Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Лисенко В.А., Ярош А.І.

(відповідно до розпорядження заступника голови суду від 09.08.2013р. №607 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (особисто)

від відповідача: Ковальчук Р.М., за довіреністю №2301 від 22.10.2012р.

від третьої особи: ОСОБА_1, за довіреністю №1 від 26.06.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міськзелентрест"

на рішення господарського суду Одеської області від 29 липня 2013 року

по справі №916/1595/13

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача Комунального підприємства "Міськзелентрест"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватного підприємства "Агротрейд Україна"

про стягнення 79200 грн.

ФО-П ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з КП "Міськзелентрест" 79200 грн. заборгованості.

17.06.2013р. ухвалою господарського суду Одеської області по справі 916/1595/13 до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено ПП "Агротрейд Україна".

Рішенням господарського суду Одеської області від 29 липня 2013 року у справі №916/1595/13 (суддя Цісельський О.В.) позовні вимоги ФО-П ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі, з відповідача на користь позивача стягнуто 79200 грн. заборгованості та 1720,50 грн. судового збору. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт наявності за відповідачем заборгованості на користь позивача у розмірі 79200 грн. через несплату отриманого від ПП "Агротрейд Україна" товару.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, відповідач (КП "Міськзелентрест") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ФО-П ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, з посиланням при цьому на порушення місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, через неправомірне незастосування судом строку позовної давності.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі та наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача (ФО-П ОСОБА_1.) у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційною скаргою КП "Міськзелентрест", просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Представник третьої особи (ПП "Агротрейд Україна") у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими третя особа не погоджується з апеляційною скаргою КП "Міськзелентрест", просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Згідно з розпорядженням заступника голови суду від 09.08.2013р. №607 розгляд апеляційної скарги здійснювався судовою колегією у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Ярош А.І., Лисенко В.А.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін та третьої особи, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що у червні-липні 2008р. ПП "Агротрейд Україна" (третя особа) було поставлено, а КП "Міськзелентрест" (відповідач) отримано травосуміш універсальну (товар) на загальну суму 79200 грн., що підтверджується рахунками: №АГР-000001 від 02.06.2008р. на суму 19800 грн., в т.ч. ПДВ; №АГР-000002 від 02.07.2008р. на суму 19800 грн., в т.ч. ПДВ; №АГР-000003 від 03.07.2008р. на суму 39600 грн., в т.ч. ПДВ та виданими на підставі таких рахунків видатковими накладними: №АГР-000002/06 від 02.06.2008р. на суму 19800 грн., в т.ч. ПДВ; №АГР-000002 від 02.07.2008р. на суму 19800 грн., в т.ч. ПДВ; №АГР-000003 від 03.07.2008р. на суму 39600 грн., в т.ч. ПДВ. Вказані видаткові накладні підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств без зауважень.

13.12.2011р. ПП "Агротрейд Україна" звернулось до відповідача з письмовою вимогою про оплату товару, в якій сповіщало, що відповідно до приписів ст. 530 ЦК України, просить відповідача провести оплату поставленого товару на суму 79200 грн. за рахунками: №АГР-000001 від 02.06.2008р. на суму 19800 грн., в т.ч. ПДВ; №АГР-000002 від 02.07.2008р. на суму 19800 грн., в т.ч. ПДВ; №АГР-000003 від 03.07.2008р. на суму 39600 грн., в т.ч. ПДВ та виданих на підставі таких рахунків видаткових накладних: №АГР-000002/06 від 02.06.2008р. на суму 19800 грн., в т.ч. ПДВ; №АГР-000002 від 02.07.2008р. на суму 19800 грн., в т.ч. ПДВ; №АГР-000003 від 03.07.2008р. на суму 39600 грн., в т.ч. ПДВ протягом 7 днів з дня отримання даної вимоги.

Вказана вимога отримана відповідачем 19.12.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1, а.с. 18).

Вищенаведене вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

03.04.2013р. між ПП "Агротрейд Україна" (первісний кредитор) та ФО-П ОСОБА_1 (позивач, новий кредитор) було укладено договір уступки права вимоги, за умовами якого, первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги виконання зобов'язань за видатковою накладною №АГР-000002/06 від 02.06.2008р. на суму 19800 грн., №АГР-000002 від 02.07.2013р. на суму 19800 грн., №АГР-000003 від 03.07.2013р. на суму 39600 грн., що підтверджують поставку товару від ПП "Агротрейд Україна" на адресу КП "Міськзелетрест" (боржник).

Відповідно до п.1.2 договору за цим договором новий кредитор отримує право вимагати від боржника виконання зобов'язань за вказаними вище накладними, стягнення пені та фінансування санкцій в об'ємах та на умовах, встановлених договором між первісним кредитором та боржником. Ціна договору складає 79200 (грн.), що складає вартість права вимоги яке відступається за основним зобов'язанням. Відступлення права вимоги проводиться на безоплатній основі.

