910/4015/13 Про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за час фактичного користування приміщенням - 04.09.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр"

на рішення господарського суду міста Києва

від 16.05.2013р. (дата підписання - 23.05.2013р.)

у справі №910/4015/13 (суддя - Борисенко І.І.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр"

про стягнення 50 696,98 грн.

Позивач - ФОП ОСОБА_1 - звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" - 50 696,98 грн., з яких: заборгованість по сплаті орендної плати за час фактичного користування приміщенням у розмірі 24 773,83 грн., неустойку за несвоєчасне повернення майна з оренди у розмірі 22 451,60 грн., пені в розмірі 2 042,69 грн., 3% річних в розмірі 404,86 грн., штраф за прострочення передачі приміщення з оренди в розмірі 744,00 грн., збитки, завдані відновленням ушкодженого майна в розмірі 320,00 грн., посилаючись на невиконання відповідачем обов'язків, пов'язаних з несвоєчасним поверненням об'єкту оренди після припинення договору оренди № ФН/06/11 нежилого приміщення від 20.06.2011р.

В процесі розгляду справи,16.04.2013р., представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 24 773,83 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів, 22 451,60 грн. неустойки за несвоєчасне повернення майна з оренди, 2 676,82 грн. пені, 536,02 грн. 3% річних, 744,00 грн. штрафу за прострочення передачі приміщення з оренди, 320,00 грн. на відшкодування збитків за відновлення ушкодженого майна, а всього 51 502,27 грн. заборгованості за договором оренди №ФН/06/11 нежилого приміщення від 20.06.2011р., Крім того, просив стягнути з відповідача витрати, пов'язані з наданням правової допомоги в розмірі 5000,00 грн. адвокатських послуг.

У зв'язку із збільшенням позовних вимог суд першої інстанції розглядав спір, виходячи з нової ціни позову.

Відповідач позовні вимоги не визнав, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 17.04.2013р., просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Рішенням господарського суду від 16.05.2013р. позов задоволений частково, стягнута з відповідача на користь позивача плата за фактичне користування об'єктом оренди після припинення дії Договору і до моменту повернення об'єкту оренди орендодавцю у розмірі 24 773,83 грн., неустойки в розмірі 22 451,60 грн., пені в розмірі 2 279,21 грн., 536,02 грн. 3% річних, 744,00 грн. штрафу, 320 грн. на відшкодування збитків, 1 720,50 коп. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з висновками та мотивами прийнятого судом рішення, відповідач оскаржив прийнятий судом першої інстанції акт до Київського апеляційного господарського суду. В апеляційній скарзі апелянт просив прийняте судом рішення,як незаконне, скасувати повністю.

Поряд з цим, не погоджуючись із мотивами та висновками суду першої інстанції, який відмовив позивачу у віднесенні витрат на послуги адвоката у сумі 5000,00 грн. на відповідача у справі, позивач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду і просив за результатами перегляду справи покласти на відповідача витрати з послуги адвоката пропорційно задоволеним судом позовним вимогам.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2013р. №910/4015/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Іоннікова І.А., Тищенко А.І.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 17.07.2013р.

15.07.2013р. через канцелярію суду від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні 17.07.2013р. оголошувалась перерва до 14.08.2013р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2013р. у зв'язку із перебуванням суддів Іоннікової І.А. та Тищенко А.І. у відпустці здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.

Розгляд апеляційної скарги, призначений на 14.08.2013р.,у порядку ст. 77 ГПК України відкладався на 04.09.2013р.

Розпорядженням секретаря судової палати від 04.09.2013р. у зв'язку з перебуванням судді Зубець Л.П, на лікарняному, здійснено заміну у складі колегії суддів на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Отрюх Б.В., Новіков М.М.

У судовому засіданні 04.09.2013р. представник відповідача підтримав доводи апеляційного оскарження, просив скасувати рішення місцевого господарського суду у даній справі в частині задоволення позову про стягнення 4 820,00 грн. заборгованості і прийняти у цій частині новий судовий акт про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги відповідача та апеляційну скаргу позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача - частково задовольняється з наступних підстав.

Рішенням господарського суду між тими ж сторонами у справі № 5011-30/9782-2012, яке набрало законної сили, встановлено, що договір №ФН/06/11 оренди нежитлового приміщення від 20.06.2011р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" був припинений 17.05.2012р, шляхом односторонньої відмови орендодавця від договору .

Цим же рішенням зобов'язано орендаря повернути орендоване ним майно орендодавцю за актом прийому-передачі, оскільки добровільно у трьохденний строк від дня припинення договору об'єкт оренди орендар майно не повернув.

