910/9073/13 Про заборону використання телевізійних програм, які виходять в телевізійний ефір на телевізійному каналі, шляхом їх фіксації на матеріальному носії, відтворення, публічного сповіщення та демонстрації; стягнення компенсації за порушення суміжних прав - 02.10.2013 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гравіс - Кіно" ( далі ТОВ "Гравіс - Кіно") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діван. ТВ" (далі ТОВ "Діван. ТВ" ) про заборону використання телевізійних програм позивача, які виходять в телевізійний ефір на телевізійному каналі " 2+2", шляхом їх фіксації на матеріальному носії, відтворення, публічного сповіщення та демонстрації; стягнення 57 350,00 грн. в якості компенсації за порушення суміжних прав позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.13 у справі № 910/9073/13 позовні вимоги ТОВ "Гравіс - Кіно" задоволено частково; заборонено ТОВ "Діван. ТВ" використання телевізійних програм позивача, які виходять в телевізійний ефір на телевізійному каналі " 2+2", шляхом їх фіксації на матеріальному носії, відтворення, публічного сповіщення та демонстрації; стягнуто з ТОВ "Діван. ТВ" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь ТОВ "Гравіс - Кіно" 11 470,00 грн. - компенсації та 1 491,10 грн. - судового збору; в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ "Діван. ТВ" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.13 по справі № 910/9073/13 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Гравіс - Кіно" відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм процесуального та матеріального права, а саме, неповним з'ясуванням обставин справи та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також тим, що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи. Так, скаржник зазначає, що місцевим господарським судом безпідставно не було залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення; місцевий господарський суд безпідставно, на думку скаржника, не взяв до уваги доводи відповідача про те, що чинним законодавством не передбачено ліцензування діяльності відповідача із застосуванням технологій ОТТ та безпідставно відхилив клопотання про зупинення провадження у даній справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2013 у справі № 910/9073/13 колегією у складі суддів: Доманська М.Л. (головуючий), судді: Пантелієнко В.О., Шипко В.В. прийнято до розгляду апеляційну скаргу ТОВ "Діван. ТВ", порушено апеляційне провадження у справі № 910/9073/13 та призначено розгляд апеляційної скарги на 18.09.2013

Враховуючи перебування судді Пантелієнко В.О. у відпустці, за розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2013, сформовано склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги ТОВ "Діван. ТВ" у справі №910/9073/13 у наступному складі: головуючий суддя: Доманська М.Л., судді: Шипко В.В., Верховець А.А. У зв'язку з чим, за ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2013 у справі №910/9073/13 прийнято апеляційну скаргу ТОВ "Діван. ТВ" до свого провадження у новому складі суду.

18.09.2013 у судовому засіданні апеляційної інстанції було оголошено перерву на 02.10.2013 відповідно до ст. 77 ГПК України.

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 02.10.2013 представник від ТОВ "Гравіс - Кіно" надав свої пояснення, якими заперечив проти доводів апеляційної скарги, та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 02.10.2013 представник від ТОВ "Діван. ТВ" надав свої пояснення, якими підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржуване судове рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Гравіс - Кіно" відмовити в повному обсязі..

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГПК України (1798-12) ), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у XII розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Гравіс-Кіно" видана ліцензія Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення серії НР №0774-м на ефірне мовлення (телебачення) строком дії з 15.12.2008 по 22.11.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про телебачення та радіомовлення" мовлення (телерадіомовлення) - створення (комплектування та/або пакетування) і розповсюдження програм, пакетів програм, передач з використанням технічних засобів телекомунікацій для публічного приймання за допомогою побутових теле - та радіо-приймачів у відкритий спосіб чи за абонентну плату на договірних засадах.

Мовник (теле- чи радіо) - суб'єкт господарювання, який створює (комплектує та/або пакетує) телевізійні чи радіопрограми та передачі і розповсюджує їх у відкритому або кодованому вигляді за допомогою технічних засобів шляхом трансляції та ретрансляції для приймання їх споживачами.

