915/729/13 Про стягнення заборгованості, неустойки та річних за неналежні розрахунки за спожитий газ за договором на постачання природного газу - 15.08.2013 Прийняття

15.04.2013 р. (вх. №7465/13) Публічною акціонерною компанією "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"" (далі позивач) у господарському суді Миколаївської області пред'явлено позов до Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" (далі відповідач) про стягнення 4 258 558,77 грн. за період з жовтня-грудень 2011 р., з яких:

- 354 170,53 грн. - заборгованість по оплаті отриманого за договором № Н/2011-ПГ-О-01 на постачання природного газу підприємствам теплоенергетики;

- 2 753 905,52 - пені нарахованої на вказану заборгованість;

- 241 975,20 грн. - втрат від інфляції нарахованих на вказану заборгованість;

- 908 507,53 - 3% річних нарахованих на вказану заборгованість.

Позивач також просив стягнути з відповідач понесені ним витрати по сплаті судового збору за розгляд цього позову.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.10.2012р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" (постачальник) та Обласним комунальним підприємством "Миколаївоблтеплоенерго" (споживач) укладено договір № Н/2011-ПГ-О-01 на постачання природного газу підприємствам теплоенергетики, за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити споживачу природний газ,а останній розрахуватись за нього у встановлені строки, однак споживач (відповідач) належним чином не виконав прийняті на себе грошові зобов'язання за вказаним договором, щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаного природного газу.

22.10.2012 р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія" "Нафтогаз України" укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами даного договору первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе вимоги до боржника первісного кредитора за договором на постачання природного газу № Н/2011-ПГ-0-01 від 07.10.2011 р. у сумі 32 230305,29 грн. Крім того передачі права вимоги оплатити спожитого газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1. договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором. (а.с. 3-6)

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.04.2013 р. за вказаним позовом порушено провадження по справі та призначено її до розгляду а, також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз". (а.с. 1-2)

Відповідач 20.05.2013 р. до місцевого господарського суду надав відзив на позовну заяву та доповнення до відзиву від 11.06.2013 р. де зазначив, що суму основного боргу у розмірі 354 170,53 грн. визнає, з розрахунками суми пені, інфляції та 3% річних не погоджується, та вважає, що позивачем невірно розраховано суму, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів, позивач рахує інфляцію лише за лютий 2012 року, в зв'язку з тим, що в подальшому до місяця звернення позивачем до суду, індекси інфляції були менш ніж 1, дійсний розмір інфляційних втрат позивача можна встановити лише розрахувавши встановлений індекс інфляції з часу прострочення виконання відповідачем свого зобов'язання по час пред'явлення позову, за підрахунком відповідача розмір інфляційних становить суму з мінусом, а саме мінус 140 834,61 грн. Відповідач зазначає, що за його розрахунками розмір 3% річних становить - 882 488,36 грн., крім того відповідач вважає, що позивачем частково порушено ст. 258 ЦК України, якою встановлено спеціальна позовна давність для стягнення пені, яка складає один рік, позов подано до суду 09 квітня 2013 року,

Також відповідач зазначив, що за зобов'язаннями жовтня нарахування пені закінчилось 08.12.2011 року (у зв'язку з оплатою), а нарахована сума пені у розмірі 46 469,83 грн. знаходиться за межами строку позовної давності.

За зобов'язаннями листопада нарахування пені закінчилось 21.02.2012 р., а нарахована сума пені у розмірі 217 436,32 грн. знаходиться за межами строку позовної давності.

За зобов'язаннями грудня пеня нарахована з 06.01.2012 р. до 05.07.2012 р. нарахування пені до 09.04.2012 р. у сумі 528 547,53 грн. знаходиться за межами строку позовної давності.

За зобов'язаннями січня пеня нарахована з 06.02.2012 р. до 05.08.2012 р. нарахування пені до 09.04.2012 р. у сумі 539 761,24 грн. знаходиться за межами строку позовної давності.

