5017/2286/2012 Про усунення від виконання обов'язків розпорядника майна банкрута та виконуючого обов'язки керівника ТОВ, та призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого - 03.09.2013 Прийняття

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06 серпня 2012 р. за заявою Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" було порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вадіта" (в подальшому - ТОВ "Вадіта") за загальною процедурою банкрутства, передбаченою Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (надалі за текстом - Закон про банкрутство), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а також введено процедуру розпорядження майном та розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Лясковця О.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.06.2013 р. керівника боржника ОСОБА_4 було усунено від виконання обов'язків директора ТОВ "Вадіта" та покладено виконання обов'язків керівника цього товариства на розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Лясковця О.В.

30 липня 2013 року до господарського суду Одеської області надійшло повідомлення слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про те, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22.07.2013 р. розпорядника майна ТОВ "Вадіта" арбітражного керуючого Лясковця О.В. усунуто від виконання обов'язків арбітражного керуючого.

До господарського суду надійшли заяви арбітражних керуючих: Хайло М.В., Сніткіної І.А., Калашнікової Ю.В. та Селезньова О.В. про участь у справі про банкрутство ТОВ "Вадіта". Ініціюючим кредитором було запропоновано кандидатуру арбітражного керуючого Ільєнок Л.С.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.08.2013 р. (суддя Бахарєв Б.О.) арбітражного керуючого Лясковця О.В. усунено від виконання обов'язків розпорядника майна та виконуючого обов'язки керівника ТОВ "Вадіта"; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Хайло М.В. (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого НОМЕР_1 від 06.02.2013 р.). Відмовлено у задоволені інших заяв арбітражних керуючих щодо участі у справі про банкрутство.

Не погоджуючись з цією ухвалою в частині призначення розпорядника майна ТОВ "Вадіта", засновники ТОВ "Вадіта" гр. ОСОБА_5 і ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просять її в цій частині скасувати, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального права, оскільки згідно до приписів Закону про банкрутство (2343-12) правом запропонувати кандидатуру розпорядника майна належить саме кредиторам, тоді як кандидатуру арбітражного керуючого Хайло М.В. було обрано судом за ініціативою вказаного арбітражного керуючого. Також скаржники зазначають, що досвід роботи арбітражного керуючого Хайло М.В., показники якого містяться в мережі Інтернет та в засобах масової інформації, вказує на негативне його ставлення до майна боржників, розбазарювання майна, зловживання своїми правами як розпорядника майна. До того ж, скаржники зазначають й про неповне з'ясування судом першої інстанції завантаженості арбітражного керуючого, який має 9 незавершених довготривалих справ, зокрема, про банкрутство Чорноморського морського пароплавства.

В відзиві на апеляційну скаргу арбітражний керуючий Хайло М.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу в силі з мотивів викладених у відзиві.

ПАТ "ВТБ Банк" у своєму відзиві також просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу господарського суду в силі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши наявні матеріали та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною другою статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 ГПК України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 липня 2013 року до господарського суду Одеської області надійшло повідомлення від слідчого управління Головного управління МВС України в Одеській області про те, що проводиться розслідування у кримінальному провадженні № 12013170110002439, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.07.2013 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 368 Кримінального кодексу України, за заявою засновника ТОВ "Вадіта" щодо вимагання в нього арбітражним керуючим грошових коштів за невжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів при розгляді провадження у справі про банкрутство вказаного товариства.

21.07.2013 р. арбітражному керуючому Лясковцю О.В. повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 368 КК України.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 22.07.2013 р. підозрюваного Лясковця О.В. відсторонено від посади арбітражного керуючого строком на два місяці. Зазначений судовий акт набрав чинності.

За період з 30 липня 2013 року по 01 серпня 2013 року до господарського суду Одеської області надійшли заяви про участь у справі про банкрутство ТОВ "Вадіта" від арбітражних керуючих Хайло М.В., Сніткіної І.А., Селезньова О.В., Калашникової Ю.В., в яких вони повідомили суд про наявність повної вищої освіти, свідоцтв Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), ліцензій; про відсутність судимості за вчинення корисливих злочинів та заборони суду займатися діяльністю арбітражного керуючого; про нездійснення раніше управління боржником, а також про те, що вони не є заінтересованими особами стосовно боржника та кредиторів.