Повернення орендованого приміщення відбулося відповідачем за участю працівників Нікопольського ДВС МУЮ у Дніпропетровській області, про що складений акт державного виконавця від 25.01.2013р., і у той же день сторони підписали акт №2 передачі - прийому нежитлового приміщення, за яким об'єкт оренди повернутий орендодавцю.

Предметом позову є права орендодавця, які пов'язані з припинення дії Договору оренди .

Орендодавець на підставі Договору оренди заявляв про

- стягнення з орендаря плати за фактичне користування об'єктом оренди, у період з 17.05.2012р. по 25.01.2013р. (за розрахунком позивача 24 773,83 грн.),

- передбачену ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойку у вигляді подвійної орендної плати за кожен день прострочення у поверненні майна за період з 03.10.2012р. по день складення акту про прийом-передачу 25.01.2013р. (за розрахунком позивача - 22 451,60 грн),

- пені у відповідності до п.8.2. Договору оренди у період з 15.03.2012р. по 16.05.2013р. (за розрахунком позивача 3 033,97 грн.),

- штраф за кожен день прострочення передачі приміщення з оренди згідно з п.8.3. Договору у розмірі 0,1% від суми орендної плати/місяць за період з 23.05.2012р. по 25.01.2013р. (розрахунком позивача - 744,00 грн.),

- 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості з орендної плати, визначеної рішенням господарського суду по справі №5011-30/9782-2012 і сплаченої орендарем 11.03.2013р. (за розрахунком позивача 606,89 грн.),

а також 320 грн. на відшкодування збитків, пов'язаних із витратами позивача по відновленню ушкодженого замка ролетів.

За змістом пункту 6.2. Договору, зобов'язання по сплаті орендної плати припиняється з моменту повернення об'єкту оренди за Актом прийому-передачі №2.

Поряд з цим, у відповідності до п.2.3 Договору, сторони встановили, що прийняття об'єкта оренди після закінчення строку оренди або дострокового розірвання договору оренди здійснюється шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі №2, що свідчить про фактичний стан приміщення та устаткування в приміщенні і його повернення Орендодавцеві.

Сторони також досягли згоди щодо неустойки, якою забезпечується належне виконання орендарем та орендодавцем договірних зобов'язань по своєчасній передачі або прийманні нежитлового приміщення в оренду, з оренди та поверненні понад строки, зазначені в пунктах договору.

У відповідності до п.8.3 Договору за несвоєчасне повернення об'єкту оренди з оренди винна сторона сплачує штраф у розмірі 0,1% від суми орендної плати за місяць, установленої на дату підписання договору, за кожний день прострочення.

Місцевий господарський суд, крім плати за фактичне користування об'єктом оренди по день його повернення орендодавцю, стягнув штраф у розмірі 0,1% від суми орендної плати за місяць, установленої на дату підписання договору, за кожний день прострочення повернення з оренди приміщення, та неустойку у вигляді подвійної орендної плати за час фактичного користування приміщенням.

Виходячи з умов Договору оренди, судова колегія вважає, що передбачена ч.2 статті 785 ЦК України неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, стягненню не підлягає з наступних мотивів.

У відповідності до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Свобода договору, поряд із справедливістю, добросовісністю та розумністю є загальними засадами цивільного законодавства (ст. 3 ЦК України).

Як випливає зі змісту ст. 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який відповідає загальним засадам цивільного законодавства, врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. При цьому, сторони не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно із ч.1 ст. 627 ЦК України свобода договору не є безмежною, адже сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Неустойка у цивільному праві має подвійний характер: є не лише мірою відповідальності, але й заходом забезпечення належного виконання зобов'язань боржником.

Своєчасне повернення орендарем з оренди об'єкту оренди забезпечено штрафом у розмірі у розмірі 0,1% від суми орендної плати за місяць, установленої на дату підписання договору, за кожний день прострочення повернення з оренди . Належне виконання орендарем цих же обов'язків за згодою сторін забезпечено неустойкою у вигляді плати за фактичне користування річчю за весь прострочення по час його повернення орендодавцю.

Судова колегія вважає, що тим самим договірні сторони скористалися своїм правом відступити від актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, чим реалізували право на свободу договору та визначення його умов, адже передбачена ч.2 статті 785 ЦК України неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення замінена неустойкою у розмірі плати за фактичне користування річчю за весь час прострочення.