Відповідач вважає, що нарахована сума пені у розмірі 1 332 214,92 грн. знаходиться за межами строку позовної давності. Залишок суми нарахованої пені складає 1 421 690,60 грн. Також відповідач вказує, що у нього немає коштів для погашення основного боргу, у зв'язку з тим, що вони не закладені у тариф, а єдиним джерелом оплати є кошти, які надійшли за послуги з теплопостачання. Відповідач просив суд задовольнити позовні вимоги позивача частково, стягнувши з нього: 3% річних у розмірі 882 488,36 грн., зменшити розмір пені до 8 530,14 грн., відмовити в стягненні інфляції та враховуючи надані розрахунки, основний борг стягнути у розмірі 213 335,92 грн., оскільки цей борг зменшився в силу дефляційних процесів. (а.с. 64-66, 100-101)

Позивач 28.05.2013 р. суду першої інстанції надав заперечення щодо зменшення неустойки, оскільки вважає доводи відповідача не обґрунтованими та не доведеними. (а.с. 86-92)

Відповідач до місцевого господарського суду надав клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 354 170,53 грн., у зв'язку із його оплатою 06.06.2013 р. (а.с. 134)

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 12.06.2013 р. (повний текст якого складено і підписано суддею Семенчук Н.О - 17.06.2013 р.) провадження у справі в частині стягнення частини боргу в розмірі 354 170,53 грн. припинено (у зв'язку зі сплатою відповідачем цієї суми); позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача: 750 000,00 грн. пені, яку суд зменшив в порядку ч. 3 ст. 83 ГПК України, 908 507,53 грн. - 3% річних та 32 345,40 грн. судового збору, а решті позовних вимог (частини заявленої до стягнення решти пені та втрат від інфляції ) відмовлено.

Вказані висновки місцевий суд, з посиланням на норми чинного законодавства та Постанову Пленуму ВГС України, мотивував тим, що матеріалами справи доведено, що на час звернення позивача до суду з цим позовом у відповідача перед позивачем існувала заборгованість за договором № Н/2011-ПГ-О-01 на постачання природного газу підприємствам теплоенергетики, яку останній не сплатив у встановлені договором строки. Проте в процесі розгляду справи відповідач сплатив наявну за ним заборгованість у повному обсязі, а відтак провадження у справі в частині стягнення боргу в розмірі 354 170,53 грн. згідно п. 1-1 ч. ст. 80 ГПК України підлягає припиненню. Суд визнав обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних у визначеному в наданому позивачем у розрахунку розмірі. Суд також визнав обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача пені у визначеному розмірі, однак стягнув її у меншому розмірі ніж просив позивач, оскільки в порядку ч. 3 ст. 83 ГПК України дійшов висновку, що розмір пені слід зменшити з огляду на виняткові обставини, які позбавили відповідача можливості своєчасно розрахуватись з позивачем. Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення збитків від інфляції, суд виходив з того, що розрахунок збитків від інфляції зроблено не вірно. (а.с.148-158)

Відповідач не оскаржив це судове рішення в апеляційному порядку.

Частково не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати це рішення в частині відмови в стягненні пені в розмірі 2 003 905,52 грн. та збитків від інфляції у сумі 241 975,20 грн. і ухвалити нове яким його вимогу про стягнення пені та збитків він інфляції задовольнити в повному обсягу, а в решті частині рішення суду залишити без змін.

Скаржник також просив суд стягнути з відповідача понесені ним витрати по сплаті судового збору за розгляд цієї скарги.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник послався на те, що місцевий не мав правових підстав в даному випадку зменшувати розмір пені, оскільки різниця в тарифах та відсутність грошових коштів у відповідача є не достатнім фактором для такого зменшення. Скаржник вважає, що місцевий суд зменшуючи розмір штрафних санкцій не прийняв до уваги негативні наслідки, спричинені позивачу (збитки) від прострочення виконання зобов'язання відповідача. Крім того скаржник вважає, що місцевий господарський безпідставно відмовив йому у задоволенні його вимог про стягнення збитків від інфляції, оскільки індекс інфляції є змінною величиною, а тому його розраховують не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 р. зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.08.2013 р. о 11:30 год., про що сторони були повідомлені належним чином.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив суд залишити її без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Представник ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про розгляд справи, про причини свого нез'явлення суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив.

