9901/327/20 Про визнання бездіяльності Президента України протиправною, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди - 14.12.2020 Прийняття

- визнати протиправними дії Президента України Зеленського В.О. щодо безпідставної відмови йому у задоволенні його звернення від 14 серпня 2020року про повну аморальність і неадекватність суддів системи судоустрою України, нелегітимність судової влади України, незаконність судових рішень та забезпечення права на справедливий суд, утвореного законом, безпосередньо (без посередників) Президентом України ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Президента України Зеленського В.О. в місячний строк розглянути його заяву від 14 серпня 2020 року в порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) , перевірити за безпосередньої участі позивача факти, викладені ним в цій заяві, і прийняти реальне рішення, письмово повідомити його про результати перевірки цієї заяви та про суть прийнятого рішення;

- відшкодувати йому за рахунок держави Україна моральну шкоду в сумі 15000000,00 гривень, завдану Президентом України (Офісом Президента України) внаслідок порушення його конституційного права на звернення за захистом до Президента України і органів державної влади України щодо реалізації його порушеного особистого немайнового права на судовий захист, визначеного статтями 15 і 17 Цивільного кодексу України, статтями 1 і 7 Закону України "Про звернення громадян", статтею 40 Конституції України та його конституційного права на захист (судовий захист), визначеного статтями 15- 17 Цивільного кодексу України, статтею 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статтею 55 Конституції України.

Стислий виклад позицій учасників справи

2. Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що у своїй заяві від 14 серпня 2020 року, надісланій рекомендованим листом на адресу Глави держави, він вимагав: Указом Президента України утворити незалежну тимчасову спеціальну комісію чи інший допоміжний орган Президента України із високопрофесійних спеціалістів у сфері юриспруденції для перевірки фактів, викладених ним у цій заяві; доручити Міністерству юстиції України провести правову експертизу судових рішень, які винесені судами України за судовими справами заявника за період з 24 серпня 1991 року і до теперішнього часу, на предмет їх відповідності законам України, обґрунтованості і чинності (дійсності); за результатами цієї заяви затвердити акт саморозпуску суддівського корпусу системи правосуддя України у зв`язку із нелегітимністю судів системи судоустрою України і повної моральної і професійної непридатності суддів системи судів загальної юрисдикції України до виконання завдань судочинства України, визначених Конституцією і законами України; здійснити перевірку викладених в заяві фактів за безпосередньої участі ОСОБА_1 ; забезпечити ОСОБА_1 право доступу на справедливий суд, утворений законом.

2.1. ОСОБА_1 посилається на те, що строк розгляду звернення, визначений Законом України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) , закінчився, проте його порушене право на справедливий суд, утворений законом, Президентом України не поновлене; викладені у зверненні факти не перевірені; відповідь про результати перевірки та про суть прийнятого рішення від Президента України йому не надходила.

2.2. Також в поданому до Суду позові ОСОБА_1 звертає увагу, що в означеному зверненні до Президента України від 14 серпня 2020 року він не оскаржував незаконність і необґрунтованість судових рішень, не вимагав їх скасування, скільки судові рішення за його справами набрали законної сили і скасуванню не підлягають. Зазначає, що у цьому зверненні він вимагав особисто від Президента України перевірити, викладені в його заяві факти.

2.3. Позивач вказує, що на свою заяву від 14 серпня 2020 року він отримав лист-відповідь керівника Офісу Президента України Єрмака А.Б. від 19 листопада 2020 року №02-91/2579, який надійшов на його адресу 25 листопада 2020 року, після закінчення строку розгляду його звернення і відкриття Верховним Судом за його позовом адміністративного провадження в цій справі. На думку ОСОБА_1, ця відповідь є фіктивною формалізованою відпискою, оскільки означений лист-відповідь підписаний особою яка, згідно із статтями 14- 16 Закону України "Про звернення громадян", не має права розглядати його звернення, що адресоване на ім`я Президента України Зеленського В.О. Оскільки керівник Офісу Президента України Єрмак А.Б. не є Президентом України, тому, за твердженням позивача, він не має права приймати рішення за результатами розгляду його заяви від імені Президента України і підписувати від його імені документи юридичного значення (правові акти).

2.4. Вважає, що такою протиправною бездіяльністю Президента України порушено його особисте немайнове право громадянина України на захист цивільних прав і інтересів безпосередньо (без посередника) Президентом України - керівником держави Україна - органом вищої державної влади України.

