913/1495/13 Про стягнення збитків за викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря - 18.09.2013 Прийняття

При секретарі: Савченко І.В. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: за участю прокуроране з'явився Великодний Г.С. - довір. № 09 від 02.01.2013 р. Костенко А.М. - довір. № 11 від 02.01.2013р. Завальнюк М.Г. - довір. № 62 від 12.06.2013 р. Кучер А.Ю. - посвідчення № 004334 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Личисанськвугілля" м. Лисичанськ Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від у справі 16.07.2013р. (суддя Рябцева О.В.) № 913/1495/13 за позовом Лисичансько-Рубіжанського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері м.Сєвєродонецьк Луганської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Луганській області м. Луганськдо треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача публічного акціонерного товариства "Личисанськвугілля" м. Лисичанськ Луганської області 1. Луганська обласна рада м. Луганськ 2. Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області м. Луганськ 3. Лисичанська міська рада м. Лисичанськ Луганської області про стягнення збитків у сумі 81 329,63грн.

Відповідач звернувся з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Луганської області від 16.07.2012р. у справі № 913/1495/13 за позовом Лисичансько-Рубіжанського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері м.Сєвєродонецьк Луганської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Луганській області до ПАТ "Личисанськвугілля" про стягнення збитків у сумі 81 329,63грн.

В апеляційній скарзі скаржник просить апеляційний суд скасувати рішення суду та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування скарги апелянт посилається на те, що внаслідок проведеної позивачем перевірки у період 18.04.2013-16.05.2013р. нараховані штрафні санкції за попередню перевірку, яку проведено у 2009 році, що на думку апелянта, є незаконним, оскільки планова перевірка не проводиться по вже проведеній перевірці за попередні періоди.

По-друге, заявник наполягав на застосуванні строків позовної давності, тому що за період з 01.06.2010р. по 11.05.2011р. (направлення № 17-1122 від 20.04.2010р.) за результатами проведеної перевірки відповідачу не направлявся ані акт, ані приписи та розпорядження, згідно яких фіксується порушення Закону України "Про охорону атмосферного повітря" (2707-12) (далі - Закон про атмосферне повітря).

Також скаржник вважає, що не можна приймати до уваги акт перевірки від 18.05.2009-05.06.2009рр., оскільки цим актом встановлено, що у період з 2010р. по 2011р. здійснювався викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Тобто цей акт не є реальним, бо не може встановлювати на майбутнє викиди забруднюючих речовин.

По-третє, ПАТ "Лисичанськвугілля" стверджує про відсутність з його боку завданої державі шкоди у сумі 81 329,63грн.

Ухвалою від 13.08.2013р. Донецький апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу до провадження.

Від Державної екологічної інспекції надійшли заперечення на апеляційну скаргу ПАТ "Лисичанськвугілля", в яких просить рішення господарського суду Луганської області від 16.07.2013р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В запереченнях позивач посилається що у період з 18.04.2013р. по 16.05.2013р. було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ПАТ "Лисичанськвугілля", за результатами проведення якої було встановлено, що основна виробнича діяльність ВП "Автобаза" пов'язана з викидом забруднюючих речовин в атмосферне повітря та у період з 01.06.2010р. по 11.05.2011р. викиди в повітря здійснювалось без дозволу, що є порушенням ст.ст. 10, 11 Закону про атмосферне повітря. На підставі цього акту відповідачу був виданий припис про усунення порушень природоохоронного законодавства, а на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерством охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. №639 (z0048-09) , зроблено розрахунок збитків, що склали 81 329,63грн.

Також від Лисичансько-Рубіжанського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері м. Сєвєродонецьк Луганської області надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Статтею 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників апелянта, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача з урахуванням наступного:

Лисичансько-Рубіжанський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері м. Сєвєродонецьк Луганської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Луганській області м. Луганськ звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою про стягнення з ПАТ "Лисичанськвугілля" збитків у сумі 81 329,63грн., заподіяних порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря.