Враховуючи вказані обставини, а також думку інших учасників процесу, колегія суддів прийняла рішення про розгляд справи за його відсутністю.

Представник скаржника в усних поясненнях наданих суду в судовому засіданні 13.08.2013 р. підтримав скаргу і просив скасувати рішення в частині відмови у стягненні пені в розмірі 2 003 905,52 грн. та збитків від інфляції у сумі 241 975,20 грн. і ухвалити нове яким вимогу про стягнення пені та збитків він інфляції задовольнити в повному обсягу. Крім того він зазначив, що місцевий суд невірно визначив розмір судового збору, якій підлягає стягненню на користь позивача і просив змінити рішення місцевого суду і в цієї частині, стягнувши з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі пропорційному задоволеним вимогам.

Представник відповідача в усних поясненнях наданих суду в судовому засіданні 13.08.2013р просив суд залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Відповідно до приписів ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва до 15.08.2013 р. о 9.45, про що сторони були повідомлені безпосередньо в судовому засіданні під розпис.

В судове засідання 15.08.2013 р. представники сторін не з'явились, клопотань про відкладення розгляду справи не заявили, про причини свого нез'явлення суд не повідомили.

Враховуючи викладені обставини а також те, що представники сторін надали свої пояснення в попередньому судовому засіданні, колегія суддів прийняла рішення про закінчення розгляду справи за їх відсутністю.

Згідно приписів ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 15.08.2013р. оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення учасників процесу, обговоривши, доводи викладені в апеляційній скарзі, запереченнях на неї, дослідивши обставини справи і наявні у справі докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, і ці обставини встановив та дослідив місцевий суд, що 07.10.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Миколаївгаз" (за договором постачальник) - правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" та Обласним комунальним підприємством "Миколаївоблтеплоенерго" (за договором споживач) було укладено договір на постачання природного газу підприємством теплоенергетики № Н/2011-ПГ-0-01 (далі - договір) та додаткові угоди до Договору № 1 від 12.12.2011 року та № 2 від 03.01.2012 року згідно умов яких постачальник передає споживачу, згідно "Переліку об'єктів на яких приймається газ" природний газ, за наявності його обсягів, а споживач зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ (далі газ) на умовах даного договору.

Кількість та якість газу сторони зазначили у розділі 2 договору, так у п. 2.1 договору сторони встановили, що позивач передає відповідачеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ в обсягах які ним зазначено у Додатку №1.

Розділом 3 договору сторонами встановлені умови постачання та приймання-передачі природного газу, а саме пунктом 3.1 договору передбачено, що постачальник передає газ споживачу на комерційному вузлі/вузлах обліку газу останнього або постачальника (надалі - пункти приймання-передачі). Право власності на газ переходить від постачальника до споживача в пунктах приймання-передачі (п. 3.2 договору).

У розділі 5 Договору сторони встановили ціну газу та тариф на його транспортування, так ціна за 1000 куб. м. газу на момент укладання договору, без урахування податку на додану вартість, тарифів на транспортування природного газу магістральними та розподільними мережами, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, становить 719,314 грн. Сторони домовились, що ціна на газ, яка вказана в даному договорі, змінюється нормативними актами уповноважених державних органів, наказами НАК "Нафтогаз України" і є обов'язковою для сторін за цим договором з моменту введення її в дію. У разі зміни ціни на газ в сторону зменшення або збільшення, сторонами здійснюється перерахунок за спожитий газ за новими цінами з обов'язковим укладанням додаткової угоди. ПАТ "Миколаївгаз" зобов'язується повідомляти ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" про всі зміни ціни на природний газ через засоби масової інформації. 3агальна сума даного договору складається із сум вартості місячних поставок газу.