Виносячи оскаржувану ухвалу та усуваючи від виконання обов'язків арбітражного керуючого Лясковця О.В., місцевий господарський суд, виходячи з ч. 5 ст. 98 Закону про банкрутство (Закон у редакції від 22.11.2011 р. № 4212-VІ (4212-17) ), зазначив про існування конфлікту інтересів під час здійснення арбітражним керуючим повноважень внаслідок здійснення кримінального провадження стосовно нього та щодо його діяльності як розпорядника майна ТОВ "Вадіта". Призначаючи розпорядником майна ТОВ "Вадіта" арбітражного керуючого Хайло М.В., господарський суд дійшов до висновку про відповідність цієї кандидатури вимогам ст.ст. 97, 114 Закону про банкрутство (Закон у редакції від 22.11.2011 р. № 4212-VІ (4212-17) )

Судова колегія погоджується з цими висновками суду першої інстанції, оскільки здійснення кримінального провадження щодо арбітражного керуючого Лясковця О.В. з питань діяльності ТОВ "Вадіта", наявність ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 22.07.2013 р., яка набула чинності тощо, можуть свідчити про наявність конфлікту інтересів, що у відповідності до ч. 8 ст. 31 Закону про банкрутство № 2343-XII дає підстави для усунення арбітражного керуючого від виконання ним обов'язків розпорядника майна ТОВ "Вадіта".

Натомість, місцевим господарським судом помилково вирішено це питання за нормами Закону про банкрутство (2343-12) у редакції Закону № 4212-VI від 22.12.2011 р. (4212-17)

Так, згідно до п. 11 Прикінцевих й перехідних положень Закону про банкрутство (2343-12) в редакції Закону № 4212-VI від 22.12.2011 р. (4212-17) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Між тим, провадження у даній справі порушено 06.08.2012 р., тобто до набрання чинності Законом про банкрутство № 4212-VI (4212-17) . Незважаючи не це, зазначені висновки суду першої інстанції не викликали прийняття невірного судового рішення.

Також погоджується колегія суддів й з підставами призначення розпорядником майна ТОВ "Вадіта" арбітражного керуючого Хайло М.В. та вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі помилковими з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство № 2343-XII якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності,

яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів.

Згідно з частинами 1, 2 статті 13 Закону № 2343-XII розпорядник майна призначається у порядку, встановленому цим Законом; розпорядник майна призначається господарським судом з числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі. Кредитори мають право запропонувати кандидатуру розпорядника майна, яка відповідає вимогам, передбаченим цим Законом.

У свою чергу, при призначенні розпорядника майна, на суд покладається обов'язок перевірити на відповідність вимогам ст.ст. 31, 13 Закону про банкрутство запропонованої для призначення кандидатури розпорядника майна.

За приписами частини 3 статті 31 та частини 5 статті 13 Закону про банкрутство № 2343-XII арбітражними керуючими не можуть бути призначені: особи, які згідно з цим Законом вважаються заінтересованими; особи, які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, за винятком випадків, коли з дня усунення цієї особи від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років, якщо інше не встановлено цим Законом; особи, яким заборонено здійснювати цей вид підприємницької діяльності або займати керівні посади; особи, які мають судимість за вчинення корисливих злочинів.

Отже, за змістом Закону України про банкрутство № 2343-XII (2343-12) як при призначенні арбітражного керуючого так й у разі наявності конкуренції кандидатур на призначення розпорядника майна боржника право вибору кандидатури розпорядника майна належить виключно господарському суду.

До того ж, незважаючи на наявність права кредиторів запропонувати кандидатуру розпорядника майна, остаточно питання про обрання та призначення кандидатури розпорядника майна відповідного боржника у будь-якому випадку розглядає та вирішує господарський суд, оскільки пропозиція щодо кандидатури арбітражного керуючого для призначення розпорядником майна є правом кредиторів у справі про банкрутство, якому не кореспондує обов'язок господарського суду приймати та призначати таку кандидатуру арбітражного керуючого.

Таким чином, призначення господарським судом розпорядником майна боржника іншої кандидатури арбітражного керуючого, ніж та, яка була запропонована кредиторами у справі, не є порушенням прав останніх та норм Закону про банкрутство № 2343-XII (2343-12) .

Аналогічна правова позиція відображена у постановах Вищого господарського суду України від 09.04.2013 р. у справі № 28/160-б, від 16.04.2013 р. у справі № 5006/5/114б/2012.

Остаточне рішення про призначення розпорядника майна боржника приймається господарським судом на свій розсуд згідно до вимог ст. ст. 34, 43 ГПК України, за умови відповідності кандидатури розпорядника майна вимогам Закону про банкрутство.