За умовами п.6.1 Договору плата за користування об'єктом оренди встановлена у розмірі 3 000,00 грн. за місяць.

При цьому судова колегія враховує, що орендна плата є платежем за користування орендованим майном, підставою якого є договір оренди.

При припиненні договору оренди законна підстава орендного користування відпадає, а володіння об'єктом оренди здійснюється без договору.

Внесення плати за фактичне користування об'єктом оренди після припинення договору оренди актами цивільного законодавства не передбачена.

З цього судова колегія робить висновок, що встановлена договором плата за фактичне користування об'єктом оренди після припинення договору є заходом, який стимулює орендаря до своєчасного повернення об'єкту оренди орендодавцю після припинення договору і забезпечує своєчасне повернення орендарем об'єкту оренди орендодавцю, в силу чого є договірною неустойкою, стосовно якої сторони досягли письмової згоди .

Доводи позивача з приводу преюційності судового рішення у справі №5011-30/9782-2012, яким були задоволені позовні вимоги і стягнута неустойка у вигляді подвійної плати за час користування об'єктом оренди судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки стягнення такої неустойки є не фактом, а правовою оцінкою їх судом і елементом правозастосування.

За таких обставин справи позовні вимоги про стягнення штрафу, передбаченого п.8.3 Договору за період з 23.05.2012р. по 25.01.2013р. у розмірі 744,00 грн., та неустойки у вигляді плати за фактичне користування об'єктом оренди у період з 17.05.2012р. по день фактичного повернення об'єкту оренди за актом приймання -передачі, тобто по 25.01.2013р., у розмірі 24 773,83 грн. підлягають задоволенню, тоді як у задоволенні вимог про стягнення з відповідача 22 451, 60 грн. неустойки, розрахованої у межах заявленого позивачем періоду з 03.10.2012р. по 25.01.2013р. на підставі ч.2 ст. 785 ЦК України, слід відмовити з наведених вище підстав.

Вимога Позивача про стягнення з Відповідача пені у сумі 2 676,82 грн. вірно визнана судом першої інстанції обґрунтованою на суму 2 279,21 грн., враховуючи ту обставину, що згідно з п.8.2 договору, стягнення заборгованостей по платежах здійснюється орендодавцем у встановленому законом порядку зі стягненням пені в розмірі подвійної дисконтної ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, за кожний день прострочення з вини орендаря.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку пені судом першої інстанції вірно встановлені помилки у частині визначеного позивачем періоду, за який він просив стягнути пеню.

Так, відповідно до розрахунку, Позивачем визначено період для нарахування пені, по збігу шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, за прострочення терміну платежу з відповідача підлягають до стягнення пені у розмірі 2 279,21 грн. за час фактичного користування об'єктом оренди.

З огляду на наявність простроченого грошового зобов'язання по сплаті плати за фактичне користування об'єктом оренди слід визнати правомірними вимоги позивача про нарахування ним суми боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку, перевіреного апеляційним господарским судом, з відповідача підлягає стягненню 536,02 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 320,00 грн. в якості відшкодування збитків, завданих відновленням пошкодженого у ході оренди майна, підлягає задоволенню, з наступних підстав.

В силу ч.2 ст. 786 ЦК України вимоги наймодавця, у тому числі про пошкодження речі, переданої у найм, можуть бути заявлені з моменту повернення речі наймачем.

Відповідно до ч.1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків має право на їх відшкодування.

Збитками, відповідно до ч.2 ст. 22 Цивільного кодексу України є втрати, які особа зробила або мусить зробити для поновлення свого порушеного права.

Відповідно до ч. 3 ст. 216 Господарського Кодексу України, потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

Відшкодування збитків передбачено ч.1 ст. 224 Господарського Кодексу України, де зазначається, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками у ч.2 ст. 224 Господарського Кодексу України розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до Акту від 20.06.2011р.№1 прийому-передачі приміщення до Договору №ФН/06/11 від 20.06.2011р. відповідачу були передані ролети-жалюзі в доброму стані та працюючі;

Відповідно до Акту від 25.01.2013р.№2 передачі-прийому приміщення до Договору №ФН/06/11 від 20.06.2011р. вікно в торговому залі з зовнішніми захисними ролетами - жалюзі, з механізмом відкриття, стан добрий, однак ролети -непрацюючі.

Акт здачі-прийняття робіт документально підтверджує, що загальна вартість робіт по відновленню механізму блокіровки ролет, яка становить 320,00 грн. і яка сплачена Позивачем виконавцю робіт ОСОБА_2 28.01.2013р., що підтверджується Квитанцією до прибуткового касового ордеру від 28.01.2013р.