У розділі 6 договору сторони визначили порядок та умови проведення розрахунків. Зокрема у п. 6.1 договору встановлено, що оплата за газ, проводиться в наступному порядку:

- перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальша оплата проводиться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 5 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Цим же розділом договору сторони узгодили порядок зарахування платежів у разі наявності заборгованості.(п.6.4.)

Пунктом 8.1. договору сторони визначили відповідальність за неналежне виконання умов договору, а саме обумовили, що в разі несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, визначені у п. 6.1. даного договору, ОКП "Миколаївська теплоелектроцентраль" зобов'язана сплатити на користь ПАТ "Миколаївгаз" суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань, а також три відсотка річних від строченої суми та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується, починаючи з 05 числа місяця, наступного за звітним.

З наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2011 р., від 30.11.2011 р., від 31.12.2011 р. та від 31.01.2012 р. підписаних обома сторонами цього договору та скріплені їх печатками, з яких вбачається що позивач поставив відповідачу, а останній прийняв природний газ на загальну суму 43 455 783,93 грн.(а.с. 20-23).

Викладене свідчить, що постачальник (ПАТ "Миколаївгаз") природній газ за договором поставив споживачу на умовах договору, в кількості зазначеній в актах прийому-передачі.

Слід зазначити, що відповідач не оспорює цього факту, тобто визнає вказану поставку.

Відповідач вимоги Договору в частині розрахунку за отриманий газ на умовах встановлених Договором виконав частково сплативши ПАТ "Миколаївгаз" 24 544 638,65 грн., що підтверджується довідкою (а.с. 26) та зведеним актом взаєморозрахунків (а.с. 27).

Колегія суддів встановила, та це вірно встановлено місцевим господарським судом, що 22.10.2012 р. між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" був укладений Договір № 14/5925/12 про відступлення права вимоги (далі - договір відступлення) за умовами якого ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" передає, а ПАТ "НАК "Нафтогаз України" приймає на себе право вимоги до боржника ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" за договором на постачання природного газу № Н/2011-ПГ-0-01 від 07.10.2011 року у сумі 32 230 305,29 грн. Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1 договору, до ПАТ "НАК "Нафтогаз України" переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" своїх зобов'язань за зазначеним вище договором (п. 1.2 Договору відступлення).

Пунктом 2.1 Договору відступлення сторонами визначено, що ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" зобов'язаний в термін до 22.10.2012 року передати ПАТ "НАК "Нафтогаз України" оригінали документів, які підтверджують права вимоги до ОКП "Миколаївоблтеплоенерго", та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Документи, що підтверджують право вимоги:

договір поставки природного газу з усіма додатками та при наявності протоколу розбіжностей і узгодження розбіжностей (оригінал);

- акти приймання-передачі газу (оригінали);

- документи, що підтверджують проведення ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" розрахунків (за наявності);

- акт звіряння розрахунків станом на дату укладення договору відступлення права вимоги боргу (оригінал);

- листи-вимоги про оплату боргу (за наявності);

- будь-які інші документи (у разі їх необхідності). (п. 2.1.1 договору відступлення).

Згідно вимог п. 2.2. договору відступлення - право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених в п. 2.1 цього договору. Передача документів оформлюється актом приймання-передачі з зазначенням переліку переданих документів. ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" зобов'язаний протягом 5 (п'яти) днів з моменту підписання договору відступлення права вимоги письмово повідомити ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" про відступлення права вимоги боргу (п. 2.3 договору відступлення).

