Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Зеленіна В.О.

Пашкіної С.А.

при секретарі: Назарчук Г.М.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача 1 - не з'явився

від відповідача 2 - Кадигроб Є.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2013 року (Суддя: Лилак Т.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-

Тайс"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю

"ПК Трейдсервісгруп"

2) Сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю "Лан"

про стягнення 18598,73 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.07.2013 року по справі № 911/2006/13 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2013 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 19.08.2013 року.

12 серпня 2013 року від представника позивача, через відділ документального забезпечення суду, надійшли пояснення по справі.

19 серпня 2013 року від представника відповідача 2, до початку судового засідання, через відділ документального забезпечення суду, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2013 року відкладено розгляд справи до 28.08.2013 року.

27 серпня 2013 року від представника відповідача 2, через відділ документального забезпечення суду, надійшли заперечення на апеляційну скаргу.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 року, в зв'язку із перебування головуючого судді Сітайло Л.Г. на лікарняному, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Баранець О.М., судді: Пашкіна С.А., Зеленін В.О.

28 серпня 2013 року від представника відповідача 2, до початку судового засідання, через відділ документального забезпечення суду, надійшли заперечення на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 року відкладено розгляд справи до 08.10.2013 року.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 року, в зв'язку з виходом головуючого судді Сітайло Л.Г. з лікарняного, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Сітайло Л.Г., судді: Зеленін В.О., Пашкіна С.А.

24 вересня 2013 року від представника позивача, через відділ документального забезпечення суду, надійшов супровідний лист з додатками.

В судове засідання 08.10.2013 року з'явився представник відповідача 2. Представник позивача та відповідача 1 в призначене судове засідання не з'явився, з невідомих суду причин.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Беручи до уваги, що представник позивача та відповідача 1 повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, про що свідчить штамп КАГС про надсилання копій ухвали про відкладення розгляду справи від 28.08.2013 року (Том 2 а.с. 47), колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників позивача та відповідача 1.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2013 року. Проти розгляду справи у відсутність представників позивача та відповідача 1 не заперечував.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача 2, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

12 лютого 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" (продавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Перекіп", правонаступником якого є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Лан" укладено договір № 12/02-Х-8 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу (далі - Договір).

17 грудня 2008 року, в зв'язку із неналежним виконанням ПСП "Перекіп" зобов'язання щодо оплати товару, згідно з Договором, ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду Харківської області по справі № 55/01-09 від 13.04.2009 року, позов ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" задоволено частково.

Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання вищезазначеного рішення, заборгованість погашена в повному обсязі, відтак зобов'язання Приватним сільськогосподарським підприємством "Перекіп" перед ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" виконано належним чином 29.09.2009 року (дата останнього платежу).

Згідно з ч. 2 ст. 35 Господарсько-процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з додатку до Договору, сторони погодили, що в разі, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс Євро на день підписання Договору, то для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують формулу зазначену в цьому додатку.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги різницю курсу долару США на міжбанківському валютному ринку України в період погашення заборгованості відповідачем 2, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що в ТОВ "Тридента Агро" виникло право вимоги до відповідача-2 щодо отримання нарахованого розміру курсової різниці згідно Договору.

26 січня 2011 року між ТОВ "Тридента Агро" та ФОП Грищенко О.М. укладено Угоду № К-41-TA про заміну кредитора в зобов'язанні (далі - Угода 1).

Відповідно до умов Угоди 1 ТОВ "Тридента Агро" відступає ФОП Грищенко О.М. право вимоги виконання відповідачем 2 зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, набутих первісним кредитором на підставі Договору.

Згідно з п. 2.1. Угоди 1 вартість зобов'язання, що відступається за Угодою, становить 18598,73 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Угоди 1 ТОВ "Тридента Агро" передало ФОП Грищенко О.М. перелік документів, що підтверджують право вимоги до відповідача 2 та повідомило останнього про заміну кредитора в зобов'язані.

02 липня 2012 року між ФОП Грищенко О.М. та позивачем укладено Угоду № 40/07-12 про заміну кредитора в зобов'язанні (далі - Угода 2).

Відповідно до умов Угоди 2 ФОП Грищенко О.М. відступає позивачу право вимоги виконання відповідачем 2 зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, набутих первісним кредитором на підставі Договору та Угоди 1.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Угоди 2 ФОП Грищенко О.М. передало позивачу перелік документів, що підтверджують право вимоги до відповідача 2 та повідомило останнього про заміну кредитора в зобов'язані.

27 березня 2013 року між позивачем та відповідачем 1 укладено Договір поруки № 27-03-2013 (далі - Договір поруки).

Відповідно до умов Договору поруки відповідач 1 поручається перед позивачем за виконання зобов'язання відповідача 2 за Договором.

Пунктом 3.1 Договору поруки передбачено обсяг відповідальності поручителя та розмір поруки, яка обмежується частковою сплатою розміру курсової різниці у сумі 1000,00 грн.

Обґрунтовуючи відмову в задоволенні позову місцевий господарський зазначив про сплив позовної давності.

Доводи апелянта щодо переривання строку позовної давності в жовтні 2012 року, в зв'язку зі сплатою відповідачем, на виконання вимоги мирової угоди №1 від 11.09.2012 року по справі №5023/3110/12 пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегією суддів визнано безпідставними, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 262 Цивільного кодексу України визначено, що заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 259 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що п. 8.3. Договору сторони погодили, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором, а також, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за даним Договором, здійснюється без обмеження строку.

Згідно із приписами ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до частини першої та третьої ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Беручи до уваги, що відповідач 2 здійснив останній платіж, на виконання умов Договору, 29.09.2009 року, а предметом спору у даній справі є стягнення курсової різниці, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що строк позовної давності не переривався та сплив 30.09.2012 року.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" та скасування рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2013 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2013 року по справі № 911/2006/13 - без змін.

Матеріали справи № 911/2006/13 повернути до Господарського суду Київської області.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.10.2013 року