5016/2861/2012(9/88) Про розстрочку виконання рішення господарського суду - 06.08.2013 Прийняття

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 31.01.2013р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.05.2013р., стягнуто з ПАТ "Зангас-НГС" на користь ТОВ "Газова будівельна компанія" 4 683 932,11 грн. основного боргу, 238 581,56 грн. 3% річних, 35 597,88 грн. інфляційних нарахувань та 64 380,00 грн. судового збору. Виконання рішення суду відстрочено до 01 квітня 2013 року.

У липні 2013 року боржник в порядку, передбаченому ст. 121 ГПК України, звернувся до господарського суду Миколаївської області з клопотанням про розстрочку виконання цього рішення таким чином : з 01.12.2013 р. - 2 000000,0 грн.; 01.01.2014р. - 2 000 000,0 грн.; з 01.02.2014 р. - 1 048 302,43 грн.

Заява обґрунтована тим, що виплата грошових коштів, що підлягає стягненню з боржника у встановленому розмірі, призведе до блокування всієї діяльності підприємства, що як наслідок, утруднить виконання рішення суду через відсутність у ПАТ "Зангас-НГС" грошових коштів.

Також заявник посилається на те, що за договором генерального підряду від 25.07.2003р. № 1/46 ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" має кредиторську заборгованість перед боржником в сумі 9 000 000 грн., яку сплатить, починаючи з 01.12.2013р. та за договором від 29.09.2011р. № 1109051080 ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі УМГ "Прикарпаттрансгаз" перерахує боржнику 61 429 643,68 грн. по закінченню виконання робіт, починаючи з 01.12.2013р. Отже, реальне надходження грошових коштів на рахунок боржника планується після 01 грудня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 12.07.2013р. (суддя Бездоля Д.О.) відмовлено ПАТ "Зангас-НГС" у задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 31.01.2013р. у справі № 5016/2861/2012(9/88).

Ухвала мотивована відсутністю виняткових обставин у боржника, що ускладнюють виконання рішення суду.

Суд першої інстанції дійшов висновків про те, що боржник не довів належними та допустимими доказами відсутність у нього коштів на банківських рахунках, фінансовий стан боржника кращий ніж стягувача, боржнику не загрожує банкрутство та боржником не подано суду доказів, які саме дії за час наданої судом відстрочки він вчинив з метою виконати відстрочене рішення суду.

Не погодившись з вищезазначеною ухвалою, Приватне акціонерне товариство "Зангас-НГС" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду та розстрочити виконання рішення господарського суду Миколаївської області по справі № 5016/2861/2012 (9/88) з 01 грудня 2013 року 2 000 000,00 грн., з 01 січня - 2 000 000,00 грн. та з 01 лютого 2014 року - залишок 1 048 302,43 грн.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона посилається на те, що при прийнятті зазначеної ухвали господарським судом першої інстанції не досліджено всіх обставин справи, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги фактично збігаються з клопотанням про відстрочку виконання рішення.

Більш детальніше доводи вказані у скарзі.

У відзиві на апеляційну скаргу стягувач просить залишити ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Крім того, сторона зазначає, що ухвала про відмову у задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення оскарженню не підлягає, посилаючись на вичерпний перелік ухвал місцевого господарського суду, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, згідно ч.1 ст. 106 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступників висновків.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення господарського суду Миколаївської області від 31.01.2013р. по справі № 5016/2861/2012 (9/88) було видано наказ від 18.05.2013р.

На виконання цього наказу відкрите виконавче провадження ВП № 38256389 по стягненню 4 683 932,11 грн. основного боргу, 238 581,56 грн. 3% річних, 35 597,88 грн. інфляційних нарахувань та 64 380,00 грн. судового збору.

Встановлено, що виконання рішення суду за клопотанням боржника було вже відстрочено до 01.04.2013р.

Тобто боржник звертається з клопотанням про розстрочку виконання судового рішення після спливу строку надання відстрочки.

Законом не заборонено вирішення такого питання, але при цьому необхідно звернути увагу на те, що зазначене є правом суду, що воно може бути реалізованим у будь який час від набранням рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Відповідно до приписів ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали,

Згідно з пунктом 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012р. № 9 (v0009600-12) "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Аналізуючи матеріали справи судова колегія дійшла висновку про те, що відсутні обставини, що ускладнюють виконання рішення, а також виняткові обставини які мали б своїм наслідком розстрочення виконання судового рішення.