Передача (телерадіопередача) - змістовно завершена частина програми (телерадіопрограми), яка має відповідну назву, обсяг трансляції, авторський знак, може бути використана незалежно від інших частин програми і розглядається як цілісний інформаційний продукт.

Програма (телерадіопрограма) - поєднана єдиною творчою концепцією сукупність передач (телерадіопередач), яка має постійну назву і транслюється телерадіоорганізацією за певною сіткою мовлення.

Місцевим господарським судом встановлено, що на підставі вищевказаної ліцензії серії НР №0774-м, яка набрала чинності з 15.12.2008, ТОВ "Гравіс-Кіно" є телемовником, що створює (комплектує та/або пакетує телевізійні програми та передачі і розповсюджує їх у відкритому або кодованому вигляді за допомогою технічних засобів шляхом трансляції (ретрансляції) для приймання їх споживачами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що відповідач своїми діями порушив права позивача, передбачені ст. 41 Закону України "Про авторське право та суміжні права", як власника майнових суміжних прав, оскільки позивачем не надавався дозвіл ТОВ "Діван.ТВ" на здійснення публічного сповіщення своїх передач шляхом ретрансляції.

Як вбачається з матеріалів справи, представник ТОВ "ЮФ "Віндекс", що діє на підставі довіреності від 01.01.2013 № 2/2013, виданої ТОВ "Гравіс-Кіно", з метою захисту майнових та немайнових прав інтелектуальної власності свого клієнта, представляє інтереси ТОВ "Гравіс-Кіно" у відносинах з органами державної влади та місцевого самоврядування, правохоронними органами, підприємствами, установами, організаціями будь-яких форм власності та організаційно-правових форм, у відносинах з фізичними особами, а також в усіх судових інстанціях.

З метою підвищення якості надання послуг в сфері захисту авторських та/або суміжних прав клієнтів ТОВ "ЮФ "Віндекс", останнім розроблено положення "Про проведення моніторингу мережі Інтернет", яке затверджено наказом ТОВ "ЮФ "Віндекс" від 20.05.2012 №1, як свідчать матеріали справи.

Згідно з наказом ТОВ "ЮФ "Віндекс" від 04.01.2013 №1, на підставі довіреності від 03.01.2013 № 2/2013 від ТОВ "Гравіс-Кіно" з метою захисту майнових та немайнових прав інтелектуальної власності ТОВ "Гравіс-Кіно" створено групу моніторингу Інтернет сайту divan.tv на предмет виявлення фактів неправомірного відтворювання, розповсюдження, публічного сповіщення та ретрансляції об'єктів прав інтелектуальної власності, що належить правовласникам - клієнтам ТОВ "ЮФ "Віндекс", у тому числі ТОВ "Гравіс-Кіно".

Як встановлено судом першої інстанції, 10.01.2013 на виконання цього наказу ТОВ "ЮФ "Віндекс" від 04.01.2013 №1 групою моніторингу ТОВ "ЮФ "Віндекс" за адресою: м. Київ, вул. Скляренка, 5, проведено огляд Інтернет-сайту www.divan.tv та зафіксовано факт пропонування споживачам підключення до "Діван.ТВ" з можливістю перегляду телеканалу " 2+2", про що складено акт від 10.01.2013 (копія наявна в матеріалах справи).

Також із зазначеного сайту вбачається, що для підключення до "Діван.ТВ" необхідно: інтернет канал з рекомендованою швидкістю не нижче 5 Мбіт/сек; телевізор з функціями Smart.tv; звичайний телевізор плюс медіаплеєр, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, на підтвердження можливості отримання доступу до телевізійного контенту та інших послуг, які надаються відповідачем, співробітником ТОВ "ЮФ "Віндекс" Коваленком Р.О. 08.01.2013 укладено договір Серії ДА № 010705 з ТОВ "Діван.ТВ" "Про замовлення послуг та обладнання" та здійснено оплату за інтерактивне ТВ у розмірі 200 грн., що підтверджується копією квитанції від 08.01.2013 № 130, що міститься в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з умов укладеного договору абонент отримав в користування обладнання (медіаплеєр цифрового телебачення) - Д1, серійний номер 102012NOO2595, за допомогою якого він отримав доступ до перегляду телеканалів, та контенту, що пропонує відповідач та інструкцію з підключення.