Підставою звернення з позовом прокурор зазначає акти перевірки Державної екологічної інспекції у Луганській області 18.05.2009р.-05.06.2009р. та 18.04.2013р.-16.05.2013р. відповідно до ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про основні засади державного нагляду у сфері господарської діяльності" (877-16) та наказу Державної екологічної інспекції у Луганській області від 29.05.2013р. №152. При проведенні перевірки позивачем було з'ясовано, що з 01.06.2010р. по 11.05.2011р. відокремленим підрозділом "Автобаза" ПАТ "Лисчанськвугілля" здійснювався викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу, що є порушенням ст.ст. 10, 11 Закону про атмосферне повітря. На підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерством охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. № 639 (z0048-09) (далі - Методика), зроблено розрахунок збитків на суму 81 329,63 грн., які відповідачем досі не відшкодовані. Отже, прокурор вважає, що ПАТ "Лисичанськвугілля" в процесі здійснення своєї господарської діяльності не забезпечило виконання вимог, передбачених законодавством про атмосферне повітря, чим порушило інтереси держави, оскільки згідно ст. 13 Конституції України атмосферне повітря є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власності здійснюють органи місцевого самоврядування.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись, що за результатами здійсненої за період з 18.04.2013-16.05.2013 перевірки нараховано штрафні санкції за попередню перевірку, а саме за 2009 рік, що є незаконним. Вимога про стягнення шкоди за порушенням, яке встановлене у 2009 році, заявлена з пропуском строку позовної давності. Також відповідач вказує, що в ході проведення цієї перевірки складено акт № 215, та було встановлено факт відсутності дозволу на викиди в атмосферне повітря у ВП "Автобаза" за період з 01.01.2009р. по час перевірки, що є порушенням ст. 11 Закону про атмосферне повітря. Також відповідач зазначає, що ПАТ "Лисичанськвугілля" видано дозвіл терміном дії на 10 років з 12.05.2011р. до 12.05.2021р.

Крім того, відповідач наголошував про те, що після перевірки 2009 року було проведено ще дві перевірки (15.10.2011-31.10.2011, акт №212, 07.08.2012-20.08.2012, акт №205) в ході яких не встановлено факту завдання реальної шкоди державі. Також на підставі направлення від 20.04.2010р. № 17-1122 позивачем здійснено перевірку за період з 31.05.2010р. по 18.06.2010р., однак акт за результатами даної перевірки на адресу відповідача не надавався, не надавались приписи та розпорядження, відповідно до яких фіксується порушення законодавства. В акті перевірки, здійсненої в травні 2013 року, не зазначено перевіряємого періоду, однак вказано, що в період з 01.06.2010р. по 11.05.2011р. ВП "Автобаза" ПАТ "Лисичанськвугілля" здійснювався викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу, що стало необґрунтованою підставою для нарахування шкоди.

З матеріалів справи вбачається що третя особи - Луганська обласна рада та Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області м. Луганськ наполягали на задоволенні позову, вважаючи його обґрунтованим.

За результатами розгляду позовної заяви господарський суд Луганської області виніс рішення від 16.07.2013р., яким задовільнив позовні вимоги прокурора в повному обсязі; стягнув з ПАТ "Лисичанськвугілля" на користь держави збитки в розмірі 81329,63грн.

Рішення суду обґрунтоване тим, що з урахуванням вимог ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (877-16) та на підставі наказу Державної екологічної інспекції в Луганській області від 29.03.2013р. № 152 позивачем було проведено планову перевірку відповідача в період з 18.04.2013р. по 16.05.2013р., за результатами проведення якої складено акт.

Господарським судом встановлено, що при проведенні перевірки ПАТ "Лисичанськвугілля" основна виробнича діяльність його підрозділу пов'язана з викидом забруднюючих речовин в атмосферне повітря. На балансі підприємства знаходиться 86 одиниць автотранспорту, з них: 62 на бензині та 24 на дизельному паливі. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викидів Відокремленим підрозділом "Автобаза" ПАТ "Лисичанськвугілля" здійснюються на підставі дозволу на викиди № 4411870000-128, виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Луганській області 12.05.2011р., терміном дії до 12.05.2021р. Також в акті відображено, що підприємством в період з 01.06.2010р. по 11.05.2011р. викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами здійснювались без дозволу, що є порушенням ст.ст. 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Розрахунок шкоди здійснений на підставі довідки про викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, наданої в ході перевірки ВП "Автобаза" ПАТ "Лисичанськвугілля", з урахуванням вимог Методики. Суд дійшов висновку, що період нарахування шкоди, визначеної до дати отримання дозволу, здійснено в межах загального строку позовної давності.

