925/721/13 Про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю - 09.09.2013 Прийняття

Маньківська селищна рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаської обласної організації українського товариства мисливців та рибалок (далі - відповідач) про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю по вул. Леніна, 5 в с. Маньківка Черкаської області, проведену 08.01.2008р. на підставі рішення виконавчого комітету Маньківської селищної ради №156 від 24.07.2007р. "Про надання дозволу на оформлення та видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно", реєстраційний номер 21670235, номер запису 375 в книзі 2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.03.2013р. сесією Маньківської селищної ради було прийнято рішення №30-14/VI "Про скасування рішення виконкому Маньківської селищної ради від 24.07.2007 №156 "Про надання дозволу на оформлення та видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно". Позивач вважає, що рішення №156 від 24.07.2007р. було прийнято за відсутності достатніх для цього правових підстав.

Відповідач проти позову заперечував, наголошуючи на безпідставності та непідтвердженості позовних вимог належними доказами. На думку відповідача, в даному випадку відсутні обставини, які б зумовлювали необхідність скасувати державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно, здійснену на підставі рішення виконавчого комітету Маньківської селищної ради №156 від 24.07.2007р. "Про надання дозволу на оформлення та видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно" .

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.05.2013р. у справі №925/721/13 до участі у справі як третю особу було залучено Маньківську районну організацію українського товариства мисливців та рибалок (далі - третя особа).

Третя особа підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила суд позов задовольнити.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.07.2013р. у справі №925/721/13 в позові було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 02.07.2013р. у справі №925/721/13 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, позивач наголошував на наступному:

- зазначивши в своєму рішенні про те, що відповідач є власником спірної адміністративної будівлі, місцевий господарський суд вийшов за межі позовних вимог без відповідного про те клопотання, оскільки позивачем за заявлялась вимога про визнання права власності;

- судом не було застосовано при вирішенні спору Тимчасове положення "Про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно", затверджене наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002р. (z0157-02) ;

- суд прийняв до уваги доводи відповідача про те, що спірне нерухоме майно обліковувалось в централізованій бухгалтерії на балансі основних засобів Черкаської обласної ради УТМР. Однак поза увагою суду залишилось те, що лист (клопотання) відповідача №41 від 21.06.2007р., в якому й була вказана ця інформація, не є правовстановлюючим документом в розумінні Тимчасового положення "Про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно";

- облік майна на балансі товариства не є ознакою права власності;

- право власності на адміністративне приміщення було оформлено за відповідачем на підставі рішення позивача №156 від 24.07.2007р. за відсутності достатніх для цього правових підстав.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2013р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.09.2013р.

27.08.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначав про непідтвердженість та необґрунтованість доводів позивача, викладених у скарзі, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2013р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Новікова М.М., Мартюк А.І.

В судовому засіданні 09.09.2013р. представники позивача та третьої особи підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Черкаської області від 02.07.2013р. у справі №925/721/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.09.2013р. заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача з підстав, наведених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 09.09.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Українське товариство мисливців і рибалок (далі - УТМР) діє на підставі Статуту, відповідно до якого УТМР - є добровільною Всеукраїнською громадською організацією, яка об'єднує мисливців і рибалок з метою сприяння активному розвитку любительського, стендового і рибальського спорту, охорони, відтворення, збереження, раціонального використання тваринного світу та захист спільних інтересів. УТМР є юридичною особою і суб'єктом права приватної власності на належне йому майно та грошові кошти. Товариство є неприбутковою громадською організацією.

21.06.2007р. до виконавчого комітету Маньківської селищної ради із заявою №41 звернувся голова президії облради Черкаської обласної організації УТМР, в якій просив оформити свідоцтво про право власності на адміністративний будинок по вул. Леніна, 5 в с. Маньківка Черкаської області, який обліковується в централізованій бухгалтерії на балансі основних засобів Черкаської обласної ради УТМР (том справи - 1, аркуш справи - 14).

За результатами розгляду вказаної заяви, 24.07.2007р. позивачем було прийнято рішення №156 "Про надання дозволу на оформлення та видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно" (том справи - 1, аркуш справи - 15), згідно з яким вирішено оформити та видати свідоцтво про право власності на нерухоме майно (адмінбудинок), що розташований по вул. Леніна, 5 в смт. Маньківка за відповідачем.

На виконання рішення позивача №156 від 24.07.2007р. було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 08.01.2008р. (том справи - 1, аркуш справи - 17).

