7/111 Про стягнення ПДВ /експортне відшкодування/ - Текст документа

Позивач, ТОВ НВЦ “Політехник” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до ДПІ у Київському районі м. Донецька та ВДК у Київському районі м. Донецька про стягнення з Держбюджету України суми бюджетної заборгованості з ПДВ у розмірі 90572,00 грн., яка підлягає експортному відшкодуванню за грудень 2002 року.

Відповідно до статті 22 ГПК України (1798-12) позивач, заявою від 06.05.2003 року № 111, збільшив позовні вимоги на суму 6403,00 грн., яка є бюджетною заборгованістю з ПДВ по деклараціям за травень-червень 2002 року, а в заяві від 18.06.2003 року № 114 уточнив розмір державного мита, яке підлягає стягненню з винної сторони з урахуванням приписів ст. 49 ГПК України (1798-12) (арк. справи 20-29,43-45).

Рішенням від 10.07.2003 року по справі № 7/111 господарського суду Донецької області (Суддя Малашкевич С.А.), яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського від 07.10.2003р. (колегія суддів Р.М.Українська, М.В.Калантай, С.І.Кондратьєва) позовні вимоги ТОВ НВЦ “Політехник”, м. Донецьк задовольено у повному обсязі: стягнуто з Держбюджету України на користь позивача суму експортного відшкодування у розмірі 90 572,00 грн. за грудень 2002 року та бюджетну заборгованість з ПДВ по деклараціям за травень-червень 2002 року в розмірі 6 403,00 грн., разом 96 975,00 грн.

ДПІ у Київському районі м. Донецька звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті по справі судові рішення, з підстав неправильного застосування пункту 8.1. ст. 8 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) та ст.ст. 33, 34 ГПК України (1798-12) .

Розглянувши доводи, викладені в касаційній скарзі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав ДПІ у Київському районі м. Донецька декларації з ПДВ: 20.01.2003 року за грудень 2002 року, у подальшому, 06.03.2003 року, подано уточнену декларацію за той же період, в якій заявлено до відшкодування по експортним операціям з наданням розрахунку на суму 90 572,00 грн. протягом 30 календарних днів та бюджетного відшкодування по операціям на території України в сумі 6 403,00 грн., в тому числі: по декларації з ПДВ за травень 2002 року - 5 135,00 грн. і по декларації з ПДВ за червень 2002 року - 1 268,00 грн. Суми підлягали зарахуванню в рахунок погашення податкових зобов'язань платника податків протягом трьох наступних звітних періодів.

Згідно п. 8.1. ст. 8 Закону України “Про Податок на додану вартість” (168/97-ВР) платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.

В п. 8.6. ст. 8 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) зазначено, що експортне відшкодування надається протягом 30 календарних днів, наступних за днем подання розрахунку експертного відшкодування.

За результатами господарської діяльності позивача у грудні 2002 року утворилось від’ємне значення між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту, що склало 90 576,00 грн.

Податкова декларація з ПДВ за грудень 2002 року разом з рахунком експортного відшкодування була подана та зареєстрована ДПІ у Київському районі м. Донецька 20.01.2003 року (арк. справи 12-15).

06.03.2003 року позивачем надано уточнену декларацію з ПДВ за грудень 2002 року, в якій із складу податкового кредиту було виключено ПДВ по неоподаткованим операціям в розмірі - 4,00 грн.(арк. справи 8-11).

Таким чином, господарським судом було встановлено, що сума ПДВ, яка підлягала відшкодуванню на поточний рахунок, з урахуванням поданої уточненої декларації з ПДВ за грудень 2002 року, становить - 90 572,00 грн., що підтверджується також Довідкою ДПІ у Київському районі від 26.03.2003 року № 155/23-2 (сторінки 5-6), яка складена податківцями за результатами документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку за період з 01.12.2002 року по 31.12.2002 року (арк. справи 46-56).

Також, господарським судом встановлено відсутність відомостей про фактичне перерахування експортного відшкодування на розрахунковий рахунок позивача, як це було зазначено у декларації з ПДВ за грудень 2002 року, довідки податкової інспекції від 26.03.2003 року № 155/23-2 (сторінка 5), двосторонньому акті звірки розрахунків, станом на 06.05.2003 року та на день прийняття оспорюваного рішення, тому господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині (арк. справи 36,50).

Бюджетна заборгованість перед позивачем з податку на додану вартість за травень - червень 2002 року склала 6 403,00 грн., що не оспорюється ДПІ, підтверджується її довідкою від 26.03.2003 року № 155/23-2 та двостороннім актом звірення розрахунків станом на 06.05.2003 року (арк. справи 36).

Статтею 4 Указу Президента України “Про деякі зміни в оподаткуванні” (857/98) № 857/98 визначено, що у разі коли сума від’ємного значення податку не погашається сумами податкових зобов’язань, що виникли протягом трьох наступних звітних періодів, така сума підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на умовах, передбачених абзацом 2 цієї статті, протягом місяця, що настає після подання декларації за третій звітний період після виникнення від’ємного значення податку.

Враховуючи рішення позивача у податкових деклараціях за травень - червень 2002 року про відшкодування ПДВ шляхом зменшення податкового зобов'язання лише у наступних трьох звітних періодах, а також приписи Указу Президента України № 857/98 ДПІ, після закінчення трьох звітних періодів, які настали після подачі цих декларацій ДПІ повинна була провести відшкодування шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок позивача, про що зазначено в його заяві від 28.01.2003 року № 100 (арк. справи 28).

Строк бюджетного відшкодування від’ємного значення ПДВ за травень - червень 2002 року, з урахуванням вимог ст. 4 Указу Президента України “Про деякі зміни в оподаткуванні” (857/98) та заяви позивача про зміну порядку відшкодування, скінчився у листопаді-грудні 2002 року, але відшкодування не було здійснено, тому попередніми судовими інстанціями обґрунтовано задоволено позовні вимоги і в цій частині.

Посилання ДПІ на те, що позивачем не надано до суду належних доказів, у зв’язку з чим господарським судом при прийнятті рішення порушено ст. 33, 34 ГПК України (1798-12) , спростовується встановленими господарським судом фактичними обставинами, та матеріалами справи.

Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в судовому засіданні за згодою сторони оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського від 07.10.2003р. у справі № 7/111 Господарського суду Донецької області залишити без змін.