905/3480/13 Про стягнення штрафних санкцій за порушення правил перевезення - 31.07.2013 Прийняття

від позивача: Тальянов Д.Л. довіреність, Міканова Н.В. довіреність від відповідача:не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Вугледар Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2013 р.у справі № 905/3480/13 (суддя: Забарющий М.І.), порушеній за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ЕКСПРЕС", м. Донецьк до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Вугледар Донецька область про:стягнення 81' 600,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТО-ЕКСПРЕС", м. Донецьк (далі - "Позивач") звернулося до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Вугледар Донецька область (далі - "Відповідач") про стягнення штрафних санкцій у розмірі 81' 600,00 грн. за неналежне виконання умов договору . № 7 від 26.11.2012р. "про надання послуг автостанцією "Вугледар" перевізникові".

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.06.2013р. у справі № 905/3480/13 позов було задоволено частково.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених вимог. Втім, застосувавши приписи ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та ст. 83 ГПК України - зменшив розмір штрафу та стягнув з Відповідача на користь Позивача 65' 280,00 грн. штрафних санкцій

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2013р. у справі № 905/3480/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Заявник скарги не погоджуючись із висновком господарського суду посилається на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права. Наполягає на тому, що жодним законодавчим актом України не передбачена відповідальність автостанції за ведення та облік маршрутних (дорожніх) листів, які згідно з Законом України "Про автомобільний транспорт" (2344-14) не входять до переліку документів для регулярних перевезень.

Сторони були апеляційним судом належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, у якій звернувся до суду з проханням відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення - залишити без змін.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Надіслав на адресу суду лист з прохання відкласти розгляд справи, стверджуючи про неможливість явки, доказів поважності не надав. Суд відхиляє це звернення, як необґрунтоване.

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, які вже досліджувались судом, приймаючи до уваги те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , була здійснена фіксація судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням встановлених до нього вимог, відтак - законним та обґрунтованим; а апеляційну скаргу - такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом між сторонами був укладений договір 26.11.2012р. "про надання послуг автостанцією "Вугледар" перевізникові" за № 7 (далі- "Договір").

Предмет якого передбачає, що Власник (відповідач) за завданням Перевізника (позивача) надає йому на території своєї автостанції комплекс обов'язкових послуг, пов'язаних з організацією і здійснення процесу, прийняття та відправлення пасажирів транспортом Перевізника, продажем проїзних квитків, диспетчерським управлінням, організацією прибуття і відправлення автобусів, інформуванням водіїв щодо умов дорожнього руху, а також інші послуги відповідно до вимог Закону "Про автомобільний транспорт" (2344-14) і Правил.

Відповідно до п.п.2.1.11 п.2 Договору, Власник зобов'язався проставляти відмітку (штамп) автостанції в дорожніх листах Перевізника при кожному заїзді водіїв Перевізника на автостанцію.

За порушення, у тому числі зазначеного пункту Договору, на підставі п.п. 4.3.3 п.4 Договору - сторонами був передбачений штраф у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожен такий випадок. При цьому, згідно п.п. 4.7 п.4 договору, суми штрафних санкцій мають вноситися до каси Перевізника протягом десяти робочих днів після складання та вручення Власнику Акту про порушення.

Пункт 9 договору зазначає, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до закінчення строку дії договору Перевізника з Головним управлінням промисловості та розвитку інфраструктури Донецької обласної державної адміністрації на обслуговування маршрутів.

На час подання позову та у період за який позивач намагається стягнути штрафні санкції діють договори позивача з Головним управлінням промисловості та розвитку інфраструктури Донецької облдержадміністрації - а саме: договір № 777-38/9 на перевезення пасажирів від 11.12.2009р., № 767 - 38/9 на перевезення пасажирів від 11.12.2009р., № 766 - 38/9 на перевезення пасажирів від 11.12.2009р., № 946 - 46/10 на перевезення пасажирів від 08.11.2010р., № 938 - 46/10 на перевезення пасажирів від 08.11.2010р, № 940 - 46/10 на перевезення пасажирів від 08.11.2010р., № 941 - 46/10 на перевезення пасажирів від 08.11.2010р., № 936-46/10 на перевезення пасажирів від 08.11.2010р. та № 939 - 46/10 на перевезення пасажирів від 08.11.2010р..

У грудні 2012р. позивач здійснював перевезення пасажирів по встановленому у Договорі маршруту, що також підтверджується дорожніми листами.

Однак, як встановлено місцевим судом, підтверджується матеріалами справи та - Відповідачем належними доказами не спростовано зазначені листи не містять штампів, про які йдеться у п.2.1.11 Договору.

Матеріали справи (а.с.68) містять акт № 182/13 від 05.04.2013р. про порушенні умов Договору, надсилання якого Позивачем та - отримання Відповідачем підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.69). Штрафні санкції, обраховані за цим актом, склала суму 81' 600,00 грн, яку Відповідач у визначений Договором строк Позивачу не сплатив, що стало підставою для звернення останнього до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За приписами статті 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Згідно із ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - " ЦК України (435-15) "), зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на вищевикладене, колегія апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Також колегія погоджується з висновком місцевого господарського суд щодо необхідності та обгрунтованості зменшення суми штрафу до 65' 280,00 грн. із віднесенням на Відповідача суми сплаченого судового збору у повному обсязі.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України, як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на Відповідача.