуванням зміни посадового окладу, у складі загального грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців керівного, наукового та науково-педагогічного складу навчальних закладів та виплатити вказану заборгованість.

На виконання вказаного судового рішення відповідачем у липні 2016 року проведено спірний перерахунок пенсії та в серпні 2016 року разом із поточною пенсією виплачено позивачу недоотриманий розмір пенсії, що склав 60 659,94 грн.

Оскільки перераховані суми пенсії були виплачені без урахування компенсації за несвоєчасну їх виплату, у вересні 2016 року позивач звернувся в Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про виплату компенсації у зв`язку із не отриманням пенсії вчасно з вини органу пенсійного фонду за період з 01.09.2008 по 31.07.2016.

Однак, відповідач відмовив у задоволенні вказаної заяви з тих підстав, що поточні виплати пенсії нараховуються та виплачуються позивачу вчасно та судовим рішенням в іншій справі орган Пенсійного фонду не було зобов`язано здійснити компенсацію доходів у зв`язку із перерахунком пенсії. Крім того, оскільки нарахування та виплата пенсії проведена фактично на виконання судового рішення та без затримки у його виконанні, ці виплати мають разовий характер, а отже обставини, за якими у органу виникає обов`язок щодо компенсації несвоєчасного розрахунку доходу, відсутні.

Не погоджуючись з вказаною відмовою позивач звернулася до суду даним позовом.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що оскільки нараховані та виплачені позивачу суми індексації за минулий час є тим доходом, що не був отриманий з вини відповідача, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасним отриманням виплат, донарахованих і виплачених на підставі рішення суду.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

За статтею 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати" №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ (2050-14) ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Згадані вище статті 2, 3 цього Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців; дається визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону; а також порядок обчислення суми компенсації.

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (2050-14) Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 лютого 2001 р. N 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ (2050-14) і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постановах від 19 грудня 2011 року (справа №6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа №21-2003а16). Такий підхід підтримано і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 3 липня 2018 року (справа №521/940/17).

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Доводи скаржника, що ним своєчасно виплачено перехунок пенсії, що становить 60659,94 грн. на виконання рішення суду є безпідставними, оскільки компенсація, передбачена Законом №2050-ІІІ (2050-14) , виплачується у разі порушення строків виплати доходу (перерахованої пенсії), а не виконання рішення суду. Оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у меншому розмірі, вказана сума є доходом в розумінні ст. 2 Закону №2050-ІІІ.

Проте, колегія суддів зазначає, що визначивши конкретний розмір компенсації, суди не врахували, що приписи ч.2 ст. 46 Закону №1058-ІV застосовуються у урахуванням норм ст.3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушення термінів їх виплати", згідно якої сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться), а тому захист такого порушеного права полягає у зобов`язанні відповідача вчинити кореспондуючі цьому праву дії. Розрахунок же суми покладається на відповідача, проте як вбачається з матеріалів справи, позивачем самостійно здійснено відповідний розрахунок.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення підлягають зміні, шляхом виключення з резолютивної частини постанови суми, що становить спірну компенсацію.

Крім того колегія суддів ввжає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з вимогами статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК).

Статтею 1219 ЦК передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1227 ЦК суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Виходячи зі змісту статті 1227 ЦК, члени сім`ї або інші спадкоємці можуть претендувати на отримання суми коштів, яку спадкодавцю відповідач повинен сплатити як суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії, тому спірні правовідносини допускають правонаступництво.

Згідно інформації від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Брандіс А.Б., згідно якої за спадковою справою № 20/2018 спадкоємцями ОСОБА_1 є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 01 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року змінити шляхом виключення з резолютивної частини постанови суми компенсації за втрату частини доходів в розмірі 60659,94 грн.