На виконання вимог п. 2.2 договору відступлення сторонами був складений акт приймання-передачі документів (а.с. 30-34) згідно пунктів 40-55 якого ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" передав, а ПАТ "НАК "Нафтогаз України" прийняв такі документи:

- договір на постачання природного газу підприємствам теплоенергетики № Н/2011-ПГ-0-01 від 07.10.2011 року, укладений між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" та ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" на 3 арк,;

- Додаток № 1 до договору на постачання природного газу підприємствам теплоенергетики № Н/2011-ПГ-0-01 від 07.10.2011 року;

- Додаткова угода № 1 до Договору на постачання природного газу підприємствам теплоенергетики № Н/2011-ПГ-0-01 від 07,10.2011 року;

- Додаткова угода № 2 до Договору на постачання природного газу підприємствам теплоенергетики № Н/2011-ПГ-0-01 від 07.10.2011 року;

- Зведений акт взаєморозрахунків ПАТ "Миколаївгаз" та ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" станом на 30.09.2012 року;

- Акт прийому-передачі газу до договору № Н/2011-ПГ-0-01 від 07,10.2011 року за жовтень 2011 року на 1 арк.;

- Акт прийому-передачі газу до договору № Н/2011-ПГ-0-01 від 07.10.2011 року за листопад 2011 року на 1 арк.;

- Акт прийому-передачі газу до договору № Н/2011-ПГ-0-01 від 07.10.2011 року за грудень 2011 року на 1 арк.;

- Акт прийому-передачі газу до договору № Н/2011-ПГ-0-01 від 07.10,2011 року за січень 2012 року на 1 арк.;

- Реєстр рахунка № 260358931394 в ФМО АТ Ощадбанк м.Миколаїв з 01.01.2011 по 31.12.2011 року ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" на 6 арк.;

- Реєстр банк ГУ ДКСУ у Миколаївській області з 01.01.2011 по 31.12.2011 року ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" на 1 арк.;

- Реєстр банк ГУ ДКСУ у Миколаївській області з 01.01.2012 по 30.09.2012 року ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" на 1 арк.;

- Реєстр рахунка № 260358931394 в ФМО АТ Ощадбанк м.Миколаїв з 01.01.2012 по 30.09.2012 року ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" на 4 арк.;

- копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз";

- Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, щодо ОКП "Миколаївоблтеплоенерго".

Як свідчать матеріали справи та це вірно встановлено місцевим господарським судом, що на виконання вимог п. 2.3 договору відступлення ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" було направлено ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" повідомлення про відступлення права вимоги № 09/3674/1 від 25.10.2012 року (а.с. 35), яке було отримано останнім 26.10.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення, копія якого була надана третьою особою до письмових пояснень від 10.06.2013 року.

Крім того з матеріали справи свідчать, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" також направляло на адресу ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" вимогу у зв'язку із зміною кредитора у зобов'язанні № 22/2-295-12 від 17.12.2012 року (а.с. 36) в якій кредитор вказував про заміну сторони у зобов'язанні від 25.10.12 № 09/3674/1, та зазначав, що в зв'язку з вказаним НАК "Нафтогаз України" отримала право вимагати залишок заборгованості у сумі 32 230 305,29 грн., яка виникла на підставі договору від 07.10.11 № Н/2011-ПГ-0-01, та вимагало від відповідача здійснити перерахування існуючої по договору заборгованості для чого зазначила в вимозі свої банківські реквізити. Вказана вимога була отримана відповідачем 02.01.2013 року, що підтверджується довідкою АТ "ДХЛ Інтернешнл Україна" яка надана позивачем до суду 11.06.2013 р. супровідним листом.

Водночас матеріали, справи свідчать, що відповідач у порушення умов договору розрахувався у встановлені договором строки за отриманий газ лише частково в на час звернення позивача до суду з цим позовом мав заборгованість в розмірі 354 170,53 грн.

Однак з матеріалів справи вбачається, що в процесі розгляду справи у суді першої інстанції ( після порушення провадження) відповідач 06.06.2013 р. погасив цю заборгованість.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано припинив провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 354 170,53 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, апеляційної інстанції за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі "Законодавство" перевірила наданий позивачем розрахунок нарахованих ним відповідачу, відповідно до приписів ст. 625 ЦК України, 3 % річних за період з 06.11.2011 р. по 28.02.2013 р. в сумі 908 507, 53 грн. і дійшла висновку що його зроблено арифметично і методологічно вірно.

