901/603/13 Про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - 02.09.2013 Прийняття

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Червоний мак" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0001 га, розташовану за адресою: вул. Леніна, 17, м. Алушта, шляхом винесення газопроводу середнього тиску за межі земельної ділянки, що належить на праві власності Приватному підприємству "Тєхнопроект"

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Червоний мак" на користь Приватного підприємства "Тєхнопроект" витрати пов'язані з проведенням судової землевпорядної експертизи в сумі 4945,92 грн. а також судовий збір в розмірі 1147,00 грн.

Не погодившись із судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Червоний мак" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.07.2013, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Також в апеляційній скарзі ставилося питання щодо відновлення строку на подачу апеляційної скарги.

У судове засідання, призначене до розгляду на 02.09.2013, сторони явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином та своєчасно, про причини неявки судову колегію не повідомили.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 (v0018600-03) від 26.12.2011 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Державного акту на право постійного користування землею від 13.02.2001 №250 на підставі рішення виконкому Алуштинської міської ради народних депутатів від 16.11.2001 №1084 підприємству "Тєхнопроект" надано у постійне користування 0,0443 га землі для розміщення і функціонування магазина №20 по вул. Леніна,17, у м. Алушта (а.с. 101-102).

Ввідповідно до договору купівлі - продажу державного майна між Представництвом Фонду майна Автономної Республіки Крим та підприємством "Тєхнопроект" від 26.06.2001, посвідченого приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округу Яременко Т.В. за реєстровим №3978, підприємтсво придбало державне майно - павільйон №20 (т. 1 а.с. 51-54).

Пізніше - 07.10.2005, між Алуштинською міською радою та Підприємством "Тєхнопроект" був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, посвідчений приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округу Яременко Т.В. за реєстровим №3624, згідно умов якого позивач оплатив та прийняв у власність земельну ділянку, розташовану по вул. Леніна,17, м. Алушта, загальною площею 443 кв.м., що є 0,0443 га під кадастровим номером 0110300000:01:003:0184 для експлуатації та обслуговування будівлі павільйону №20 (т. 1 а.с.20-21).

18.11.2005 Підприємством "Тєхнопроект" був отриманий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії КМ №119500, згідно якого позивач є власником земельної ділянки площею 0,0443 г, яка розташована по вул. Леніна,17, м.Алушта (т. 1 а.с.19).

При цьому, відповідно до рішення засновника Підприємтсва "Тєхнопроект" від 08.02.2008 було вирішено, зокрема, встановити найменування підприємтсва - Приватне підприємтсво "Тєхнопроект", затвердити статут Приватного підприємства "Тєхнопроект" (т. 1 а.с. 50).

Згідно статуту Приватне підприємство "Тєхнопроект", затвердженого рішенням засновника від 24.12.2009 та зареєстрованого державним реєстратором Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим 14.01.2010 за №18821050011001582, ПП "Тєхнопроект" є правонаступником усіх прав та обов'язків Підприємтсва "Тєхнопроект" (т. 1 а.с. 83-92).

Разом з тим, незважаючи, що землекористувачем, а потім власником, земельної ділянки, розташованої за адресою: вул. Леніна, 17, м. Алушта, був позивач, на підставі технічних умов на газопостачання кафе "Червоний мак", що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Червоний мак", по вул. Леніна в м. Алушта Алуштинського управління по експлуатації газового господарства був розроблений проект газопостачання та ВАТ "Кримгазстрой" побудовані газопроводи, які введені в експлуатацію у жовтні 2005 року.

Листом від 19.11.2010 за №69 позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Червоний мак" з вимогою винести газопровід за межи земельної ділянки, що належить Приватному підприємству "Тєхнопроект", проте вказана вимога була залишена відповідачем без задоволення.

Наведене стало підставою для звернення позивача - Приватного підприємства "Тєхнопроект" (далі - ПП "Тєхнопроект"), до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Червоний мак" (далі - ТОВ "Червоний мак"), в якій позивач просить суд зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0001 га, розташовану за адресою: вул. Леніна, 17, м. Алушта, шляхом винесення газопроводу середнього тиску за межі земельної ділянки, що належить на праві власності позивачу.

Позовні вимоги з посиланням на приписи ст.ст. 373, 391 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 90, ч.2 ст. 152, ч.2 ст. 158 Земельного кодексу України мотивовано здійсненням відповідачем будівництва надземного газопроводу середнього тиску на земельній ділянці позивача, чим чинить перешкоди ПП "Тєхнопроект" в користуванні земельною ділянкою, що належить йому на праві власності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно висновку експерту спірний газопровод пролягає по частині земельної ділянки, яка на даний час належить позивачу та був прокладений в межах земельної ділянки, що належала позивачу на праві постійного користування земельною ділянкою відповіддно до державного акту від 13.11.2001 №250.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0001 га, розташовану за адресою: вул. Леніна, 17, м. Алушта, шляхом винесення газопроводу середнього тиску за межі земельної ділянки, що належить на праві власності позивачу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (у редакції на момент будови газопроводу) самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

На теперішній час самовільне зайняття земельної ділянки визначається як будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

У зв'язку з чим, підлягає встановленню факт використання ТОВ "Червоний мак" не наданої йому земельної ділянки, знаходження та будівництва надземного газопроводу середнього тиску ТОВ "Червоний мак" на земельній ділянці позивача.