Судом першої інстанції у повному обсязі з'ясовано наявність заяв від арбітражних керуючих та перевірено кандидатури арбітражних керуючих на предмет їх відповідності вимогам Закону про банкрутство та повноти наданих документів.

При цьому, до заяв арбітражних керуючих Сніткіної І.А., Калашнікової Ю.В., Селезньова О.В. не надані дані щодо завантаженості по інших справах, довідки про участь у справах про банкрутство, тоді як із заяви арбітражного керуючого Хайло М.В. можливо зробити відповідний висновок щодо його завантаженості та досвіду роботи. Також до заяв керуючих Сніткіної І.А., Калашнікової Ю.В. не надано відомості щодо освіти. На врахуванні цих положень наголошено у п. 64 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" (v0015700-09) .

За результатами перевірок відділом з питань банкрутства Головного управління юстиції в Одеській області дотримання арбітражним керуючим Хайло М.В. ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих порушень законодавства або термінів подання інформації, передбаченої Законом про банкрутство, виявлено не було.

Відтак, судова колегія вважає, що будь-які обмеження щодо призначення арбітражного керуючого Хайло М.В. розпорядником майна ТОВ "Вадіта" відсутні.

Посилання скаржників в апеляційній скарзі на негативні показники досвіду арбітражного керуючого Хайло М.В. в якості розпорядника майна боржника, що містяться в мережі Інтернет є голослівними, не підтвердженими жодним доказом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Докази подаються сторонами. При цьому, виходячи з імперативних приписів ч. 1 ст. 101 ГПК України ті докази, що не були надані суду першої інстанції та додаткові докази не розглядаються апеляційним господарським судом, якщо скаржник не обґрунтував поважність їх неподання місцевому господарському суду.

До того ж, колегія суддів звертає увагу скаржників на те, що у разі неналежного виконання арбітражним керуючим Хайло М.В. своїх обов'язків розпорядника майна ТОВ "Вадіта", зловживання правами арбітражного керуючого, подання до суду неправдивих відомостей, - його може бути усунено господарським судом від виконання таких обов'язків.

Одночасно з цим, у відповідності до ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

З матеріалів справи видно, що вирішення питання щодо усунення розпорядника майна та призначення нового арбітражного керуючого відбулося без участі представників сторін, які не були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, яке відбулося 01 серпня 2013 року, оскільки доказів належного відправлення ухвали господарського суду від 04.07.2013 р. про відкладення справи на вказану дату, матеріали справи не містять.

Наведені положення обумовлюють скасування оскаржуваної ухвали за будь-яких обставин.

Твердження представника скаржників в судовому засіданні щодо неправомірності порушення справи про банкрутство ТОВ "ВАДІТА", оскільки ініціюючий кредитор являється заставним кредитором є помилковим через те, що кредитор, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, може ініціювати справу про банкрутство у випадку, якщо сума його вимог до боржника перевищує вартість переданого в заставу майна.

Також не можуть бути прийняті до уваги і доводи представника засновників товариства про те, що судом першої інстанції взагалі не розглянуто запропоновану ініціюючим кредитором кандидатура розпорядника майна Ільєнок Л.С., оскільки, судом не розглядалась вказана кандидатура, так як сама Ільєнок Л.С. з відповідною заявою про згоду на участь у справі в якості розпорядника майна в порядку Закону про банкрутство до суду не зверталась та сам ВТБ Банк свою кандидатуру не підтримував.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду Одеської області підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення, яким належить усунути арбітражного керуючого Лясковця О.В. від виконання ним обов'язків розпорядника майна та керівника ТОВ "Вадіта" із призначенням розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Хайло М.В. Іншим арбітражним керуючим - відмовити у задоволенні заяв про участь у справі про банкрутство ТОВ "Вадіта".

Керуючись ст. ст. 99, 101- 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

Апеляційну скаргу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Вадіта" гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_2 задовольнити частково, а ухвалу господарського суду Одеської області від 01.08.2013 р. по справі № 5017/2286/2012 - скасувати в частині пунктів 1-5 її резолютивної частини, виклавши їх таким чином:

1. Усунути арбітражного керуючого Лясковця Олексія Володимировича (свідоцтво № 304 від 28.02.2013 р.) від виконання обов'язків розпорядника майна та виконуючого обов'язки керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАДІТА" (ідентифікаційний код 25414493).

2. Призначити розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАДІТА" (ідентифікаційний код 25414493) - арбітражного керуючого Хайло Миколу Володимировича, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 06.02.2013 р. НОМЕР_1.