Слід зазначити, що відповідач не оскаржив рішення місцевого суду в цієї частині.

Оцінюючи позицію місцевого суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення збитків від інфляції та правову позицію скаржника і відповідача з цього питання колегія суддів встановила наступне.

Як зазначалося вище відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, тобто вказана правова норма передбачає, що якщо кредитор вирішив скористатися своїм правом на стягнення збитків від інфляції, то вони підлягають стягненню за весь час прострочення, а не за окремі місяці за вибором кредитора.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення інфляційних нарахувань є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Згідно абз. 2 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 (v_928600-12) "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Аналогічна позиція викладена і у постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011 р. № 23/466 та листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 р. № 62-97р.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з розрахунку позивача збитки від інфляції ним нараховані за період з 16.11.2011 р. по 15.11.2011 р., з 16.11.2011 р. по 15.12.2011 р., з 16.12.2011 р. по 15.01.2012 р., з 16.01.2012 р. по 15.02.2012 р., з 16.12.2011 р. по 15.02.2012 р., з 16.02.2012 р. по 15.03.2012 р., з 16.01.2012 р. по 15.03.2012 р.

Але, як правильно встановлено місцевим судом, періоди, коли індекс інфляції був менше одиниці, тобто мала місце дефляція, в розрахунки позивачем не включені, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про те, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що цей індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за весь період прострочення платежу, внаслідок чого розрахунок інфляційних витрат слід здійснювати за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, а не лише за періоди, які визначені позивачем на свій розсуд.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість за природний газ по договору виникла у відповідача: з 05.11.2011 р. за актом приймання-передачі від 31.10.2011 р.; з 05.12.2011 р. за актом приймання-передачі від 30.11.2011 р.; з 05.01.2012 р. за актом приймання-передачі від 31.12.2011 р.; з 05.02.2012 р. за актом приймання-передачі від 31.01.2012 р. і станом на дату прийняття місцевим судом рішення в повному обсязі не погашена, внаслідок чого збитки від інфляції мають нараховуватись за весь період прострочення (дату прийняття судом рішення), а саме з лютого 2012 року по червень 2013 року.

За вказаний період сукупний індекс інфляції становив 99,8 % тобто інфляційні процеси були відсутні, відповідно, позивач не зазнав матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, у зв'язку з чим місцевий суд дійшов до правильного висновку про те, що підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача збитків від інфляції у сумі 241 975,20 грн. - відсутні, а тому протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначалось вище сторони передбачили у договорі можливість стягнення з відповідача пені за несвоєчасне здіснення розрахунків за придбаний газ .

Колегія суддів за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі "Законодавство" перевірила зроблений позивачем розрахунок нарахованої ним відповідачу пені на загальну суму 2 753 905,52 грн. і дійшла висновку, що цей розрахунок здійснено методологічно і арифметично правильно, що свідчить про те, що позивач дійсно мав правові підстави для заявлення до стягнення вказаної грошової суми.

Колегія суддів також погоджується з висновком місцевого суду щодо не пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки договором сторони визначили трьохрічний строк позовної давності щодо стягнення пені.

Однак, як свідчать матеріали справи, та це вже зазначалось вище, відповідач звертався до місцевого господарському суду відзив в якому просив про зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені до 8 530,14 грн. та відмовити у нарахуванні інфляційних збитків, місцевий суд задовольнив це клопотання частково, а саме зменшив розмір пені та відмовив у стягненні інфляційних збитків.

Позивач вважає, що місцевий суд безпідставно зменшив розмір пені та відмовив у задоволенні збитків від інфляції і оскаржив в апеляційному порядку рішення місцевого суду саме в цієї частині.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду щодо зменшення розміру пені з огляду на наступне.

Так норми ЦК України (435-15) , ГК України (436-15) та ГПК України (1798-12) передбачають можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій які підлягають стягненню, при наявності певних умов.