Згідно матеріалів справи, в жовтні 2005 року на підставі техничних умов на газіфікацію кафе "Червоний мак" та "Метро", що видані Алуштинським управлінням по експлуатації газового господарства у 2004 році, та проекту газопостачання ВАТ "Кримгазбуд" був побудовані та введені до експлуатації газопроводи ТОВ "Червоний мак" (т. 1 а. с. 12).

На думку відповідача, газопроводи побудовані ТОВ "Червоний мак" на момент відсутності у позивача правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Акт на право постійного користування земельною ділянкою та державний акт на право власності на земельну ділянку, що були надані позивачем суду, були видані підприємству "Тєхнопроект", тоді як позивач по справі - ПП "Тєхнопроект".

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на наступне.

По-перше, як вже зазначалося, відповідно до Статуту ПП "Тєхнопроект" воно є правонаступником всіх прав та обов'язків Підприємтсва "Тєхнопроект".

По-друге, згідно матеріалів справи у період з 2001-2005 рік Підприємство "Тєхнопроект було користувачем земельної ділянки, що розташована за адресою вул. Леніна, 17, м. Алушта, на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 13.02.2001 №250.

У 2005 році Підприємство "Тєхнопроект" придбало у Алуштинської міської ради земельну ділянку несільськогосподарського призначення, розташовану по вул. Леніна,17, м. Алушта, загальною площею 443 кв.м., що є 0,0443 га під кадастровим номером 0110300000:01:003:0184 для експлуатації та обслуговування будівлі павільйону №20.

Крім того, судом першої інстанції по справі було проведено судову землевпорядну експертизу, на вирішення якої були поставлені наступні питання:

1.) Чи проходить на даний час газопровід середнього тиску, що належить ТОВ "Червоний мак" через земельну ділянку площею 0,0443 га, розташовану за адресою: вул. Леніна, 17, м. Алушта, яка належить на праві власності позивачу.

2.) Чи був газопровід середнього тиску, що належить ТОВ "Червоний мак" проложений в межах земельної ділянки площею 0,0443 га, розташованої по вул. Леніна,17 в м. Алушта відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 13.11.2001 №250.

За результатом проведеного дослідження судовим експертом був складений висновок, з якого вбачається, що газопровід середнього тиску, що належить ТОВ "Червоний мак" на дату натурного обстеження пролягає через частину земельної ділянки площею 0,443 га, розташовану за адресою: вул. Леніна,17, м. Алушта, яка належить на праві власності ПП "Тєхнопроект". Також експертом зазначено, що оскільки при порівнянні планів меж державного акту на право власності від 18.11.2005 та державного акту на право постійного користування землею від 13.12.2001, виданих Підприємству "Тєхнопроект", встановлено, що конфігурація та площа земельних ділянок є тотожними і на дату огляду надземний газопровід, що належить ТОВ "Червоний мак", пролягає по частині земельної ділянки, яка належить ПП "Технопроект", то зазначений газопровід середнього тиску був прокладений раніше в межах земельної ділянки площею 0,0443 га, розташованої по вул. Леніна,17, м. Алушта відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 13.11.2001 №250.

Тобто на момент будування газопроводу та введення його в експлуатацію належним землекористувачем земельної ділянки по вул. Леніна, 17, м. Алушта було Підприємтсво "Тєхнопроект".

Відповідачем у супереч ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів іншого, як і доказів надання йому земельної ділянки на законних підставах, доказів одержання товариством документа, що посвідчує право на земельну ділянку.

Відповідно до п. 4 ст. 373 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Пунктом 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 (v0006600-11) "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Статтею 212 Земельного кодексу України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування. Частиною 3 цієї ж статті вказано, що повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

З огляду на те, що відповідач використовує спірну земельну ділянку без правовстановлюючих документів та згоди власника, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що земельна ділянка підлягає звільненню шляхом винесення газопроводу середнього тиску за межі земельної ділянки позивача.

Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відхилення клопотання відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності позивачем, оскільки у ст. 268 Цивільного кодексу України наведено невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. У частині другій цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі.

Так, позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Отже, власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Обов'язковою умовою негаторного позову є існування порушення прав власника на час пред'явлення такого позову (п.5.1.Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 (v0010600-13) "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.