905/2482/13 Про стягнення страхового відшкодування у порядку регресу - 06.08.2013 Прийняття

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донелектроавтотранс", м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2013 р. (підписане 25.06.2013р.) у справі №905/2482/13 (суддя Зекунов Е.В.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", м.Київ до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донелектроавтотранс", м.Донецьк ОСОБА_2, м.Донецьк про стягнення в порядку регресу 16 628,10грн.

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС", м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донелектроавтотранс", м.Донецьк про стягнення в порядку регресу 16628,10 грн.

В обґрунтування позову позивач посилався на договір ДКТЗ/2144/48 добровільного комплексного страхування автотранспортного засобу та супутніх ризиків № А 0112281 від 02.12.2009р.; документи, що підтверджують настання страхового випадку в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася за участю транспортного засобу Mitsubishi, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та тролейбуса ЗІУ-9, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 що належить ККП "Донелектроавтотранс", яким керував ОСОБА_2; докази виплати страхового відшкодування; Постанову Київського районного суду м.Донецька по справі №3-1341/10 від 27.04.2010р.; ст. 22, 993, 1166, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування".

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.04.2013р. порушено провадження у справі №905/2482/13; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2, м.Донецьк.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.06.2013р. у справі №905/2482/13 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донелектроавтотранс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4, про стягнення 16628 грн.10 коп. в порядку регресу задоволені повністю; стягнуто з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донелектроавтотранс", Донецьк на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", м. Київ суму страхового відшкодування у розмірі 16 628 грн.10 коп.; стягнуто з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донелектроавтотранс", м. Донецьк на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", м.Київ судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1 720 грн. 50 коп.

Рішення мотивоване наявністю у позивача права вимоги сплати відповідачем здійсненого страхового відшкодування в порядку регресу; чинністю договору страхування № А 0112281 від 02.12.2009р. на час настання страхового випадку.

Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради "Донелектроавтотранс", м.Донецьк, не погоджуючись з рішенням господарського суду, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2013р. за справою №905/2482/13 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" відмовити повністю.

Апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим. Наполягає, що у позивача були відсутні підстави для виплати страхового відшкодування, оскільки договір страхування № А 0112281 від 02.12.2009р. не набув чинності через не сплату страхувальником в повному обсязі передбаченої договором страхової премії.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційні вимоги.

Відзивом №3293 від 17.07.2013р. на апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" заперечило проти апеляційних вимог, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу - безпідставною. Зазначає, що договір страхування №А 0112281, відповідно до ст. 18 Закону України "Про страхування", набув чинності з 04.12.2009р., тобто з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу; договір страхування №А 0112281 від 02.12.2009р. не містить вимоги щодо сплати страхової премії одноразово. Просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення господарського суду залишити без змін.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, заявою від 05.08.2013р. просив про перенесення судового розгляду справи у зв'язку неможливістю представника позивача бути присутнім у судовому засіданні через участь в іншому судовому процесі в іншому місті (доказів на підтвердження викладеного до клопотання не надано).

Судом апеляційної інстанції не задоволено означене клопотання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації, адвокати. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Як свідчать матеріали справи, Довіреностями №ГО-12/286 від 24.12.2012р., №ГО-13/8 від 10.01.2013р., №ГО-13/96 від 21.02.2013р. ПАТ "Страхова група "ТАС" уповноважило представляти інтереси Товариства, зокрема, в господарських судах усіх інстанції, з правом брати участь в засіданнях суду, користуючись усіма правами, передбаченими законодавством України, які надаються сторонам у судовому процесі, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відповідно.

Отже, позивач не був позбавлений вирішити питання щодо участі іншого представника, згідно ст. 28 ГПК України, в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Положеннями ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право відкладення розгляду справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження від 15.07.2013р. сторони та інші учасники процесу не зобов'язувалися забезпечити участь представників в судовому засіданні, крім того було попереджено, що у разі нез'явлення їх представників у судове засідання, апеляційну скаргу буде розглянуто за наявними у справі матеріалами.

Позиція ПАТ "Страхова група "ТАС" є викладеною у Відзиві №3293 від 17.07.2013р. на апеляційну скаргу, отже, зазначені документи в сукупності з матеріалами судової справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги на рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2013р.

Третя особа не скористалась правом участі представника в судовому засіданні апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце судового засідання була повідомлена належним чином, тому згідно зі ст. 75, 99 ГПК України, скаргу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно з положеннями ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.

02.12.2009р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (Страховик) та ОСОБА_8 був укладений договір ДКТЗ/2144/48 добровільного комплексного страхування автотранспортного засобу та супутніх ризиків № А 0112281 від 02.12.2009р., згідно з п.5 якого застрахованим транспортним засобом є Mitsubishi Pajero Wagon, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова (шасі) НОМЕР_3 2008 року випуску, колір сірий. Страхова сума обумовлена сторонами в розмірі 270 000,00 грн. (п.9. Договору страхування). Вигодонабувачем є ВАТ "Астра Банк" (п. 15 Договору страхування).

Пунктом 7 Договору страхування передбачені, зокрема, наступні умови: виплата за експертизою, без зносу, без франшизи за пошкодження.

За умовами п. 4.4. Загальних положень Договору страхування страховим ризиком зі страхування КАСКО є, зокрема, ДТП (п. п. 4.4.1.1.).

Строк дії договору (п.14.) - з 04.12.2009р. по 03.12.2010р.

З матеріалів справи вбачається, що 27.02.2010р. о 10 год. 50 хв. у Куйбишевському районі м. Донецька по вул. М.Жукова, буд. 56А відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Mitsubishi, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, та тролейбуса ЗІУ-9, державний реєстраційний номерНОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого транспортний засіб Mitsubishi, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження, що підтверджується Довідкою №879 від 02.03.2010р. Відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Донецька, протоколом №336 від 05.03.2010р. огляду транспортного засобу.