11.02.2013р. третя особа звернулась до позивача з клопотанням вих.№05 від 11.02.2013р. (том справи - 1, аркуш справи - 30), в якому просила скасувати рішення виконавчого комітету Маньківської селищної ради №156 від 24.07.2007р. "Про надання дозволу на оформлення та видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно", оскільки твердження щодо обліку адміністративного будинку по вул. Леніна, 5 в смт. Маньківка на балансі основних засобів Черкаської обласної ради УТМР не відповідає дійсності. Третя особа зазначала про те, що з 2001р. вона є юридичною особою, має відокремлене майно та самостійний баланс. До того ж, рішенням виконавчого комітету Маньківської райради народних депутатів №111 від 20.03.1984р. будинок по вул. Леніна №5 було передано районному товариству мисливців і рибалок.

Розглянувши клопотання третьої особи, позивачем було прийнято рішення №30-14/VI від 07.03.2013р. "Про скасування рішення виконкому Маньківської селищної ради від 24.07.2007р. №156 "Про надання дозволу на оформлення та видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно" (том справи - 1, аркуш справи - 33), згідно з яким вирішено скасувати рішення виконкому Маньківської селищної ради від 24.07.2007р. №156 "Про надання дозволу на оформлення та видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно".

Листом №371 від 05.04.2013р. позивач повідомив відповідача про прийняття вищевказаного рішення №30-14/VI від 07.03.2013р. та просив з'явитись для вирішення питання щодо права власності на будинок по вул. Леніна, 5 в смт. Маньківка (том справи - 1, аркуш справи - 32). Однак звернення позивача було залишено відповідачем без належного реагування.

Позивач просив суд скасувати державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно (нежитлову будівлю по вул. Леніна, 5 в с. Маньківка Черкаської області), проведену 08.01.2008р. на підставі рішення виконавчого комітету Маньківської селищної ради від 24.07.2007р. №156, оскільки сторони не можуть врегулювати це питання іншим шляхом, ніж в судовому порядку.

Місцевий господарський суд повністю відмовив у позові, визнавши вимоги позивача нормативно необґрунтованими та документально непідтвердженими.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги ґрунтуються на безпідставному, за твердженням позивача, оформленні права власності на адміністративне приміщення за відповідачем.

В ст. 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч.1 ст. 328 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

В процесі судового розгляду було встановлено, що 20.03.1984р. Маньківською районною радою народних депутатів прийнято рішення №111 "Про передачу будинку по вулиці Леніна №5 районному товариству мисливців і рибалок" (том справи - 1, аркуш справи - 31), згідно з яким вирішено:

- розширити виробничу площу районної агрохімічної лабораторії за рахунок приміщення, що належить районному товариству мисливців і рибалок по вулиці Горького, 8, балансовою вартістю 11 542 карбованці;

- виконкому Маньківської селищної ради народних депутатів передати районному товариству мисливців і рибалок рівнозначне приміщення по вул. Леніна, 5 балансовою вартістю 12 350 карбованців з балансу на баланс безкоштовно.

03.01.2003р. між Черкаською обласною організацією УТМР (відповідачем) та Маньківською районною громадською організацією УТМР (третьою особою) було укладено договір майнового найму і співробітництво, за умовами якого відповідач, як наймодавець, передає, а третя особа, як наймач, приймає у тимчасове користування без права викупу і приватизації наступне майно (основні засоби), розташоване на території Маньківського району в смт. Маньківка по вул. Леніна, 5, а також малоцінне майно згідно акту (додаток №1) (том справи - 1, аркуші справи - 52-56).

03.01.2003р. було складено та підписано Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, за яким на забалансовий рахунок третьої особи було передано автомобіль УАЗ-3101 та адмінприміщення згідно договору майнового найму і про співробітництво б/н від 03.01.2003р. (том справи - 1, аркуші справи - 57-58).

24.07.2007р. позивачем було прийнято рішення №156 "Про надання дозволу на оформлення та видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно" (том справи - 1, аркуш справи - 15), згідно з яким вирішено оформити та видати свідоцтво про право власності на нерухоме майно (адмінбудинок), що розташований по вул. Леніна, 5 в смт. Маньківка за відповідачем.

В подальшому 07.03.2013р. позивачем було прийнято рішення №30-14/VI "Про скасування рішення виконкому Маньківської селищної ради від 24.07.2007р. №156 "Про надання дозволу на оформлення та видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно".