Так з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції витребувано баланс та звіт про фінансові результати діяльності боржника за 2 квартал 2013 року. Але скаржником не надано зазначених документів, з яких би суд першої інстанції мав змогу встановити дійсний на час розгляду справи майновий (фінансовий) стан боржника. В той же час надана фінансова звітність за 1 квартал 2013 року засвідчила наявність у боржника оборотних активів на суму 5 008 891 тис. грн., що перевищує розмір усіх його поточних зобов'язань - 498 090 тис. грн. З рядку 1101 активу балансу ПАТ "ЗАНГАС - НГС" за 1 квартал 2013р. є наявність у боржника виробничих запасів на 13 017 тис. грн. станом на 31.03.2013р. Доказів, що зазначених запасів у сторони на час розгляду справи вже немає, та фінансовий стан значно погіршився, не надано.

Судова колегія оцінює надану боржником довідку банку про відсутність грошових коштів і вважає, що зазначений документ не є належним доказом фінансового стану боржника.

Інформація про грошові кошти має бути проаналізована станом на день складання балансу, в якому відображаються на той самий момент всі активи і пасиви підприємства.

Так, з матеріалів справи вбачається наявність у боржника декілька рахунків в банківській установі. Тому судом першої інстанції зроблено правомірний висновок про недоведення належними та допустимими доказами відсутності у нього коштів на банківських рахунках.

Вирішуючи питання щодо врахування матеріальних інтересів сторін, судом першої інстанції зроблено порівняння балансів сторін (стягувача та боржника) станом на 31.03.2013р. та зроблено висновок про те, що фінансовий стан боржника кращий ніж стягувача, боржнику не загрожує банкрутство.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що підставою для надання відстрочки виконання судового рішення було врахування доводів боржника щодо отримання ним дебіторської заборгованості від третіх осіб.

Але доказів вжиття необхідних дії для погашення існуючої заборгованості з цього приводу боржником не надано. Боржник на час розгляду справи апеляційною інстанцією не здійснив юридично значимих дій, які б свідчили про наміри виконати рішення.

Наведені боржником підстави для розстрочення виконання рішення, не є тими виключними обставинами, з якими закон пов'язує позитивне вирішення цього питання.

Крім того, відповідно до Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , кожна сторона має право на виконання рішення суду протягом розумного строку.

В рішенні Європейського суду с прав людини від 17.05.2005р. у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п.1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення і не вбачає підстав щодо зміни або скасування ухвали.

Доводи стягувача про відсутність правових підстав для перегляду в апеляційному порядку ухвал про відмову у наданні розстрочки спростовується наступним.

Частина третя статті 121 ГПК вимагає від господарського суду винесення ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку його виконання. Відповідна ухвала може бути оскаржена в апеляційному та в касаційному порядку. За відсутності підстав для вчинення зазначених процесуальних дій господарський суд виносить ухвалу про відмову відповідно у відстрочці або розстрочці виконання рішення, у зміні способу і порядку його виконання. Оскільки ухвали місцевого господарського суду, які виносяться під час виконання судового рішення, неможливо оскаржити одночасно з оскарженням рішення господарського суду, такі ухвали, в тому числі й про відмову у вчиненні процесуальних дій, зазначених у пунктах 17, 18, 20 частини першої статті 106 ГПК, можуть бути переглянуті в апеляційному та в касаційному порядку. Про можливість оскарження ухвал першої і постанов апеляційної інстанцій про відмову у зміні способу та порядку виконання судового рішення зазначено і в Рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012р. № 11-рп/2012 (v011p710-12) зі справи № 1-12/2012. (постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. (v0009600-12) "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України")

В Інформаційному листі Вищого господарського суду № 01-06/659/2012 від 17.05.2012р. (v_659600-12) "Про Рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положень пункту 20 частини першої статті 106, частини першої статті 11113 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " зазначено, що Конституційним Судом України прийнято Рішення №11-рп/2012 від 25.04.2012р. (v011p710-12) у справі за конституційним зверненням громадянина Шаповалова Олексія Леонідовича щодо офіційного тлумачення положень пункту 20 частини першої статті 106, частини першої статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України.

Згідно з пунктом 1 названого Рішення в аспекті конституційного звернення положення пункту 20 частини першої статті 106, частини першої статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України слід розуміти так, що апеляційному та касаційному оскарженню підлягають ухвали місцевого господарського суду і постанови апеляційної інстанції як про зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови, так і про відмову у змінах способу та порядку їх виконання.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі та матеріали справи не спростовують висновків суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ "Зангас-НГС" - без задоволення.