3. 09 листопада 2020 року на адресу Верховного Суду від третьої особи в справі - Верховного Суду надійшло письмове пояснення щодо позову, за змістом якого останній зазначив про відсутність підстав для задоволення поданого ОСОБА_1 позову та навів відповідні міркування щодо цього. Крім цього, просив суд розглядати указану справу без його участі.

4. 20 листопада 2020 року представником Президента України Зеленського В.О. - Пантюховою Л.Р. на адресу Верховного Суду подано письмовий відзив на позовну заяву, за змістом якого остання висловлює думку про те, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Зазначає, що його звернення розглянуте із дотриманням вимог чинного законодавства та меж повноважень, наданих Президенту України та Керівнику Офісу Президента України. Вказує, що за результатами цього звернення позивачу надано повну та ґрунтовну відповідь. Водночас звертає увагу, що вимоги ОСОБА_1 до Президента України є втручанням в дискреційні повноваження останнього та суперечать повноваженням адміністративного суду. Представник відповідача наголошує на тому, що позивачем не доведено протиправності дій відповідача та не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження доводів позовної заяви. Також висловлює думку про те, що ОСОБА_1 у цьому позові не довів наявність завданої йому моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Тому вважає позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди такою, що задоволенню не підлягає з огляду на її необґрунтованість та безпідставність.

5. 03 грудня 2020 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій ОСОБА_1 просив читати його вимоги у редакції, що зазначена в цій заяві, та надав додаткові пояснення та обґрунтування заявленого ним позову.

Клопотання учасників справи та процесуальні дії у справі

6. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 жовтня 2020 року справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Губської О.А., суддів Білак М.В., Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В., Соколова В.М.

7. Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року відкрито провадження в цій адміністративній справі та відповідно до частини другої статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 23 листопада 2020 року об 11:30 годині. Задоволено клопотання позивача про забезпечення його участі у судовому засіданні у режимі відеоконференції, забезпечення проведення судового засідання доручено Мелітопольському міськрайонному суду Запорізької області.

8. 23 листопада 2020 року розгляд цієї справи не відбувся, у зв?язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному.

9. Наступне судове засідання призначено на 11:00 годину 14 грудня 2020 року.

10. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 грудня 2020 року у зв?язку з перебуванням судді Калашнікової О.В. на лікарняному здійснено її заміну на суддю Радишевську О.Р.

11. Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2020 року задоволено заяву позивача, що надійшла 08 грудня 2020 року, про забезпечення його участі у судовому засіданні 14 грудня 2020 року в режимі відеоконференції, забезпечення проведення судового засідання доручено Мелітопольському міськрайонному суду Запорізької області.

12. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 грудня 2020 року у зв?язку з перебуванням судді Радишевської О.Р на лікарняному здійснено її заміну на суддю Уханенка С.А.

13. 14 грудня 2020 року представник третьої особи у судове засідання не з?явився.

14. З урахуванням положень статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, висловленого третьою особою у поясненні щодо позову клопотання про розгляд справи за його відсутності, що надійшло до Верховного Суду 09 листопада 2020 року, а також думки учасників справи, Суд визнав можливим здійснювати розгляд справи за відсутності вказаної особи.

15. Позивач у судовому засіданні підтримав вимоги позову з підстав, викладених у позовній заяві. Також позивач акцентував увагу на тому, що є ветераном війни - інвалідом війни 2 групи, а тому відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про звернення громадян" його заява повинна бути розглянута особисто Президентом України як першим керівником державного органу. Натомість, його заява від 14 серпня 2020 року в порушення вказаної норми закону розглянута не особисто Президентом України, а Керівником Офісу Президента України.

16. Крім того, позивач звернув увагу на те, що Офіс Президента України не має статусу юридичної особи, діє на правах допоміжного органу Президента України та його керівник не є заступником Президента України, а тому не має права підписувати від імені Глави держави документи правового характеру. Водночас, його заява адресована безпосередньо Президенту України, який і повинен був особисто надати на неї відповідь.

17. Уточнив, що для розгляду його заяви Президент України повинен був створити відповідну комісію та здійснити перевірку фактів, що викладені у заяві. При створенні такої комісії Президент України повинен керуватися повноваженнями, наданими йому нормами Закону України "Про національну безпеку України" (2469-19) .

