5002-23/3195-2012 Про стягнення збитків, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону надр - 02.09.2013 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Керченський металургійний комбінат" на рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкуро В.М. ) від 16.05.2013 у справі №5002-23/3195-2012

за позовом Керченського міжрайонного прокурору з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері

в інтересах держави в особі Республіканського комітету з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим

до Публічного акціонерного товариства "Керченський металургійний комбінат"

про стягнення 3373953,31 грн.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.05.2013 позов задоволено. Стягнено з Публічного акціонерного товариства "Керченський металургійний комбінат" на користь місцевого бюджету суму 3 328 768,17 грн. збитків, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону надр. Стягнено з Публічного акціонерного товариства "Керченський металургійний комбінат" в дохід державного бюджету суму 66 575,36 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.05.2013 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

20.06.2013 до Севастопольського апеляційного господарського суду від Керченського міжрайонного прокурору з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері надійшов лист на виконання ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.06.2013 з відомостями Управління ДКС України в м. Керчі АР Крим про рахунки для зарахування до місцевого бюджету м. Керчі грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

01.07.2013 від Публічного акціонерного товариства "Керченський металургійний комбінат" до канцелярії Севастопольського апеляційного господарського суду надійшло доповнення до апеляційної скарги, в яких підтримує вимоги апеляційної скарги, та просить скасувати рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.05.2013 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Також відповідачем надано канцелярії Севастопольського апеляційного господарського суду пояснення по справі, які за своїм змістом повторюють доповнення до апеляційної скарги.

01.07.2013 від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи пояснень по справі та листа Державного казначейства.

08.08.2013 на адресу суду надійшли письмові пояснення відповідача, в якіх він зазначає, що ним дотримано всі норми ст. 23 Кодексу України про надра, що дозволяє йому здійснювати користування водними ресурсами без отримання спеціального дозволу на користування надр. У зв'язку з чим, вважає, що збитки нараховані позивачем безпідставно та необгрунтовано.

До пояснень додано копії договорів оренди земельної ділянки №2986 від 17.04.2006 та №5174 від 12.07.2012

19.08.2013 представником позивача судовій колегії надані заперечення на апеляційну скаргу, в яких вказує на необхідність наявності двох документів при користуванні підземними водами: дозволу на спеціальне водокористування та спеціального дозволу на користування надрами.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.08.2013 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Керченський металургійний комбінат" на рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.05.2013 у справі №5002-23/3195-2012 на п'ятнадцять днів.

27.08.2013 на адресу Севастопольского апеляційного господарського суду надійшли пояснення відповідача, до яких додано копії звітів форми 2-ТП Водхоз за 1-4 квартали 2011, 2012 рока, доказі відправлення доповнення до апеляційної скарги та пояснень відповідача на адресу позивача

У судове засідання, призначене до розгляду на 02.09.2013, з'явилися сторони.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Прокурор та представник позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "Керченський металургійний комбінат" є користувачем водних ресурсів в частині забору підземної води зі свердловини №1040, глибиною 73 м, потужністю 8 кубічних метрів на годину, яка розташована на території підприємства.

Публічним акціонерним товариством "Керченський металургійний комбінат" отримано дозвіл Рескомприроди Криму на спеціальне водокористування серії УКР-КРИ №986 терміном дії з 30.12.2010 по 01.06.2011, який в подальшому продовжено до 01.05.2014 (т.1, а.с.57-64).

10.04.2012 спеціалістами Рескомприроди Криму проведено перевірку додержання ПАТ "Керченський металургійний комбінат" вимог природоохоронного законодавства, про що складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства (далі - акт перевірки) (т.1, а.с. 7-10).

Перевіркою встановлено, що з 08.08.2011 по 10.04.2012 відповідач здійснював водокористування зі свердловини №1040 без спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Кількість забраної відповідачем з артезіанської свердловини води за вказаний період становить 60781 кубічних метрів.