Однак, приймаючи вказане рішення, позивачем не було з'ясовано, що згідно зі Статутом УТМР (в редакції, чинній на час звернення з позовом до суду) єдину систему УТМР складають Кримська республіканська, обласні, Київська міська, районні (міжрайонні), міські, первинні організації УТМР, до якої також входить Черкаська обласна організація УТМР (п.1.2 Статуту УТМР). Для виконання статутних завдань УТМР юридичними особами можуть бути районні (міжрайонні), міські організації, реєстрація яких здійснюється на підставі рішення ради обласної організації, цього Статуту та статуту обласної організації у відповідності до чинного законодавства (ч.3 п.1.3 Статуту УТМР). Об'єктами права власності УТМР є грошові кошти, майно, необхідне для здійснення статутної діяльності; УТМР самостійно володіє, користується і розпоряджається об'єктами власності; основні засоби перебувають на балансі обласних, Київської міської організації УТМР та Кримського республіканського товариства УТМР, під контролем Всеукраїнської ради УТМР; право власності на кошти і майно, основні засоби УТМР реалізує з'їзд, а в період між з'їздами УТМР - Всеукраїнська рада УТМР; кошти УТМР та його майно не підлягають розподілу між членами УТМР (розділ V п.5.1, 5.9 Статуту УТМР).

Згідно з наданими суду поясненнями, обласна рада УТМР керує роботою міських і районних рад товариства області. Здійснення всіх фінансових операцій до виходу районних організацій УТМР на самостійний баланс з набуттям статусу юридичної особи в 2001 році проводилось через централізовану бухгалтерію обласної організації УТМР.

Грошові кошти знаходились на єдиному рахунку обласної організації УТМР, тому придбання основних засобів, в тому числі адміністративних приміщень та автотранспорту, здійснювалось централізовано обласною організацією за згодою з Президією Всеукраїнської ради УТМР і вони знаходились (обліковувались) на балансі обласної організації УТМР.

Згідно зі Статутом УТМР і відповідних рішень обласної ради для виконання статутних завдань товариства основні засоби передавались в користування районним міськрадам, хоч залишались і залишаються на балансі обласної ради УТМР та під контролем Всеукраїнської ради мисливців і рибалок.

Централізовано були придбані адміністративні приміщення для районних організацій за кошти Всеукраїнської та обласної ради УТМР, в тому числі і для Маньківської районної ради мисливців і рибалок по вул. Горького, 8 в смт. Маньківка вартістю 11 542 крб.

Як уже зазначалось вище, з урахуванням звернення районної агрохімічної лабораторії та клопотання Маньківської селищної ради про розширення площі районної агрохімлабораторії за рахунок приміщення, що належало районному товариству мисливців і рибалок, але знаходилось на балансі обласної ради УТМР, за згодою сторін було здійснено бартерний обмін на рівнозначне приміщення по вул. Леніна, 5 в смт. Маньківка для розміщення там Маньківської районної організації УТМР.

Згідно з поясненнями відповідача, спірне приміщення було передано у користування новоствореній Маньківській районній громадській організації мисливців і рибалок відповідно до рішення Черкаської обласної ради УТМР від 20.04.2001р. та наказу по Черкаській обласній організації УТМР №108-В від 30.04.2001р.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору майнового найму і співробітництва від 03.01.2003р. основні засоби УТМР, в тому числі і спірне нерухоме майно, були передані третій особі у тимчасове користування. Вищезгаданий договір є дійсним і досі. Доказів, які б свідчили про протилежне суду не надано.

Тобто, по суті власником приміщення по вул. Леніна, 5 в смт. Маньківка є Черкаська обласна організація УТМР, в якій районна організація є структурним підрозділом. При цьому, у разі виходу організації з УТМР і припинення своєї діяльності організація вважається ліквідованою, однак майно і кошти не можуть розподілятися між членами організації, а залишаються за УТМР і використовуються для виконання статутних завдань за рішенням обласної ради УТМР.

У відповідності до ст. ст. 21, 23 Закону України "Про об'єднання громадян" об'єднання громадян може мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення його статутної діяльності. Об'єднання громадян набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом. Громадські організації також мають право на майно та кошти, придбані в результаті господарської та іншої комерційної діяльності створених ними госпрозрахункових установ та організацій, заснованих підприємств. Право власності об'єднань громадян реалізують їх вищі статутні органи управління (загальні збори, конференції, з'їзди тощо) в порядку, передбаченому законодавством України та статутними документами. Окремі функції щодо господарського управління майном може бути покладено вищими статутними органами управління на створювані ними органи, місцеві осередки або передано спілкам об'єднань громадян.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В процесі судового розгляду позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності та обґрунтованості заявлених ним вимог, у зв'язку з чи колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення позову.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано доказів, які б спростовували висновки місцевого господарського суду.

Відносно посилання позивача в апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Натомість за результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.