28/375 Спір про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення на підставі невірного застосування відповідачем п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" - Матеріали постанови 01/1586

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.08.2003 у справі № 28/375, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2003 позов задоволено: податкові повідомлення - рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 12.05.2003 № 0000342600/0 та від 19.06.2003 № 0000342600/1 визнано недійсними з мотивів правомірного включення позивачем до податкового кредиту у березні 2001 р. витрат по сплаті ПДВ у зв'язку з придбанням позивачем у ТОВ "ФІ" мазуту М-40.

У касаційній скарзі ДПІ у Оболонському районі м. Києва просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2003 та рішення господарського суду м. Києва від 04.08.2003 у справі № 28/375, постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції ст. 128 Цивільного кодексу України, п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) від 03.04.1997 № 168/97-ВР, оскільки відвантаження мазуту на адресу позивача і зарахування коштів на рахунок продавця не відбувалося.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в них фактичних обставин правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку спірні правовідносини виникли між сторонами стосовно визначення правомірності віднесення позивачем до податкового кредиту відповідних сум ПДВ у взаємовідносинах позивача з ТОВ "ФІ" по придбанню мазуту М - 40 у березні 2001 р.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що податковими повідомленнями - рішеннями ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 12.05.2003 № 0000342600/0 позивачу було визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 258 034, 5 грн. (172 023 грн. основного боргу та 86 011, 5 грн. штрафних санкцій) та від 19.06.2003 № 0000342600/1 у розмірі 3 000 000 грн. (2 000 000 грн. основного боргу та 1 000 000 грн. штрафних санкцій).

Оспорювані податкові повідомлення-рішення від 12.05.2003 № 0000342600/0 та від 19.06.2003 № 0000342600/1 прийняті на підставі акту перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва № 1838/10/26-05-02470684 від 08.05.2003, в якому відповідач прийшов до висновку, що угоди між позивачем і ТОВ "ФІ" по придбанню мазуту є мнимими, фактично операція купівлі - продажу мазуту не відбувалася, у зв'язку з чим первинні документи, які свідчать про отримання мазуту позивачем від ТОВ "ФІ" і проведення розрахунків з останнім, не приймаються відповідачем в o3drbepdfemm права позивача на податковий кредит.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 , п. 7.1, 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) об'єктом оподаткування цим податком є операції платників податків з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ; особа - продавець, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Порядок формування права на податковий кредит визначений п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , згідно з п.п. 7.4.1 якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Крім того, у п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) зазначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь - яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.

Датою виникнення права на податковий кредит, згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів( робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 16.03.2001 між позивачем та ТОВ "Фактор - Імпекс" укладений контракт № 777/СН, згідно з яким позивач придбав у ТОВ "ФІ" мазут М-40 в кількості 18 788,165 т, ціна за 1 т - 638,7 грн., в т. ч. ПДВ 106,45 грн. 22.03.2001 між сторонами складені акти прийому - передачі 12710 т 784 кг та 6077 т 381 кг мазуту. ТОВ "ФІ" поставило позивачу мазут у кількості 18 788,165 т загальною вартістю 12 000 000,99 грн., в т. ч. ПДВ 2 000 000,16 грн., про що свідчить накладна на його отримання № 131 від 22.03.2001. По вказаній господарській операції ТОВ "ФІ" надав позивачу належно оформлену податкову накладну № 25 від 22.03.2001 на загальну суму 12 000 000,98 грн., в тому числі ПДВ 2 000 000,16 грн. Зазначена операція відображена позивачем у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг). Сума ПДВ, вказана у податковій накладній № 25 від 22.03.2001, віднесена позивачем до складу податкового кредиту за березень 2001 року.

19.03.2001 між позивачем та ТОВ "ФІ" укладено договір комісії № 74/МК, за яким позивач доручив ТОВ "ФІ" провести ряд зовнішньоекономічних операцій з продажу майна (в даному випадку мазуту). На виконання договору комісії від 19.03.2001 позивачем передано на комісію ТОВ "ФІ" мазут марки М-40 в кількості 18 788 165 кг за ціною 532,25 грн. за тону, про що свідчать наявні в справі акти прийому-передачі від 22.03.2001. Вказаний товар за дорученням позивача реалізований ТОВ "ФІ" фірмі "С1" (США), що підтверджується відповідними вантажними митними деклараціями. Про проведення розрахунків за договором комісії № 74/МК від 19.03.2001 свідчать виписки з банківського рахунку позивача. При здійснені експорту мазуту фірмі "С1" (США) позивачем застосовано нульову ставку ПДВ відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Що стосується посилань позивача на мнимість вищезазначених угод між позивачем і ТОВ "ФІ", то слід зазначити, що надані позивачем до матеріалів справи докази (копії договорів, накладних, актів прийому - передачі мазуту, копії платіжних доручень, виписок з банківського рахунку, лист Київського регіонального управління КБ "Приват Банк" від 27.07.2003 № 16-2-03/864, наданий на запит господарського суду; лист Центрального енергетичної митниці № 22/1-3337 від 28.03.2003, вантажні митні декларації та інші) визнано господарськими судами першої та апеляційної інстанції допустимими і достатніми для підтвердження факту передачі предмету договорів (мазуту М - 40) і здійснення розрахунків за цими договорами, а також вивезення предмету договорів за межі митної території України.

Відповідачем же, в порушення вимог ст. 33 ГПК України (1798-12) не доведено фактів і обставин, на які він посилається, в т. ч. не подано доказів визнання угод (які відповідач вважає мнимими) недійсними у встановленому законом порядку.

На підтвердження податкового кредиту у березні 2001 року у сумі 2 000 000 грн. позивач мав податкову накладну № 25 від 22.03.2001 на загальну суму 12 000 000, 98 грн., в т. ч. 2 000 000, 16 грн. ПДВ, оформлену відповідно до вимог п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Обґрунтованими є і висновки господарських судів першої та апеляційної інстанції щодо застосування позивачем нульової ставки ПДВ відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) при здійснені експорту мазуту, що підтверджено належним чином оформленими вантажними митними деклараціями, листом Центрального енергетичної митниці № 22/1-3337 від 28.03.2003, наданим на запит господарського суду. Таким чином, господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до правомірного висновку про відсутність з боку позивача зазначених в акті перевірки порушень п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

За таких обставин постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2003 у справі 28/375 відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.