Пунктом 2.1 договору первісний кредитор передає новому кредитору в силу укладеної угоди про відступлення права вимоги наступні справжні документи, що підтверджують дійсність та правомочність права вимоги:

- видаткову накладну №АГР-000002/06 від 02.06.2008р. на суму 19800,00 грн.

- видаткову накладну №АГР-000002 від 02.07.2013р. на суму 19 800,00 грн.

- видаткову накладну №АГР-000003 від 03.07.2013р. на суму 39 600,00 грн.

- рахунок №АГР-000001 від 02.06.2008р. на суму 19 800,00 грн.

- рахунок №АГР-000002 від 02.07.2008р. на суму 19 800,00 грн.

- рахунок №АГР-000003 від 03.07.2008р. на суму 39 600,00 грн.

Вимогу про сплату товару та інші документи, що підтверджують право вимоги первісного кредитора до боржника.

Цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами (п.5.1. Договору).

10.04.2013р. ПП "Агротрейд Україна" листом №3217 сповістило відповідача про укладення між третьою особою та позивачем договору відступлення права вимоги, відповідно до якого до позивача переходить права вимоги до КП "Міськзелетрест" по видатковим накладним №АГР-000002/06 від 02.06.2008р. на суму 19800 грн., №АГР-000002 від 02.07.2013р. на суму 19800 грн. та №АГР-000003 від 03.07.2013р. на суму 39600 грн.

Несплата КП "Міськзелетрест" отриманого товару за видатковими накладними №АГР-000002/06 від 02.06.2008р. на суму 19800 грн., №АГР-000002 від 02.07.2013р. на суму 19800 грн. та №АГР-000003 від 03.07.2013р. на суму 39600 грн. стала підставою для звернення ФО-П ОСОБА_1 до господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали та обставини справи, апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків.

01.07.2013р. відповідачем було подано до місцевого господарського суду клопотання про застосування строку позовної давності.

Частиною 1 ст. 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з ч.1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, у розумінні ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. За змістом зазначеної норми відповідну заяву має бути зроблено в суді першої інстанції до моменту прийняття ним рішення по суті заявлених вимог.

Така ж правова позиція викладена і у п.32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009р. №01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" (v_163600-09) .

З матеріалів справи вбачається, що в процесі розгляду справи місцевим господарським судом відповідачем 01.07.2013р. за вх.№19922/13 було надано до суду заяву про застосування спливу строку позовної давності, в якому відповідач (КП "Міськзелетрест") з посиланням на положення ст. 267 ЦК України заявив про застосування позовної давності до заявлених позовних вимог у розмірі 79200 грн.

З матеріалів справи вбачається, що первісний кредитор поставляв продукцію відповідачу за видатковими накладними, в яких не встановлено строк розрахунків за поставлену продукцію. При цьому 13.12.2011р. відповідачу було направлено первісним кредитором вимогу про сплату боргу в порядку ч.2 ст. 530 ЦК України.

Приписами ч.2 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у зв'язку з тим, що на видаткових накладних не зазначений строк сплати поставленої продукції та враховуючи, що надіслану вимогу відповідач повинен був виконати у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, проте вказана вимога залишена без задоволення, строк позовної давності має відраховуватися саме від дати пред'явлення вимоги - 13.12.2011р., а отже строк позовної давності по заявленим позивачем вимогам про стягнення з відповідача 79200 грн. не пропущений та немає підстав для задоволення заяви відповідача про застосування строків позовної давності.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи норми чинного законодавства, матеріали та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що матеріалами справи (видатковими накладними №АГР-000002/06 від 02.06.2008р. на суму 19800 грн., №АГР-000002 від 02.07.2013р. на суму 19800 грн. та №АГР-000003 від 03.07.2013р. на суму 39600 грн.) підтверджується факт передачі третьою особою та отримання відповідачем товару на суму 79200 грн., на підставі вищевикладеного у відповідача виникло зобов'язання по сплаті відповідного товару на корить третьої особи, а в подальшому на користь позивача, у зв'язку з укладанням договору відступлення права вимоги, 79200 грн. вартості отриманого товару.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційний господарський суд зауважує, що відповідачем не надано жодних доказів, в розумінні ст. ст. 32- 33 ГПК України, на підтвердження відсутності або погашення заборгованості за поставлені товари за видатковими накладними №АГР-000002/06 від 02.06.2008р. на суму 19800 грн., №АГР-000002 від 02.07.2013р. на суму 19800 грн. та №АГР-000003 від 03.07.2013р. на суму 39600 грн.

Таким чином матеріалами справи встановлюється наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за поставлені за видатковими накладними №АГР-000002/06 від 02.06.2008р. на суму 19800 грн., №АГР-000002 від 02.07.2013р. на суму 19800 грн. та №АГР-000003 від 03.07.2013р. на суму 39600 грн. товари на загальну суму 79200 грн., а отже позовні вимоги ФО-П ОСОБА_1 є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги матеріали та обставини справи, враховуючи норми законодавства, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ФО-П ОСОБА_1 в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міськзелентрест" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

Рішення господарського суду Одеської області від 29 липня 2013 року у справі №916/1595/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міськзелентрест" - без задоволення.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 09 вересня 2013 року.