Таким чином, у зв'язку з пошкодженнями орендованого майна у період дії договору оренди, Позивачу завдано матеріальних збитків, пов'язаних з вартістю відновлювальних робіт на загальну суму 320,00 грн., а отже позов у цій частині вірно задоволено судом.

Відмовляючи у покладенні на відповідача 5 000,00 грн. витрат, понесених позивачем при оплаті послуг адвоката, суд першої інстанції, з висновками якого не погодився позивач у справі, виходив з того, що судові витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, можуть бути покладені судом за наслідками розгляду справи на іншу сторону, яка програла, за наявності доказів отримання стороною оплачених нею послуг, наданих адвокатом. Між тим, вказав суд першої інстанції, позивач не подав доказів виконання адвокатом Договору №11/02-13 від 11.02.2013р. про надання юридичних послуг адвокатом по господарській справі, адже в акті від 25.03.2013р. за №1 прийому-передачі послуг (робіт), відсутнє посилання на справу №910/4015/13 і не зазначено складання якої позовної заяви було здійснено адвокатом ОСОБА_3

Проаналізувавши матеріали, надані позивачем в обґрунтування понесених ним витрат на послуги адвоката, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги позивача з таких міркувань.

Факт оплати стороною послуг адвоката при тому, що характер цих послуг та їх пов'язаність зі справою, що розглядається, мають підтверджуватися документально в силу вимог ст. 44 ГПК України, позивач не довів.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, на підтвердження наданих позивачу послуг та понесених у зв'язку з цим витрат на послуги адвоката позивач надав суду Договір №11/02-13 від 11.02.2013р. про надання юридичних послуг адвокатом по господарській справі; акт №1 прийому передачі послуг (робіт) від 25.03.2013р. на підставі вказаного Договору, квитанцію до прибуткового касового ордера №448 від 25.03.2013р.; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 ОСОБА_3

Укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_3 11.02.2013р. договір №11/02-13 про надання юридичних послуг адвокатом, передбачає обов'язок адвоката надати консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів позивача по господарській справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до ТОВ "Арсенал-Центр" по стягненню залишкових сум заборгованостей по сплаті орендних платежів, пені, штрафу, 3% річних, неустойки за несвоєчасне повернення майна з оренди та збитків та інших витрат з ТОВ "Арсенал-Центр".

Між тим, з акту від 25.03.2013р. за №1 прийому передачі послуг (робіт), не вбачається можливим визначити характер та вид наданої адвокатом послуги у господарській справі та пов'язаність зроблених позивачем витрат на адвоката зі справою №910/4015/13, тим більше, що у п.1. акту зазначено про вивчення адвокатом матеріалів по справі №5011-30/9782-2012, вивчення матеріалів виконавчого провадження у справі №5011-30/9782-2012 стосовно примусового повернення приміщення та стягнення грошових коштів (п.4 акту).

Доводи апелянта (позивача у справі) з приводу того, що в акті, складеному 25.03.2013р., не могло бути вказано номеру господарської справи, судом апеляційної інстанції оцінюються критично, адже порушення провадження у вказаній справі відбулося 05.03.2013р., тоді як з вимогами про відшкодування витрат за послуги адвоката позивач звернувся пізніше 16 квітня 2013р.

Таким чином, судова колегія погоджується з вірним висновком суд першої інстанції про відсутність правових підстав для покладення витрат позивача сплачених ним у розмірі 5000,00 грн. гонорару за правову допомогу, характер та пов'язаність якої із справою №910/4015/13 документального підтвердження не знайшла. За таких обставин справи, апеляційна скарга позивача до задоволення не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на сторони пропорційно задоволеним скаргам.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Відмовити у задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду м. Києва від 16.05.2013р. у справі №910/4015/13.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" на рішення господарського суду м. Києва від 16.05.2013р. у справі №910/4015/13 задовольнити частково.

3. Скасувати рішення господарського суду м. Києва від 16.05.2013р. у справі №910/4015/13 в частині стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 22 451,60 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати і у цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні цих вимог.

4. Здійснити новий розподіл судових витрат за розгляд справи у суді першої інстанції.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" (03067, м. Київ, пер. Чугуївський, 21, код ЄДРПОУ - 31202310) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2) 957,19 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

5. В решті рішення господарського суду залишити без змін.

6. Стягнути із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" (03067, м. Київ, пер. Чугуївський, 21, код ЄДРПОУ - 31202310) 381,65 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.