Так п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України надає суду право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частина третя ст. 551 ЦК України передбачає, що суд може зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною першою ст. 233 ГК України також встановлено таку можливість.

Згідно приписів цієї статті при зменшення розміру неустойки повинно бути взяти до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З викладеного вбачається, що зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

При цьому при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 (v0018600-11) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції" також визначено, що: "вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в т.ч. вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо."

Слід також зазначити, що при стягнені штрафних санкцій суд також повинен виходити з принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Як свідчать матеріали справи відповідач довів, що невиконання ним зобов'язань за договором виникло з об'єктивних причин, в т.ч. у зв'язку з різницею тарифів та у зв'язку його тяжким фінансовим становищем.

Водночас позивач не довів наявність понесених ним збитків саме за порушення відповідачем зобов'язань за договором.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано, враховуючи вищевказані фактичні обставини та приписи чинного законодавства, зменшив розмір пені.

За таких обставин колегія суддів не вбачає правових відстав передбачених ст. 104 ГПК України для скасування рішення місцевого суду, в т.ч. в оскаржуваній в апеляційній скарзі частині, тобто відмови в стягненні збитків від інфляції та зменшення пені.

Водночас колегія суддів переглядаючи згідно приписів ст. 101 ГПК України справу повторно, тобто не тільки на підставах зазначених в апеляційній скарзі, а також з урахуванням додаткових вимог скаржника заявлених його представником в усній формі в судовому засіданні 13.08.2013р. про те що місцевим судом невірно визначено розмір судового збору якій підлягає стягненню на користь позивача, дійшла висновку що позиція представника скаржника є обґрунтованою, з огляду на таке.

Позивач просив суд стягнути з відповідача 4258558,77 грн. сплативши при цьому судовий збір (з врахуванням встановленої Законом "Про судовий збір" (3674-17) межі максимальної суми судового збору) в розмірі 68820 грн.

Обґрунтованими визнано вимоги в сумі 4016583,58 грн. (в т. ч.: 354 170,53 грн. (сума боргу яка існувала на час звернення позивача до суду з позовом і яку відповідач погасив лише в процесі розгляду справи в суді першої інстанції) + 908 507, 53 грн. ( сума 3% річних які стягуються з відповідача) +2 753 905,52 грн. ( сума пені яка обґрунтовано нарахована до стягнення і яка вмотивовано зменшена судом в порядку ст. 83 ГПК України, що не є підставою для зменшення розміру судового збору).

Відповідно позовні вимоги позивача задоволені судом на 94,32 %. ( із розрахунку : 4 016 583, 58 грн. х 100% : 4 258 558, 77 грн.), а відтак відповідачу відлягає пропорційному відшкодування 64 909, 58 грн. (68820 грн. х 94,32% : 100%)

Враховуючи викладене та приписи ст. 101 і 103 ГПК України рішення місцевого суду в частині розміру судового збору, що стягується підлягає, зміні.

Приймаючи до уваги, що апеляційна скарга скаржника, з урахуванням усних доповнень представника скаржника, задовольняється частково, а саме лише в частині зміни розміру судового збору, тобто на 1,45%, то відповідно скаржнику слід відшкодувати частину сплаченого ним судового збору при звернення до суду з цією скаргою пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 99, 101- 105 ГПК України колегія суддів,-

1). Апеляційну скаргу Публічної акціонерної компанії "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2). Рішення господарського суду Миколаївської області від 12.06.2013 р. у справі № 915/729/13- в частині стягнення з Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" "Нафтогаз України" судового збору в розмірі 32345,40 грн. змінити, зазначивши в резолютивній частині що стягненню підлягає судовий збір в розмірі 64 909 (шістдесят чотири тисячі дев'ятисот дев'ять ) грн. 58 коп..

В решті частині рішення залишити без змін.

3). Стягнути з Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" "Нафтогаз України" 325 (триста двадцять п'ять) грн. 64 коп. - часткове відшкодування витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.