20.04.2012 за результатами перевірки державним інспектором охорони навколишнього природного середовища Отришко Л.А. стосовно головного інженера комбінату Романова-Соколова О.В. складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 47 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме встановелно порушення держвласності на недра - дозвіл на користування ділянкою надр не отриманий, що є порушенням ст. 19, 23 Закону України "Про надра"(т.1, а.с. 11).

Постановою про накладення адміністративного стягнення №009090-56/47 від 20.04.2012 головного інженера комбінату Романова-Соколова О.В. притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн. (т.1, а.с. 12-13).

Крім того, на підставі вказаного акту перевірки 20.04.2012 Рескомприроди Криму відповідачу видано припис №25-54, яким приписано, зокрема, у строк до 20.07.2012 отримати спеціальний дозвіл на використання ділянки надр у відповідності до ст. 19, 23 Закону України "Про надра". Припис отриманий ПАТ "Керченський металургійний комбінат" 20.04.2013 за вх. 670 (а.с. 94-95).

Листом вих. №06/1947 від 31.07.2012 Територіальне управління державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі направило Керченському міжрайонному природоохоронному прокурору акт перевірки від 20.07.2012 №20/7 та повідомило, що проведеною перевіркою додержання відповідачем вимог законодавства про надра встановлено здійснення останнім забору підземних вод для виробничих потреб без спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням статей 19, 21, 51 Кодексу України про надра (т.1, а.с.14-16).

Вказане стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі Республіканського комітету з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до ПАТ "Керченський металургійний комбінат" про стягнення суми 3373953,31 грн. збитків, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону надр.

Позовні вимоги мотивовані тим, що проведеною 10.04.2012 спеціалістами Республіканського комітету з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим (далі - Рескомприроди Криму) перевіркою додержання відповідачем вимог природоохоронного законодавства встановлено, що з 08.08.2011 по 10.04.2012 відповідач здійснював водокористування зі свердловини №1040 без спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Кількість забраної відповідачем з артезіанської свердловини води за вказаний період становить 60781 куб.м. Факт видобування відповідачем підземної води без спеціального дозволу на користування ділянкою надр підтверджується також актом перевірки Територіального управління державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України в АР Крим та місті Севастополі №20/7 від 20.07.2012 та листом вих. №06/1947 від 31.07.2012.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем усупереч чинному законодавству не отримано спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Заперечуючи проти висновків суду першої інстанції, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що він здійснює водокористування на підставі дозволу на спеціальне водокористування УКР-КРИ №986, в діючому законодавстві відсутня норма, яка зобов'язує отримувати одночасно дозволи на водокористування надрами відносно однієї і тієї ж артезіанської свердловини.

Крім того ст. 23 Кодексу України про надра передбачено, що землевласники та землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських та побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого господарско-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 куічних метрів на добу та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Згідно журналу за формою №ПОД-11, який ведеться для обліку водоспоживання водовимірювальними приладами та обладнанням свердловини №1040, починаючи з 08.08.2011, відповідач не перевищував видобуток води більше ніж на 300 кубічних метрів на добу

До того ж, на думку скаржника, в його діях відсутня така обов'язкова ознака правопорушення як вина, оскільки ним вжито усіх заходів для отримання спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Також місцевим господарським судом безпідставно не прийнято доводів відповідача щодо невідповідності висновків експертизи обставинам справи.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач здійснює спеціальне водокористування на підставі дозволу Рескомприроди Криму на спеціальне водокористування серії УКР-КРИ №986 терміном дії з 30.12.2010 по 01.06.2011, який продовжено до 01.05.2014.

Спеціального дозволу на користування ділянкою надр відповідач не має.