З використанням отриманого обладнання, маючи доступ до мережі інтернет та телевізор, у відповідності до отриманих інструкцій від "Діван.ТВ", групою моніторингу ТОВ "ЮФ "Віндекс" за адресою вул. Скляренка, 5, м. Київ, 11.01.2013 здійснено підключення до "Діван.ТВ" та за допомогою відеокамери здійснено запис частини програми телеканалу " 2+2" 01.02.2013 в період часу з 08.15 год. до 12.55 год. Під час запису було зафіксовано ретрансляцію відповідачем частини програми телеканалу "2+2", а саме, передач, що транслювались в цей період часу. Факт ретрансляції ТОВ "Діван.ТВ" частини програми телеканалу " 2+2" зафіксований у відповідному акті від 01.02.2013.

19.03.2013 групою моніторингу ТОВ "ЮФ "Віндекс" за адресою вул. Скляренка, 5, м. Київ, здійснено повторне підключення та запис частини програми телеканалу " 2+2" з 09.00 год. до 11.30 год. Під час запису було зафіксовано ретрансляцію Відповідачем частини програми телеканалу " 2+2", а саме, передач, що транслювались 19.03.2013 в період часу з з 09.00 год. до 11.30 год. Факт ретрансляції "Діван.ТВ" частини програми телеканалу " 2+2" зафіксований у відповідному акті від 19.03.2013.

Вищевказаними актами, а саме актом фіксації огляду сайта www.divan.tv від 10.01.2013, актами фіксації факту публічного сповіщення шляхом ретрансляції ТОВ "Діван.ТВ" передач (програм), права на які належать - ТОВ "Гравіс-Кіно" від 01.02.2013, 19.03.2013. зафіксовано факи того, що відповідачем здійснювалося публічне сповіщення передач (програм) позивача шляхом їх ретрансляції.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про авторське право та суміжні права" публічне сповіщення (доведення до загального відома) - це передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Як встановлено ч. 1 ст. 1 Закону України "Про телебачення та радіомовлення" ретрансляція - прийом і одночасна передача, незалежно від використаних технічних засобів, повних і незмінних телерадіопрограм або істотних частин таких програм, які транслюються мовником.

Таким чином, відповідачем здійснювалося повторне публічне сповіщення (ретрансляція) програм (передач) телеканалу "2+2", без належного дозволу (згоди) з боку позивача (суб'єкта суміжних прав в даному випадку).

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вимоги вищезазначеної норми, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правомірним прийняття до уваги в якості належних та допустимих доказів в розуміння ст. 34 ГПК України вищевказаних актів від 10.01.2013, 01.02.2013, 19.03.2013, складених групою моніторингу ТОВ "ЮФ "Віндекс".

До того ж, відповідач у апеляційній скарзі, та його представник у судовому засіданні апеляційної інстанції підтвердили, що відповідач здійснює публічне сповіщення (ретрансляцію) програм (передач) позивача.

Апелянт в апеляінйі скарзі посилається, на нормативні акти, які регулюють офіційний моніторинг за мовниками, які є ліцензіатами. Оскільки відповідач не є ліцензіатом, відносно нього здійснювався неофіційний моніторинг, що не суперечить чинному законодавству.

За таких обставин, судова колегія відхиляє доводи апелянта відносно того, що вищевказані акти не є належними чи допустимими доказами у даній справі, та відносно неправомірності вищезазначеного моніторингу.

Згідно з пунктом "в" статті 35 Закону України "Про авторське право та суміжні права" об'єктами суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, оцінки, способу і форми вираження, є передачі (програми) організацій мовлення.

У статті 1 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" зазначено, що передача (телерадіопередача) - це змістовно завершена частина програми (телерадіопрограми), яка має відповідну назву, обсяг трансляції, авторський знак, може бути використана незалежно від інших частин програми і розглядається як цілісний інформаційний продукт.