18. Оскільки його заяву Президент України не розглянув, позивач вважає, що ця заява розглянута неправильно та не тією особою, яка повинна надавати відповідь за Законом, а тому фактично не є розглянутою до сьогодні, що свідчить про протиправну бездіяльність з боку Глави держави.

19. Представник відповідача Пантюхова Л.Р. у судовому засіданні заперечила проти вимог позову, просила відмовити у їх задоволенні повністю з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву. Наголошувала на тому, що до повноважень Президента України не віднесено розгляд заяв, поданих на підставі Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) , а також Глава держави не має визначеного чинним законодавством права створювати комісію, з вимогою про створення якої до нього звернувся позивач. Також зауважила, що надання відповіді на заяву позивача віднесено до компетенції Керівника Офісу Президента України як першого керівника органу.

Встановлені у справі обставини та зміст спірних правовідносин

20. Позивач звернувся до Президента України із зверненням від 14 серпня 2020 року.

21. У цьому зверненні він вимагав:

- Указом Президента України утворити незалежну тимчасову спеціальну комісію чи інший допоміжний орган Президента України із високопрофесійних спеціалістів у сфері юриспруденції для перевірки фактів, викладених ним у цій заяві;

- доручити Міністерству юстиції України провести правову експертизу судових рішень, які ухвалені судами України в судових справах за позовами заявника за період з 24 серпня 1991 року й до цього часу, на предмет їх відповідності законам України, обґрунтованості і чинності (дійсності);

- за результатами розгляду цієї заяви затвердити акт саморозпуску суддівського корпусу системи правосуддя України у зв`язку з нелегітимністю судів системи судоустрою України і повної моральної і професійної непридатності суддів системи судів загальної юрисдикції України до виконання завдань судочинства України, визначених Конституцією і законами України;

- здійснити перевірку викладених в заяві фактів за безпосередньої участі ОСОБА_1 ;

- забезпечити ОСОБА_1 право доступу на справедливий суд, утворений законом.

22. Позивач вказує, що він є ветераном війни - інвалідом 2 групи та за правилами частини 2 статті 15 Закону України "Про звернення громадян" заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.

23. Проте, Президент України у встановлений цим Законом строк не розглянув особисто подану ним заяву, не перевірив викладені в ній факти та не повідомив про результати її розгляду.

24. Позивач, вважаючи, що такою бездіяльністю Гаранта порушені його права та охоронювані законом інтереси, оскільки подану ним заяву від 14 серпня 2020 року, на його думку, повинен був розглядати особисто (без посередників) Президент України Зеленський В.О., а також саме він повинен надати йому відповідь на його звернення та здійснити перевірку викладених у ньому обставин, звернувся з цим позовом до суду.

25. Листом від 19 листопада 2020 року за № 02-01/2579 Керівник Офісу Президента України надав відповідь ОСОБА_1 на його заяву.

26. За змістом цієї відповіді позивачу роз`яснено, що Президент України не наділений повноваженнями впливати будь-яким чином на здійснення правосуддя в Україні, у тому числі на формування судової практики. Також наголошено на одній з основних засад судочинства - забезпеченні права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Крім того, ОСОБА_1 повідомлено про підстави для утворення чи ліквідації суду тощо.

Релевантні джерела права й акти їх застосування

27. Відповідно до частини четвертої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи, зокрема, щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

28. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя визначено статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України.

29. Згідно з частиною другою вказаної статті, такі адміністративні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п`яти суддів.

30. Частина четверта цієї ж правової норми закріплює повноваження Верховного Суду за наслідками розгляду таких адміністративних справ.

31. Конституція України (254к/96-ВР) .

32. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

33. Стаття 102. Президент України є главою держави і виступає від її імені.

34. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України (254к/96-ВР) , прав і свобод людини і громадянина.

35. Пункт 28 статті 106. Президент України створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.

36. Закон України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) .

37. Стаття 15. Розгляд заяв (клопотань)

38. Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

39. Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.

40. Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

41. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

42. Стаття 20. Термін розгляду звернень громадян

43. Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

44. Положення про Офіс Президента України, затверджене Указом Президента України від 25 червня 2019 року № 436/2019 (436/2019) .

45. Пункт 1. Офіс Президента України (далі - Офіс) є постійно діючим допоміжним органом, утвореним Президентом України відповідно до пункту 28 частини першої статті 106 Конституції України.