Відповідно до акту перевірки та розрахунку позовних вимог, відповідачем у період часу з 08.08.2011 по 10.04.2012 (246 днів) самовільно забрано з артезіанської свердловини 60781 кубічних метрів води, оскільки забір води здійсювався без спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

На думку відповідача, достатьньою підставою для користування прісними водами є дозвіл Рескомприроди Криму на спеціальне водокористування серії УКР-КРИ №986, оскільки діючим законодавством не передбачено отримання одначасно кількох дозволів на водокористування надрами відносно однієї артезіанської свердловини. Крім того, оскільки добовій забір води не перевищував 300 куб. м., то відповідно до ст. 23 Кодексу України про надра спеціальний дозвіл на користування надрами не потрибен.

Судова колегія не погоджується з доводами апелянта, вважає їх хибними, а висновки суду першої інстанції правомірними, з огляду на наступне.

Правовідносини сторін регулюються Кодексом України про надра (132/94-ВР) , Водним кодексом України (213/95-ВР) , Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12) .

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Статтею 1 Водного кодексу України визначено, що забір води - це вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них. В той же час, забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів є спеціальним водокористуванням згідно з ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України.

В силу п. 9 ч. 1 ст. 44, ст. 49 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Згідно ст. 1 Кодексу України про надра надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Родовища корисних копалин - це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання (стаття 5 Кодексу України про надра).

Відповідно ст. 6 Кодексу України про надра корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення" №827 від 12.12.1994 (827-94-п) підземні води віднесено до корисних копалин загальнодержавного значення. Визначення корисних копалин як копалин загальнодержавного чи місцевого значення поширює на них відповідний режим правового регулювання.

Статтею 19 Кодексу України про надра передбачено, що надра надаються у користування підприємствам, установам та організаціям лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Надра у користування для видобування, зокрема, прісних підземних вод, у відповідності до ст. 21 Кодексу України про надра надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці та Міністерства охорони здоров'я України на місцях.

Таким чином, чинним законодавством передбачено отримання дозволу на користування ділянкою надр у вигляді акту про надання гірничого відводу чи спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці та Міністерства охорони здоров'я України на місцях

Відповідно да матеріалів справи, у відповідача є тільки дозвіл на спеціальне водокористування, якій не є тотожним дозволу на користавання надрами (спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання), та в якому передбачено у якості умови водокористування отримати спеціальний дозвіл на користування ділянкою надр.

Тобто навіть в наявному у відповідача дозволі умовою водокористування є, зокрема, отримання спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Посилання апелянта на застосування ст. 23 Кодексу України про надра до спірних відносин, судовою колегією розцінюється критично.

Так, відповідно до ст. 23 Кодексу України про надра (у редакції на перевіряємий період) землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Як зазначає відповідач, у перевіряємий період він здійснював відбір підземних вод, при цьому об'єми водозабору не перевищували 300 кубічних метрів на добу.

Згідно приписів ст. 149 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів (ч.1).

Статтею 151 цього кодексу встановлено, що суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах) (ч.1). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством (ч.2).

З приписів наведених норм права вбачається, що видобувати підземні води без спеціальних дозволів в розмірі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, відповідач має право лише для власних господарсько-побутових потреб, що ж стосується такого видобутку для здійснення господарської діяльності, належить отримати спеціальний дозвіл уповноваженого державою органу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду від 20.03.2013 у справі №5023/3862/12.

За приписами ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, згідно ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Розглядаючи спір про відшкодування заподіяної шкоди, суд повинен з'ясувати наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, що включає неправомірність поведінки, наявність матеріальних втрат та їх розміру (збитків), причинного зв'язку між неправомірною поведінкою та заподіяними збитками; наявність вини завдавача шкоди. Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, вказані обставини підлягають встановленню на підставі належних та допустимих доказів, які оцінюються самостійно судом в їх сукупності.

В даному випадку є усі ознаки правопорушення: відповідачем здійснювався забір води для виробничих потреб без отримання дозволу на користування ділянкою надр, хоча діючим законодавством передбачено його отримання, що призвело до шкоди державі у вигляді збитків, що завдані внаслідок порушень водного законодавства.

При цьому посилання апелянта, що ним були здійсненні всі можливі заходи щодо отримання спеціального дозволу на користування ділянкою надр, розцінюються судовою колегією як неспроможні, виходячи з наступного.

