908/2274/13 Про стягнення неустойки за порушення умов договору купівлі-продажу природного газу - 10.09.2013 Прийняття

Головуючого:Діброви Г.І. суддів Бойченка К.І., Стойка О.В. при секретарі Довгалюк К.Г. від позивача:Пац В.О. - за дов. №14-333 від 16.03.12р.від відповідача:Тьо-Левіна Г.В. - за дов. №007 від 08.01.13 р. Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 29.07.2013 року у справі № 908/2274/13 (суддя Кутіщева - Арнет Н.С.) за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі", м. Мелітополь Запорізька область про стягнення 53 421 грн. 99 коп.

У 2013 році Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі", м. Мелітополь Запорізька область про стягнення 53 421 грн. 99 коп.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.07.13 р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі", м. Мелітополь Запорізька область про стягнення 53 421 грн. 99 коп. були задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі", м. Мелітополь Запорізька область на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ 19 396 грн. 95 коп. пені, 6869 грн. 31 коп. інфляційних, 7758 грн. 78 коп. 3% річних з відмовою у стягненні іншої частини пені через задоволення клопотання відповідача про зменшення її розміру на 50%.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просив Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 29.07.13 р. скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 19 396 грн. 95 коп. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ пеню у розмірі 38 793 грн. 90 коп., в іншій частині рішення залишити без змін.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд апеляційної інстанції залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 908/2274/13 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, але рішення суду частково не відповідає вимогам чинного законодавства України і підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог з залишенням без змін рішення суду в іншій частині, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 284-БО-14.

Відповідно до п.1.1 Договору, продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами. (п. 1.2 договору).

За умовами п.5.2 договору, ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 3 509 грн. 00 коп., без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, ціна газу разом з ПДВ становить 3 884 грн. 78 коп.

Згідно п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.7.2 договору, за невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору покупець зобов'язався сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Згідно п.11.1 договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01 серпня 2012р. до 31 грудня 2012р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Позивач, на виконання умов договору, протягом листопада 2012 р. - грудня 2012 р. передав відповідачу природний газ, що підтверджено актами прийому-передачі природного газу від 30.11.12 р., від 31.12.12 р., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Відповідач свої зобов'язання за договором купівлі - продажу природного газу виконав у повному обсязі, але з простроченням строків оплати, передбачених умовами договору.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Запорізької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі", м. Мелітополь Запорізька область інфляційних в сумі 6 869 грн. 31 коп., 3 % річних в сумі 7 758 грн. 78 коп. та пені у сумі 38 793 грн. 90 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача на його користь інфляційні у розмірі 6 869 грн. 31 коп. за весь час прострочення та 3% річних у розмірі 7 758 грн. 78 коп.

У відповідності до норми ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 7 758 грн. 78 коп., як плату за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов"язання за період з 14.12.2012 р. по 27.01.2013 р.

Проте судова колегія вважає, що господарським судом помилково стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні у розмірі 6 869 грн. 31 коп. за час прострочки оплати отриманого газу за листопад 2012 року в грудні 2012 року, тому що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що розрахунок позивача в цій частині повністю не відповідає вимогам чинного законодавства України. Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2012 року відбулась прострочка оплати відповідачем суми основного боргу, але поденна, тобто сума 4 004 654 грн. 98 коп. оплачувалась відповідачем частково, що взагалі виключає можливість нарахування інфляційних за листопад 2012 року на суму боргу 4 004 654 грн. 98 коп., як зроблено позивачем та помилково задоволено судом як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов"язання з причини девальвації грошової одиниці України. Тому в цій частині рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні вимог про стягнення інфляційних через невірний розрахунок позивача, що нарахував суми інфляційних за періоди прострочки виконання зобов'язань, менші за 15 днів (півмісяця), в той час як інфляція є помісячним процесом, що відбувається в державі і її індекс офіційно встановлюється за підсумками кожного місяця, а нарахування її за період менше ніж місяць суперечить діючому законодавству України

За таких підстав, судова колегія дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог позивача у частині стягнення з відповідача на його користь інфляційних у розмірі 6 869 грн. 31 коп.

Також позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 38 793 грн. 90 коп.

Згідно приписів ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині нарахування суми пені у розмірі 38 793 грн. 90 коп. за період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов'язання за період з 14.12.12 року по 27.01.13 року.

В той же час, згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно приписів статті 233 Господарського кодексу України, якщо штрафні санкції, що підлягають сплаті дуже великі у порівнянні зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Так, з приписів названих статей вбачається, що при зменшенні розміру санкцій повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, а й інші інтереси, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Оскільки пеня є різновидом неустойки, яка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов'язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов'язання (санкцією), як правового наслідку його порушення (ст. 611 Цивільного кодексу України), неустойка має компенсаційний характер та її розмір, як і розмір пені повинні бути відповідними розміру понесених позивачем збитків.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що оскільки заявлена до стягнення сума пені не відповідає наслідкам здійсненого відповідачем правопорушення, а розмір основного боргу погашений до звернення позивача до суду і прострочення грошових зобов"язань за кожною місячною поставкою не є значним, то судом першої інстанції правомірно зменшено розмір пені на 50% та правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача пеню лише у розмірі 19 396 грн. 95 коп.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, судовою колегією розглянуті та відхилені доводи позивача щодо необхідності відмови у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені з посиланням на судову практику, оскільки в даному випадку судовою колегією викладені причини задоволення такого клопотання, і це не тільки з причини важкого матеріального становища відповідача, а відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції скористався своїм суб"єктивним правом, яке надано йому чинним процесуальним законодавством України і у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для скасування рішення в цій частині за нормами ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 29.07.2013 р. у справі № 908/2274/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, але частково не відповідає нормам матеріального права України, тому підлягає скасуванню в частині стягнення інфляційних через невірний розрахунок позивача, з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову у їх стягненні з залишенням без змін рішення суду в іншій частині, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по справі покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам, в частині зменшеної судом суми - в повному обсязі.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 29.07.2013 р. у справі № 908/2274/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 29.07.2013 р. у справі № 908/2274/13 - частково скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі", м. Мелітополь Запорізька область про стягнення 53 421 грн. 99 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі", 72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Луначарського, 61, ЗКПО 05541114 на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ЗКПО 20077720 пеню у розмірі 19 396 грн. 95 коп., 3% річних у розмірі 7758 грн. 78 коп., судовий збір у розмірі 1720 грн. 50 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі", м. Мелітополь Запорізька область про стягнення інфляційних у розмірі 6869 грн. 31 коп., пені в розмірі 19 396 грн. 95 коп.