У зв'язку з цим, ОСОБА_8 звернулась до позивача з Заявою №02446/38/2010/59 від 02.03.2010р. про настання події зі страхування КАСКО.

Відповідно до Висновку № 336/10-03 від 05.03.2010р. автотоварознавчого дослідження спеціаліста Центру незалежних експертиз (Свідоцтво №1086 від 31.01.2007р.), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mitsubishi Pajero Wagon, держномер НОМЕР_1, становить: 35 336,90 грн. (в т.ч. НДС); 29 447, 42 грн. (без НДС).

Постановою Київського районного суду м. Донецька від 27.04.2010р. у справі №3-1341/10 встановлено вину ОСОБА_2, який працює водієм ККП "Донелектроавтотранс", у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Позивачем на підтвердження визнання факту настання страхового випадку складені: страховий акт №15217 В/38/2010 від 08.07.2010р. на суму 16 628,10 грн., розрахунок суми страхового відшкодування (додаток до страхового акту №15217 В/38/2010 від 08.07.2010р.) на суму 16 628,10 грн., в підставу якого покладений Звіт автотоварознавчого дослідження №336/10-03 від 05.03.2010р.

На підтвердження виплати позивачем страхового відшкодування згідно договору страхування № А 0112281 від 02.12.2009р. на користь ВАТ "Астра Банк", вигодонабувача за договором, позивачем до матеріалів справи надано копію Платіжного доручення №30910 від 12.07.2010р. на суму 16 628,10 грн.

Враховуючи наведене, позивачем на адресу ККП "Донелектроавтотранс" було надіслано Регресну вимогу №3172/1 від 29.09.2011р. про компенсування витрат в порядку регресу у сумі 16 628,10 грн. Вимогу залишено відповідачем без відповіді та задоволення.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про страхування", який регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування", яка кореспондується зі статтею 354 Господарського кодексу України та статтею 979 Цивільного кодексу України, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим випадком, за умовами ч.2 ст. 8 Закону України "Про страхування", є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування").

За приписами ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. З цією нормою кореспондується ст. 27 Закону України "Про страхування", за якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, позивач, виконавши свої зобов'язання перед страхувальником за Договором ДКТЗ/2144/48 добровільного комплексного страхування автотранспортного засобу та супутніх ризиків № А 0112281 від 02.12.2009р, шляхом виплати страхового відшкодування згідно платіжного доручення №30910 від 12.07.2010р. набув право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України).

Наявними в матеріалах справи документами, зокрема, постановою Київського районного суду м.Донецька від 27.04.2010 у справі №3-1341/10, Довідкою від 09.04.2013р. ККП ДМР "Донелектроавтотранс", матеріалами адміністративної справи, підтверджено, що на момент ДТП винна особа - ОСОБА_4, працював в ККП ДМР "Донелектроавтотранс" на посаді водія тролейбуса тролейбусного депо №1.

Подорожній лист серії Е №087056 від 27.02.2010р. свідчить, що ДТП 27.02.2010р. з вини ОСОБА_2 сталося під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Таким чином, особою відповідальною за завдані збитки є Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради "Донелектроавтотранс", як роботодавець особи, винної у скоєнні ДТП.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивач набув право вимоги до ККП ДМР "Донелектроавтотранс" про сплату в порядку регресу здійсненого страхового відшкодування в сумі 16 628,10грн.

Безпідставними є доводи апелянта, що Договір страхування № А 0112281 від 02.12.2009р., укладений між ОСОБА_8 та позивачем, не набув чинності через не сплату страхувальником в повному обсязі передбаченої договором страхової премії.

Відповідно до ст. 983 Цивільного Кодексу України, ст. 18 Закону України "Про страхування" договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 9.2. Договору страхування, договір набуває чинності з 00 годин 00 хвилин дня, наступного за днем сплати страхувальником в повному обсязі страхової премії за договором, що підлягає сплаті одноразово, або страхової премії за перший період страхування за договором, якщо договором не передбачений інший строк набуття чинності договором.

Пунктом 11 Договору страхування сторони обумовили розмір страхової премії - 15 876,00 грн.

Як свідчить Довідка АТ "СГ "ТАС" (Донецька дирекція) про надходження страхових платежів по договору А №112281, страхувальником 04.12.2009р. сплачено страхову премію у сумі 3969,00 грн., що узгоджується з приписами ст. 983 ЦК України та ст. 18 Закону України "Про страхування".

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що сторони договору страхування № А 0112281 від 02.12.2009р. своїми діями - зверненням страхувальника з заявою про настання події зі страхування КАСКО, складанням страховиком (позивачем) страхового акту, виплатою страхового відшкодування, підтвердили його дійсність, оскільки такі дії були направлені на виконання умов зазначеного договору. Частину суми страхового відшкодування згідно акту №15217В/38/2010 від 08.07.2010р., що підлягало виплаті страхувальнику, в розмірі 11 907,00 грн. було зараховано позивачем в рахунок сплати страхових платежів за договором страхування, строк сплати яких настав на час виплати страхового відшкодування.

На підставі викладеного, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2013р. (підписане 25.06.2013р.) у справі №905/2482/13 суд апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради "Донелектроавтотранс", м.Донецьк.

Результати апеляційного провадження у справі №905/2482/13 оголошені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

Апеляційну скаргу Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донелектроавтотранс", м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2013р. (підписане 25.06.2013р.) у справі №905/2482/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2013р. (підписане 25.06.2013р.) у справі №905/2482/13 залишити без змін.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.