Так, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що листами від 10.12.2009 №1/632 та від 23.09.2010 №1/520, від 24.12.2010 №1/749 він звертався до Державної геологічної служби Міністерства охорони навколишнього середовища України за отриманням спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Однак, за результатами розгяду поданих документів йому було відмовлено, оскільки спочатку не відбувся відповідний аукціон, а потім проводилася реорганізація Міністерства охорони навколишнього середовища України та Державної геологічної служби Міністерства охорони навколишнього середовища України, та закінчів свою дію Порядок надання у 2010 році спеціальних дозволів на користування надрами.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів оскарження відповідних дій (бездіяльності) Державної геологічної служби Міністерства охорони навколишнього середовища України.

Крім того, визначальною є та обставина, що перевірка проводилася за період з 08.08.2011 по 10.04.2012. Однак доказів звернення відповідача за отриманням спеціального дозволу на користування ділянкою надр до компетентних органів всупереч ст. 33 Господарського процесуального кодексу України ані у 2011 році, ані у 2012 році суду не надано.

Колегія суддів зазначає, що розрахунок розміру відшкодування збитків, завданих державі відповідачем повинний бути здійснений за формулою, встановленою в пункті 9.1. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389 (z0767-09) (далі - Методика № 389).

При цьому, зазначений пункт Методики № 389 (z0767-09) містить формулу для розрахунку розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).

Самовільним водокористуванням, згідно з положенням п. 1.7 Методики № 389 (z0767-09) , є здійснення спеціального водокористування без наявності дозволу на нього.

Як зазначалося вище, відповідачем здійснювалося водовикористання зі свердловини №1040 без спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

При цьому, кількість забраної з артезіанської свердловини води за вказаний період згідно довідок керуючого санацією Зімниці А.І. від 12.04.2012 №1/221 та №1/222 становить за періоди з 08.08.2011 по 31.12.2011 та 01.01.2012 по 10.04.2012 відповідно 37 959 та 22 822 кубічних метрів, а всього 60 781 кубічних метрів (т.1, а.с.127-128).

З метою перевірки розрахунку щодо об'єму забраної води з артезіанської свердловини та розміру збитків, заподіяних державі в результаті користування відповідачем свердловиною судом першої інстанції по справі призначалась комплексна економічна та інженерно-технічна експертиза.

Відповідно висновку експертизи №2227 від 19.03.2013 об'єм забраної ПАТ "Керченський металургійний комбінат" води зі свердловини №1040 у період з 08.08.2011 по 10.04.2012 складає 59967 кубічних метрів, сума збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на користування надрами (підземні води) за даними первинного обліку об'єму води за вказаний період складає 3 328 768,17 грн. (т.1, а.с.141-145)

З даного висновку вбачається розбіжність по загальному об'єму забраної відповідачем води зі свердловини №1040 у бік зменшення на 814 кубічних метрів обумовлена тим, що дані довідок наданих керуючим санацією Зімницею А.І. не відповідають даним первинного обліку об'єму забраної відповідачем води згідно журналу обліку водоспоживання вимірювальними приладами.

Відповідно пункту 9.2 Методики № 389 (z0767-09) фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) визначається на основі даних первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.

Відповідно пункту 1 наказу Державного комітету статистики України від 27.07.1998 №264 (v0264202-98) затверджені та введені в дію з 01.01.1999 типові форми первинного обліку використання води (ПОД-11 "журнал обліку водоспоживання (водовідведення) водовимірювальними приладами та обладнаннями").

Відповідно даних відображених у журналі ПОД-11 об'єм води забраної відповідачем зі свердловини №1040 за період з 08.08.2011 по 10.04.2012 складає 59967 м3 (т.1, а.с. 65-76).

Саме з цього об'єму водокористування і була судом першої інстанції розрахована сума збитків, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону надр.

На підставі викладеного, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є правомірним.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.