Відповідно до частин першої і другої статті 37 Закону України "Про авторське право та суміжні права" первинними суб'єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення. Суміжне право виникає внаслідок факту виконання твору, виробництва фонограми, виробництва відеограми, оприлюднення (публічного сповіщення) передачі організації мовлення.

За приписами пункту "а" частини першої статті 41 названого Закону до майнових прав організацій мовлення належить їх виключне право на використання своїх програм будь-яким способом і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам публічне сповіщення своїх програм шляхом трансляції і ретрансляції.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем жодних дозволів на ретрансляцію власних передач та програм ТОВ "Діван.ТВ" не надавалося, а тому вищезазначені ретрансляції, які відбувалися 01.02.2013 з 08.15 год. до 12.55 год. та 19.03.2013 з 09.00 год. до 11.30 год. та зафіксовані на відео, проводилися відповідачем неправомірно, із порушенням майнових прав позивача, як суб'єкта суміжних прав.

У матеріалах даної справи, наявний лист Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення від 15.02.2013 №16/298, в якому повідомлено, що станом на 15.02.2013 ТОВ "Діван.ТВ" не є провайдером програмної послуги внаслідок відсутності відповідної ліцензії Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення та не має права надавати програмні послуги, у тому числі універсальну програмну послугу. У той же час, діяльність компанії має всі ознаки надання програмних послуг із використанням багатоканальних мереж.

Відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення" (3759-12) діяльність провайдера програмної послуги здійснюється на підставі ліцензії Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Відповідно до статей 3, 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарського діяльності" діяльність у галузі телебачення і радіомовлення підлягає ліцензуванню, а ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню.

Таким чином, відповідач не має права здійснювати відповідну діяльність у галузі телебачення, в т.ч. ретрансляцію передач та програм без отримання відповідної ліцензії; не має права здійснювати діяльність провайдера програмної послуги; не має права надавати універсальну програмну послугу, на підставі рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 09.03.2006 № 134 (vr134295-06) .

Відповідно до статті 50 Закону України "Про авторське право та суміжні права" порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

У частині першій статті 52 зазначеного Закону вказано, що при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право: вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення; звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що відповідач, не маючи відповідної ліцензії провайдера програмної послуги, не маючи згоди суб'єкта суміжних прав (позивача), не має права здійснювати ретрансляцію програм, або істотних частин таких програм, які транслюються позивачем.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що, відповідач своїми діями порушив права позивача, передбачені ст. 41 Закону України "Про авторське право та суміжні права", як власника майнових суміжних прав, оскільки позивачем не надавався дозвіл ТОВ "Діван.ТВ" на здійснення публічного сповіщення своїх передач шляхом ретрансляції.

Апеляційний суд не приймає за необґрунтованістю доводи апелянта, зазначені в апеляційній скарзі, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було заявлено до суду першої інстанції клопотання про залучення до участі у даній справі Національної ради України з телебачення та радіомовлення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у даній справі.

Як зазначалось вище, ТОВ "Діван.ТВ" не є провайдером програмної послуги внаслідок відсутності відповідної ліцензії Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення. Враховуючи предмет даного спору, щодо стягнення компенсації та заборони відповідачу здійснювати публічне сповіщення шляхом ретрансляції передач (програм), права на які належать позивачу без дозволу позивача, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду в даній справі не може вплинути на права і обов'язки Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення, що вірно встановлено судом першої інстанції. Таким чином, місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні вказаного клопотання відповідача та правомірно не було залучено до участі у даній справі Національну раду України з питань телебачення та радіомовлення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у даній справі.