46. Підпункт 22 пункту 4. Офіс відповідно до покладених на нього завдань організовує прийом громадян, які звертаються до Президента України, розгляд звернень громадян, а також звернень органів місцевого самоврядування, політичних партій та громадських об`єднань (у тому числі професійних спілок), підприємств, установ, організацій, здійснює облік і аналіз таких звернень, на основі аналізу звернень розробляє та подає Президентові України пропозиції щодо розв`язання порушених у них проблем.

Оцінка доводів учасників справи та висновки Верховного Суду

47. Суд, вивчивши доводи позивача, представника позивача та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх обґрунтованість на підставі належних і допустимих доказів, дійшов таких висновків.

48. Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

49. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між учасникам цієї справи, Верховний Суд виходить з такого.

50. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

51. Предметом судового контролю в цій справі є перевірка правомірності бездіяльності Президента України щодо розгляду заяви позивача від 14 серпня 2020 року, надісланої останнім на адресу Глави держави у порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) .

52. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

53. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України (254к/96-ВР) , прав і свобод людини і громадянина (стаття 102 Конституції України).

54. Верховний Суд звертає увагу, що Президент України відповідно до норм чинного законодавства не є главою/керівником жодного державного органу, а є Главою держави.

55. Статтею 106 Конституції України визначені повноваження Президента України.

56. Вказаною нормою Конституції України (254к/96-ВР) не передбачено обов`язок Президента України особисто надавати відповіді на звернення громадян, які йому адресовані.

57. Перелік повноважень Президента України, визначених у статті 106 Конституції України, є вичерпним, тому законодавчі акти не можуть покладати на нього додаткових прав чи обов`язків.

58. На цю обставину неодноразово вказував Конституційний Суд України у своїх Рішеннях від 10 квітня 2003 року № 7-рп/2003, від 07 квітня 2004 року № 9-рп/2004, від 16 травня 2007 року №1-рп/2007, від 08 жовтня 2008 року №21-рп/2008.

59. Зокрема, у рішенні від 08 жовтня 2008 року №21-рп/2008 Суд зазначив про те, що законодавчі акти не можуть покласти додаткові права чи обов`язки на Президента України, крім тих, що прямо передбачені нормами Конституції України (254к/96-ВР) .

60. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 червня 2018 року у справі № 9901/5/17 також наголосила, що повноваження Президента України визначено статтею 106 Конституції України і вони є вичерпними.

61. Водночас, для забезпечення виконання Президентом України наданих йому повноважень, гарантування конституційного порядку та дотримання прав і свобод людини і громадянина створюються допоміжні органи і служби.

62. Згідно із пунктом 28 частини першої статті 106 Конституції України для здійснення своїх повноважень Президент України створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.

63. Указом Президента України від 25 червня 2019 року № 436/2019 (436/2019) затверджено Положення про Офіс Президента України (далі - Положення).

64. Відповідно до підпункту 22 пункту 4 Положення Офіс Президента України організовує прийом громадян, які звертаються до Президента України, розгляд звернень громадян, а також звернень органів місцевого самоврядування, політичних партій та громадських об`єднань (у тому числі професійних спілок), підприємств, установ, організацій, здійснює облік і аналіз таких звернень, на основі аналізу звернень розробляє та подає Президентові України пропозиції щодо розв`язання порушених у них проблем.

65. Отже обов`язок Президента України особисто надавати відповіді на звернення громадян в тому числі й осіб з інвалідністю внаслідок війни, Конституцією України (254к/96-ВР) не передбачено, що спростовує посилання позивача про необхідність розгляду його заяви безпосередньо/особисто Президентом України.

66. Враховуючи вказане, а також те, що Положенням визначено такий обов?язок Офісу Президента України, Верховний Суд підсумовує, що саме до повноважень Офісу, а не Президента України, відноситься організація розгляду адресованих останньому звернень та, відповідно, надання відповіді за результатами їх розгляду.

67. Оскільки позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни, тому відповідно до статті 15 Закону України "Про звернення громадян" подана ним 14 серпня 2020 року заява/звернення до Президента України підлягала розгляду безпосередньо Керівником Офісу Президента України як першим керівником державного органу.

68. Крім цього, Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

69. Відповідно до статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

70. Повноваження Президента України визначаються Конституцією України (254к/96-ВР) , а не судом. Президент України здійснює свої повноваження відповідно до чинного законодавства України.