Проаналізувавши матеріали справи, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що господарський суд Луганської області за наявності достатніх доказів у матеріалах справи обґрунтовано задовольнив позов, з урахуванням наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону про атмосферне повітря підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Згідно частини 2 цієї статті виконання заходів щодо охорони атмосферного повітря не повинно призводити до забруднення ґрунтів, вод та інших природних об'єктів.

Актом від 18.04.2013-16.05.2013р. було встановлено, що ПАТ "Лисичанськвугілля" не здійснювало контроль за викидами забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами ВП "Автобаза".

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу (ч. 5 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря")

В акті перевірки було зазначено, що відповідач в період з 01.06.2010р. по 11.05.2011р. здійснював викид забруднюючих речовин без спеціального дозволу.

Відповідно до ст. 34 Закону про атмосферного повітря шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

У статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Розрахунок завданої державі шкоди діями відповідача здійснено на підставі Методики.

Так, у п. 2.1. Методики зазначено, що наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються: викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Згідно п. 2.7. Методики розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках: викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання.

В матеріалах справи наявний розрахунок розміру компенсації збитків, які завдані державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ВП "Автобаза" ПАТ "Лисичанськвугілля" за період з 01.06.2010р. по 11.05.2011р., за яким сума шкоди становить 81 329,63грн. (а.с.77). Доказів сплати завданої шкоди відповідачем не надано.

Колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставними доводи апелянта щодо встановлення у акті перевірки від 18.05.2009-05.06.2009рр. викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря у період 2010-2011р., оскільки це не відповідає дійсності та цим актом встановлено, що дозвіл ВП "Автобаза" на викид забруднюючих речовин у атмосферне повітря від стаціонарних джерел за № 90065, виданий екологічною інспекцією по Лисичанському регіону 28.03.2004р. на термін до 31.12.2008р. Тобто на момент проведення перевірки у відповідача був відсутній дозвіл, що є порушенням ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та ст.ст. 17, 33 Закону України "Про відходи" (а.с.22-30, 157-161).

Також є необґрунтованими доводи апелянта щодо застосування строку позовної давності до нарахованої суми збитків за період 01.06.2010-11.05.2011р., оскільки до даних правовідносин застосовується загальний строк позовної давності у три роки та нарахування збитків було здійснено у межах цього строку.

Донецький апеляційний господарський суд звертає увагу, що відповідач не заперечує проти того, що у нього у період 01.06.2010-11.05.2011р. був відсутній дозвіл на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

До того ж, заперечення ПАТ "Лисичанськвугілля" у цій справі по суті є незгодою останнього з результатами проведених перевірок, але будь-яких доказів щодо оскарження результатів проведених перевірок у період з 2009р. по 2013р. у встановленому законодавством порядку відповідачем не надано.

За таких обставин, господарський суд правомірно стягнув з відповідача збитки за порушення ним законодавства про охорону атмосферного повітря у сумі 81 329,63грн.

Однак колегія суддів не погоджується з висновками господарського суду з частині стягнення коштів на користь держави. Таке формулювання є загальним та не відповідає вимогам Бюджетного кодексу України (2542-14) .

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є: 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

За таких обставин та на підставі п. 4 ст. 103 ГПК України, апеляційний суд вважає необхідно змінити пункт другий резолютивної частини рішення від 16.07.2013р. в частині щодо стягнення грошових коштів до державного бюджету України, обласного та місцевого бюджетів.

Таким чином, апелянт не довів апеляційному суду підстави для скасування рішення господарського суду Луганської області від 16.07.2013р. у справі №913/1495/13, тому рішення не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ПАТ "Лисичанськвугілля" не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 4 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Личисанськвугілля" м.Лисичанськ Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 16.07.2013р. у справі № 913/1495/13 залишити без задоволення.

Пункт другий резолютивної частини рішення господарського суду Луганської області від 16.07.2013р. у справі №913/1495/13 змінити, виклавши в наступній редакції:

"Стягнути з публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" (Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Малиновського, 1, ідентифікаційний код 32359108), на користь державного бюджету України, обласного бюджету Луганської обласної ради та місцевого бюджету Лисичанської міської ради матеріальні збитки у розмірі 81 329,63 (вісімдесят одної тисячі триста двадцяти дев'яти) грн. 63 коп., зарахувавши кошти на аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами"".