Апелянт скаржиться на неприйняття місцевим господарським судом до уваги посилань відповідача на непередбаченість чинним законодавством України ліцензування виду діяльності у сфері телебачення із використанням технологій ОТТ для провайдерів. Так, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягає діяльність у галузі телебачення і радіомовлення, а тому зазначена апелянтом прогалина в чинному законодавстві з цього приводу не дає підстави суб'єкту господарювання здійснювати господарську діяльність у галузі телебачення і радіомовлення без відповідної ліцензії, що вірно встановлено судом першої інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, з цього приводу відповідачем до суду першої інстанції було подано клопотання про зупинення провадження у даній справі, яке обґрунтовано тим, що в процесі розгляду справи № 910/9073/13 в порядку адміністративного судочинства, вирішується спір щодо можливості отримання ТОВ "Діван.ТВ" ліцензії провайдера, що у подальшому може взагалі унеможливити розгляд питання у порядку господарського судочинства у даній справі, в частині заборони вчинення дій та стягнення компенсації, оскільки в процесі вирішення справи № 910/9073/13 в Окружному адміністративному суді міста Києва можуть бути встановлені факти, що будуть мати преюдиційне значення для даної справи. Вказане клопотання відповідача вірно не задоволено судом першої інстанції з огляду на наступне.

За статтею 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Відповідно до п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 (v0018600-03) від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції" відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

З огляду на викладене, враховуючи предмет спорів по даній справі та у справі № 910/9073/13, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не вбачає неможливості розгляду даної справи до вирішення в Окружному адміністративному суді міста Києва справи № 910/9073/13 за позовом ТОВ "Діван.ТВ" до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про зобов'язання вчинити дії. Підстави для задоволення цього клопотання відповідача відсутні, що вірно встановив суд першої інстанції.

Належних доказів укладення Договору від 05.062013 про надання невиключного права на ретрансляцію телевізійного сигналу телевізійного каналу "2+2" відповідачем не було надано суду першої інстанції, а тому не було належних підстав задовольнити клопотання відповідача з цього приводу.

Позивач у судовому засіданні апеляційної інстанції заперечив проти укладення цього Договору, що не спростовано апелянтом належними доказами у даній справі.

Щодо вимоги позивача про стягнення 57 350,00 грн. в якості компенсації за порушення суміжних прав, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. "г" ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" при порушеннях будь-якою особою, зокрема, суміжних прав, передбачених статтею 50 закону, суб'єкти суміжних прав мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним суміжних прав, або виплату компенсацій.

Пунктом "г" ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Відповідно до п.п. 51.2, 52.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 12 (v0012600-12) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта суміжних прав); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля, тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази на своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на те, що порушення виключних майнових прав позивача з боку відповідача носить системний та умисний характер, позивач вважав, що має право на компенсацію, яку оцінив в 57 350,00 грн.

У відповідності до ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2013 рік" від 27.04.2010р. N 2154-VI, з 1 січня 2013 року по 31.11.2013 встановлено розмір мінімальної заробітної плати 1 147,00 грн. на місяць.

Позивач належними засобами доказування довів факт порушення відповідачем суміжних прав суб'єкта суміжних прав шляхом вчинення дій, які визнаються порушенням суміжних прав, але належним чином не обґрунтував співвідношення розміру визначеної ним компенсації за порушення суміжних прав з розміром завданої неправомірним використанням об'єкта суміжних прав шкоди, що може бути визначена з урахуванням розміру збитків потерпілої особи, розміру доходу, отриманого відповідачем внаслідок правопорушення, тощо.

За таких обставин суд першої інстанції вірно зазначив, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача сплатити компенсацію за порушення суміжних прав позивача підлягають задоволенню частково у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, які діяли на час прийняття судом рішення, що становить 11 470,00 грн.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі щодо правильності висновку місцевого господарського суду відхиляються судовою колегією із врахуванням вищевикладеного. Неточні висновки суду першої інстанції, викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, не призвели до прийняття невірного рішення.

Колегія суддів вважає правомірним, обґрунтованим та зробленим у відповідності до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України висновок місцевого господарського суду про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Діван.ТВ" на користь ТОВ "Гравіс-Кіно" суми судового збору за розгляд позову у даній справі пропорційно розміру задоволення вимог.

Таким чином, судова колегія вважає правомірним висновок місцевого господарського суду, щодо відповідності вимог позивача фактичним обставинам та матеріалам справи та задоволення позову частково.

У відповідності до ст.ст. 32- 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших додаткових пояснень або доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи, суду надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст.ст. 43, 104 ГПК України підстав для скасування чи зміни вказаного рішення місцевого господарського суду не вбачається, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.