71. Отже, суд не має права втручатися в діяльність Президента України при здійсненні ним функцій та повноважень, визначених законодавством, не має права переймати на себе функції суб`єкта владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, водночас, адміністративні суди наділені компетенцією під час оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень перевіряти їх на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

72. Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

73. Дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом. З позовної заяви вбачається, що Позивач висловлює свою незгоду з існуючою системою судоустрою, зі здійсненням правосуддя суддями, призначеними відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", та вимагає здійснити експертизу судових рішень, ухвалених в ініційованих ним справах.

74. Щодо вимог, з якими позивач звернувся до Президента України у заяві від 14 серпня 2020 року Верховний Суд наголошує, що організація та діяльність судів здійснюється на єдиних засадах, визначених Конституцією та законами України.

75. Відповідно до статей 124, 125, 126, 128 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

76. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

77. Суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.

78. Незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.

79. Призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому законом. Призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

80. Судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом.

81. Судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур. Судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України (254к/96-ВР) та законом. Зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Закону (статті 1, 4 зазначеного Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

82. Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна визначеної цим Законом системи судоустрою, необхідність забезпечення доступності правосуддя, оптимізації видатків державного бюджету або зміна адміністративно-територіального устрою (частина четверта статті 19 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

83. Отже, система судоустрою України визначається виключно Конституцією і законами України. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Зміст цих правових норм свідчить про те, що, за загальним правилом, повноваження Президента України у процедурі утворення судів полягають у внесенні відповідного проекту закону до Верховної Ради України після консультацій з Вищою радою правосуддя.

84. Щодо забезпечення особі права на доступ до суду Верховний Суд зазначає, що таке право імперативно закріплене у статті 55 Конституції України.

85. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються (стаття 1, частина друга статті 5 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

86. Таким чином Верховний Суд доходить висновку про те, що вимоги, з якими позивач звернувся до Президента України у заяві від 14 серпня 2020 року, не відносяться до сфери повноважень останнього та не віднесені законом до його компетенції.

87. За цих обставин Верховний Суд констатує відсутність в спірних правовідносинах з боку Президента України ОСОБА_2 протиправної бездіяльності щодо розгляду поданої позивачем 14 серпня 2020 року заяви, а тому ця вимога позову є безпідставною та не підлягає задоволенню.

88. Оскільки решта вимог позовної заяви про зобов?язання Президента України вчинити певні дії та стягнення на користь позивача завданої моральної шкоди є похідними від попередньої, яка не знайшла свого підтвердження та правового обґрунтування під час розгляду справи, тому Верховний Суд вважає їх також такими, що не підлягають задоволенню.

89. Верховний Суд під час розгляду цієї справи встановив, що відповідь на подану позивачем 14 серпня 2020 року заяву, яка отримана адресатом 19 серпня 2020 року, надано листом Керівника Офісу Президента України від 19 листопада 2020 року за № 02-01/2579.

90. Отже, вказана заява позивача перебувала на розгляді більше одного місяця від дня її надходження. Її розгляд також перевищив термін у сорок п?ять днів.

91. Під час розгляду справи Суд також встановив, що будь-яка проміжна відповідь позивачу за його заявою не надавалась.

92. Водночас, Верховний Суд, виходячи з принципу диспозитивності, за яким суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог, а також враховуючи зміст позовних вимог та предмет спору у цій справі, бере до уваги ту обставину, що дії Офісу Президента України та його Керівника позивачем не оскаржуються, а тому відсутні визначені законом підстави для надання їм оцінки Судом у межах цього судового провадження.

93. Водночас, Верховний Суд враховує, що відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод справедливість судового рішення вимагає аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов?язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

94. Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини та викладеним висновком у рішенні від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

95. У контексті оцінки доводів позовної заяви Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

96. На підставі викладеного Верховний Суд дійшов висновку про те, що вимоги заявленого ОСОБА_1 позову не ґрунтуються на нормах закону, а тому у їх задоволенні необхідно відмовити повністю.

Судові витрати

97. Відповідно до частини п`ятої статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

98. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а відповідачем не надано доказів понесених ним судових витрат, то такі розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 241- 243, 246, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави України в особі Президента України Зеленського Володимира Олександровича, третя особа - Верховний Суд про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди відмовити повністю.

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.